Феліче Бозеллі (П'яченца, 20 квітня 1650 — Парма, 23 серпня 1732) —італійський художник епохи бароко, син Крістофоро, шевця за професією, і Люсії Каттанео. Він діяв переважно в П'яченці та Пармі, де навчався та познайомився зі світом живопису під керівництвом Мікеланджело Нуволоне, брата Джузеппе. У тій майстерні він познайомився з художником-натюрмортом Анджело Марією Крівеллі, якого також називають il Crivellone, який став впливовим у своєму стилі.
| Феліче Бозеллі | |
|---|---|
| італ. Felice Boselli | |
| | |
| Народження | 20 квітня 1650[…] П'яченца, Емілія-Романья |
| Смерть | 23 серпня 1732 (82 роки) |
| Парма, Герцогство Парми та П'яченци | |
| Країна | Італія |
| Жанр | натюрморт |
| Навчання | Мікеланджело Нуволоне |
| Діяльність | художник |
| Роки творчості | Мілан (1664–1669) П'яченца (1669–1670) Парма (1673–1690) |
| Твори | Woman Selling Poultry and Fishd |
| | |
| Феліче Бозеллі у Вікісховищі |
Бозеллі був відомий своїми натюрмортами із зображенням живої та мертвої дичини, зокрема тварин, птахів і риб. Його стиль формувався під впливом кремонської школи, бергамської школи Башеніса, Бартоломео Беттера, римської школи Мікеланджело Черквоцці, а також фламандської школи. Інші основи його мальовничої індивідуальності походять від вивчення та спостереження за регіональними та місцевими натюрмортами, від Парміджаніно щодо фігур, від м’ясної лавки Аннібале Карраччі для повторюваних тем і сцен.
Пізніше він переїхав до Парми, де одружився з Барбарою Драгі, від якої мав сина Ораціо (26 липня 1673 - 1721), також художника, який діяв у Пармському соборі на початку вісімнадцятого століття. Він створив загалом майже сотню натюрмортів, більшість із яких зберігаєтьсяв музеях Ломбардії та Емілії, а також велику кількість картин, що представляють уривки м’ясників, кухарів, четвертованих свиней, бичачих голов, курей, дичини, риби, індики та ощипані гуси. Таємничість його роботам надавав підпис, представлений кошеням (що означає Фелікса) або совою.
Бозеллі також наважився на роботи іншого змісту, такі як, наприклад, фрески, зроблені в 1702 році для церкви Санта-Брігіда в П'яченці і добре ілюстровані Ecce Homo на сакральну тему. Емблематичним виявився його «Автопортрет» (1720), представлений у національній галереї Парми, на якому Бозеллі постає передусім як людина селянського походження.
В інших роботах, таких як «Сліпий жебрак і дитина» в національній галереї Парми, були впливи художників, від Пітера ван Лара до Черквоцці, послаблені особистими хроматичними та стилістичними елементами Бозеллі. Бозеллі помер у Пармі 23 серпня 1732 року.
Примітки Редагувати
- ↑ RKDartists
- ↑ Kunstindeks Danmark
- ↑ Rangoni F. Boselli, Felice // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T010276
- https://www.kulturarv.dk/kid/VisKunstner.do?kunstnerId=6046
- BOSELLI, Felice in "Dizionario Biografico". www.treccani.it (it-IT). Процитовано 2 червня 2023.
- Boselli F. (1702), Ecce Homo. BeWeB - Beni Ecclesiastici in Web (it-IT). Процитовано 2 червня 2023.
- Felice Boselli (I). rkd.nl (англ.). Процитовано 2 червня 2023.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Феліче Бозеллі |
- Брайан, Майкл (1886). У Robert Edmund Graves. Dictionary of Painters and Engravers, Biographical and Critical (англ.). I A-K. Лондон: George Bell and Sons. с. 163.
- Зверніть увагу, що Брайан неправильно пише прізвище як Ботеллі.
- Farquhar, Maria (1855). У Ralph Nicholson Wornum. Biographical catalogue of the principal Italian painters. Лондон: Woodfall & Kinder. с. 31.
| Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |