Фарбоване Фарбо ване село в Україні в Яготинській міській громаді Бориспільського району Київської області Населення ста

50°08′09″ пн. ш. 31°51′03″ сх. д. / 50.13583° пн. ш. 31.85083° сх. д. / 50.13583; 31.85083Координати: 50°08′09″ пн. ш. 31°51′03″ сх. д. / 50.13583° пн. ш. 31.85083° сх. д. / 50.13583; 31.85083

Середня висота
над рівнем моря

123 м

Водойми

річка Фараон

Місцева влада

Адреса ради

07753, Київська обл., Яготинський р-н, с.Фарбоване, вул.Піонерська^{[джерело?]},10

Карта

Фарбоване

Мапа

Фарбоване у Вікісховищі

Географія ред.

Селом протікає річка Фараон.

Історія ред.

З 1649 у складі Яготинської сотні Переяславського полку Гетьманщини.

За Єлизавети Петрівни у селі Фарбоване Яготинської сотні, мав маєток Федір Вишневський, нащадок відомого роду Вишневських.

Серед інших Вишневських виділяється його онук Іван Гаврилович. Після смерті матері він разом з двома братами й сестрою виховувався у двоюрідної тітки Ганни Наришкіної (двоюрідна сестра П. О. Румянцева-Задунайського). Дослужився до полковника й чину статського радника. Після одруження осів у Фарбованому. Служив головою Палати карного суду Київського намісництва, був членом Малоросійської колегії. Оселившись у Києві, збудував будинок на Печерську. Будучи надзвичайно освіченою людиною, Іван Гаврилович дав гарну освіту дітям: доньки навчались удома, сини закінчили Львівський університет. Серед синів найколоритнішою постаттю був Степан Іванович. Після відставки жив у Московії, потім у Фарбованому.

З 1779 року є данні про Успенську церкву у селі.

Село є на мапі 1787 року.

Класик російської літератури Лєсков у своїй книзі «Старовинні психопати» описує життя Степана Івановича Вишневського у Фарбованому.

«К югу от станции Яготина, верстах в 13, на левом же берегу р. Супоя лежит село Фарбованка с населением свыше 8 тыс. душ…», - виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області»

З 1917 у складі УНР.

Після 1921 — жителі села зазнали репресій від тоталітарного комуністичного режиму. А з 1932 — Голодомор, влаштований керівниками СРСР. Голод був також після Другої світової війни, 1946 року.

З 1991 — у державі Україна.

Село входить до Бориспільського району відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року.

Галерея ред.

Постаті ред.

Пінчук Василь Леонтійович — вчитель української мови та літератури, заслужений учитель України

Див. також ред.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки ред.

. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.
(українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.

Джерела ред.

http://vesna.org.ua/txt/donvisn/t5.doc [ 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
http://az.lib.ru/l/leskow_n_s/text_1006.shtml [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] Лесков Н. С. Старинные психопаты.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.

[2] (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.

[3] . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.

[4] . Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.