Єпископ Феодосій (в миру Петро Наркисович Олтаржевський; нар. 13 грудня 1867 Уманський повіт, Київська губернія — † 26 липня 1914, Єсентуки) — український релігійний діяч, духовний письменник, почесний член Київської духовної академії. Ректор Волинської духовної семінарії.
| Єпископ Феодосій | |
| Альма-матер: | Київська духовна семінарія |
|---|---|
| Науковий ступінь: | магістр богослов'яd |
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | Петро Наркисович Олтаржевський |
| Народження: | 1 (13) грудня 1867 Україна Уманський повіт, Київська губернія |
| Смерть: | 26 липня 1914 (46 років) Єсентуки |
| Чернецтво: | 1895 |
| Єп. хіротонія: | 30 листопада 1903 |
Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії з титулом Оренбурзький та Туругайський.
Життєпис ред.
Навчався спершу в Уманському духовному училищі та Київській духовній семінарії.
1888 — поступив до Київської духовної академії. На третьому курсі захворів і залишений був на другий рік. Закінчив академію у 1893 зі ступенем кандидата богослов'я.
16 серпня 1893 — призначений вчителем в Уманському духовному училищі.
1895 — у Києво-Печерській Лаврі прийняв чернецтво з іменем «Феодосій», 14 вересня рукопокладений в ієромонаха.
5 грудня 1895 призначений наглядачем Києво-Подільського духовного училища.
1898 — інспектор Київської духовної семінарії.
7 січня 1899 — ректор Волинської духовної семінарії в сані архімандрита.
1900 — удостоєний звання магістра богослов'я за твір: «Палестинское монашество в IV–VI веках».
1901 — ректор Київської духовної семінарії.
30 листопада 1903 — хіротонія в єпископа Єлисаветградського, вікарія Херсонської єпархії із призначенням жити в Успенському монастирі, поблизу Одеси.
18 липня 1905 — призначений єпископом Чистопольським, вікарієм Казанської єпархії.
Через хворобу прохав Священний Синод скасувати його призначення. Синод вирішив покарати його за строптивість і звільнити не лише від переміщення до Казані, але взагалі від єпархіальної служби. Він був відправлений на покій до Григор'єво-Бизюків монастир Херсонської єпархії. На покої був три місяці.
16 грудня 1905 — призначений єпископом Прилуцьким Полтавської єпархії.
19 грудня 1907 — був обраний Радою Академії на посаду ректора Київської духовної семінарії, а з 3 січня 1908 утверджений на цій посаді св.. Синодом з найменуванням «єпископ Уманський», другий вікарій Київської єпархії.
Для читання лекцій студентам академії обрав Канонічне право, як науку, що найбільш потрібна для урегулювання церковно-громадських відношень.
13 серпня 1910 — був призначений єпископом Оренбурзьким та Тургайським. У цьому ж році почесний член Київської духовної академії.
Через ревматизм він поселився на лікування в Єсентуки, де помер 16 липня 1914, під час лікування. Тіло було доставлено до Оренбургу, де і було поховане у олтаря домової церкви архієрейського будинку.
Примітки ред.
- Палестинское монашество с IV до VI века. Иеромонах Феодосий Олтаржевский. Православный Палестинский сборник. 44-й выпуск. Т. XV. В. 2. Издание ИППО. С-Петербург. 1896 г. // Публикация на официальном портале Иерусалимского отделения ИППО
Посилання ред.
- [1]
- [2]