Фла́міни (лат. Flamines) — жреці для одного окремого божества у Стародавньому Римі. Колегію фламінів установив Нума Помпілій.
Flamines maiores Редагувати
Посада фламінів була довічною, вони ділилися на 3 старших, що вибиралися з патриціїв і виконували культ Юпітера (Flamen Dialis), Марса (Flamen Martialis), Квіріна (Flamen Quirinalis).
Flamines minores Редагувати
Інші 12 молодших, які обиралися з плебеїв і були закріплені за другорядними богами:
- Flamen Furrinalis (жрець Фурріни)
- Flamen Carmentalis (жрець Карменти)
- Flamen Volcanalis (жрець Вулкана)
- Flamen Cerealis (жрець Керери)
- Flamen Portunalis (жрець Портуна)
- Flamen Volturnalis (жрець Вольтурна)
- Flamen Palatualis (жрець Палатуї)
- Flamen Floralis (жрець Флори)
- Flamen Falacer (можливо від сабінського місця Falacrinae)
- Flamen Pomonalis (жрець Помони)
- Flamen жрець невідомого божества (можливо Лукулара)
- Flamen жрець невідомого божества (можливо Вірбіала).
В епоху імперії до існуючих фламінів додалися фламіни обожествлених імператорів.
Фламінами на початку своєї кар'єри були Юлій Цезар і Нерон.
Посада фламіна Юпітера обставлялася великою кількістю ретельно розроблених правил і табу: наприклад, ніжка ліжка, на якому він спить, мала бути забруднена брудом, він не міг виходити з дому з непокритою головою, їздити верхи, торкатися живих кіз, сирого м'яса, плюща, бобів. Фламін Юпітера втрачав сан після смерті дружини, подібно російським священикам XVI—XVII ст.
Фламіни користувались великою шаною.
Інавгурація новообраних фламінів проходила на калатних коміціях.
Примітки Редагувати
- Сергеев, 2013, с. 35.
Джерела Редагувати
- Сергеев И. П. Государственные учреждения древних римлян: поздняя Республика и ранняя Империя: материалы к спецкурсу : [ ][рос.]. — Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2013. — 312 с. — ISBN 978-966-623-922-1.
Посилання Редагувати
- Фла́міни на LacusCurtius
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.