Федоров Володимир Анатолійович (рос. Фёдоров Владимир Анатольевич; 19 лютого 1939, Москва, СРСР — 18 травня 2021) — російський актор, продюсер, поет. Фізик-ядерник за освітою.
Федоров Володимир Анатолійович | |
---|---|
рос. Владимир Анатольевич Фёдоров | |
Ім'я при народженні | Фёдоров Владимир Анатольевич |
Народився | 19 лютого 1939 (84 роки) Москва, СРСР |
Помер | 18 травня 2021 (82 роки) Москва, Росія |
Поховання | Хованський цвинтар |
Громадянство | СРСР Росія |
Діяльність | кіноактор, фізик, актор театру, актор, телеведучий, поет, прозаїк |
Alma mater | Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ» (1964) |
Вчителі | Курчатов Ігор Васильович |
Заклад | Q4193226? |
Дружина | Віра |
Провідні ролі | Чорномор («Руслан і Людмила»), злодій-карлик («12 стільців») |
IMDb | nm0299525 |
|
Володимир Федоров, «Правила життя»
Біографія Редагувати
Федоров Володимир Анатолійович народився 19 лютого 1939 року у місті Москва. У нього двоє молодших братів. Він із дитинства любив математику.
1964 року закінчив Московський інженерно-фізичний інститут, а працювати пішов до НДІ «Курчатовський інститут». Володимир Федоров був студентом Ігора Курчатова. Він є автором більше 50 наукових праць та винаходів.
В 1986 році у нього під час обшуку квартири знайшли відеокасети з фільмами «Одного разу в Америці» та «Жінка французького лейтенанта», які визнали порнографічними і проти нього розпочали карну справу. Завдяки свідченням Микити Михалкова справу було закрито.
Був одружений чотири рази. Любить сучасний джаз.
Акторська кар'єра Редагувати
1967 року знявся в епізоді фільму «Женя, Женечка і „Катюша“».
Дебютна роль Чорномора у фільмі «Руслан і Людмила» Олександра Птушка. На цю роль також пробувався Ролан Биков, але він не був карликом. Там Володимир познайомився із акторкою Марією Капніст, яка грала у фільмі роль відьми Наїни.
З інших відомих ролей: «Кін-дза-дза!» (інопланетянин у жовтих штанах), «12 стільців» (злодій-карлик), «Крізь терни до зірок» (Туранчокс) та інші.
З 1991 року став грати у театрі за сприяння Валентини Тализіної. Спершу це був театр ім. Є. Вахтангова. З 1992 року став актором театру «Біля Микитських воріт». Серед його театральних робіт: аптекар у «Ромео і Джульєтта», Гарстер — «Невидимка», Добсон — «Два Набокови» та інші. З 2004 року також грав у Московському Художньому театрі імені А. П. Чехова.
1992 року став продюсером фільму «Казино»
Фільмографія Редагувати
- 1972 — «Руслан і Людмила» — Чорномор
- 1973 — «Багато галасу з нічого» — карлик[б]
- 1975 — «Горя боятися — щастя не бачити» — слуга
- 1976 — «Легенда про Тіля» — блазень
- 1976 — «12 стільців» — злодій-карлик
- 1977 — «Кільця Альманзора» — пірат
- 1977 — «Ніс» — карлик[б]
- 1979 — «Дике полювання короля Стаха» — Базиль
- 1980 — «Крізь терни до зірок» — Туранчокс
- 1980 — «На початку славних справ» — карлик
- 1980 — «Юність Петра» — блазень
- 1981 — «Лісова пісня. Мавка» — Злидень
- 1981 — «Не ставте Лісовику пастки…»
- 1982 — «Дім, який збудував Свіфт» — людина з рушницею
- 1983 — «Комічний коханець, або Любовні витівки сера Джона Фальстафа» — Жан-Клод
- 1983 — «Вечори на хуторі біля Диканьки» — карлик
- 1985 — «Чорна стріла» — карлик
- 1985 — «Після дощика в четвер» — перевертень
- 1986 — «Кін-дза-дза!» — інопланетянин у жовтих штанях
- 1986 — «Подорожі пана Ляпки» — міністр інформації
- 1986 — «Михайло Ломоносов» — карлик
- 1986 — «Прорив»
- 1987 — «Кінець вічності» — карлик
- 1988 — «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» — карлик
- 1988 — «Раз, два — горе не біда!» — Сулейманчик
- 1988 — «Біла кістка» — художник
- 1988 — «Собаче серце» — істота
- 1989 — «Сувенір для прокурора» — карлик[б]
- 1989 — «Ваня, ти як тут?»
- 1989 — «Але не зрозуміли сказаних їм слів»
- 1991 — «Дім під зоряним небом»
- 1991 — «Сім днів з російською красунею» — бізнесмен
- 1992 — «Божевільний рейс» — буркотливий дідусь
- 1993 — «Заложники „Дьявола“» — Синчук
- 1994 — «Простодушний» — ув'язнений
- 1994 — «Хагі-Траггер» — кіллер
- 1997 — «Все те, про що ми так довго мріяли» — карлик у німецькій в'язниці
- 1999 — «Два Набокових» — Фредерік Добсон
- 1999 — «Китайскій сервизъ»
- 2002 — «Дім дурнів» — Карлуша
- 2002 — «Злочин і кара» — карлик
- 2008 — 2-Асса-2
- 2008 — «Спадок» — власник картинної галереї
- 2008 — «Петрівка, 38. Команда Петровського» — Деєв
- 2008 — «Плюс один»
- 2009 — «Анна Кареніна»
- 2011 — «Жила-була одна баба» — юродивий
- 2013 — «Бомбіла. Продовження» — копач могил Велетень
Примітки Редагувати
Виноски Редагувати
- ↑ Алексей Генералов. Фёдоров Владимир Анатольевич (рос.). rusactors.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Анна Львова. Правила жизни. Владимир Федоров. Актер, ученый, 77 лет, Москва (рос.). esquire.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Владимир Федоров (рос.). www.vokrug.tv. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Владимир Федоров (рос.). kinoafisha.ua. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Владимир Федоров (рос.). www.kinopoisk.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Володя Черномор (рос.). www.proza.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
- Марина Характерова. ВЛАДИМИР ФЕДОРОВ, актер: ЛЕГКО ЛИ БЫТЬ МАЛЕНЬКИМ? (рос.). www.timetolive.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Фёдоров Владимир Анатольевич (рос.). m.kino-teatr.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
Посилання Редагувати
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
«Человек в кадре». Владимир Федоров |
- Володя Черномор. «Соблазнение Евы» (рос.)
- Володя Черномор. Стихи (рос.)