Фарамонд або Фарамод, Фарамон (фр. Pharamond) — міфічний предок Меровінгів. Згідно з «Книгою історії Франків» (Liber Historiae Francorum), він був сином Маркоміра і батьком Хлодіона. Тому довгий час його вважали першим королем з династії Меровінгів. Фарамонд був скоріше особистістю легендарною, ніж реальною. Він був вождем частини племені франків, які близько 420 року переправилися на лівий берег Рейну. Проте, історичний персонаж на ймення Фарамонд все-таки існував. Він народився близько 550 року недалеко від Парижа і був паризьким священиком, братом єпископа Рагнемонда (Ragnemond) Паризького (єпископ з 576 по 591 рік). Єпископ Рагнемонд хотів, щоб його брат успадкував його престол. Але в 591 році, після смерті єпископа, Фарамонд дозволив захопити єпископський престол багатому сирійському торговцю на ім'я Євсевій. Помер Фарамонд між 600 та 610 роками.
| Фарамонд Pharamond | |
| |
|---|---|
| Попередник: | Маркомір |
| Наступник: | Хлодіон |
| Смерть: | близько 600-610 рр. |
| Рід: | Меровінги |
| Батько: | по легенді - Маркомір |
| Шлюб: | по легенді - Арготта Тюрінгська |
| Діти: | Хлодіон |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Джерела Редагувати
- У 592 році Григорій Турський у своїй «Історії Франків» (Historia Francorum) перший раз згадує історичного Фарамонда.
| Помер також єпископ міста Парижа Рагнемонд. І коли його брат, пресвітер Фарамонд, добивався єпископського сану, якийсь торговець Євсевій, родом сирієць, піднісши безліч дарів, був посаджений на це місце. (Книга 10, розділ 26). |
Події розгорталися в 591 році.
- У 727 році Фарамонд згадується в « Книзі історії франків». Автор цієї праці, монах з абатства Сен-Дені, під впливом мажордома Карла Мартелла писав таким чином, щоб у першу чергу нашкодити репутації династії Меровінгів. І саме він, таким чином, дав початок міфу про Фарамонда як про засновника королівської династії.
| Вони покинули Сікамбрію, прибули до лежачих на найвіддаленіших [місцях по] Рейну містах Німеччини і зі своїми ватажками Маркоміром, сином Пріама, і Сунно, сином Антенора, оселилися там, тут жили вони довгі роки. Після смерті Сунно прийшли вони до висновку, наслідуючи приклад інших народів, вибрати собі короля. І Фараміра порадив їм це, і, таким чином, вони вибрали його сина, Фарамунда, своїм королем з кучерявим волоссям. <…> Після смерті короля Фарамунда обрали вони королем з кучерявим волоссям його сина Хлодіона в державі його батька. (Книга 1, розділ 4-5). |
Після подій трьохсотрічної давності, це перше джерело, яке назвало Фарамонда королем франків. Довгий час «Книга історії франків» вважалася основним орієнтиром з історії того періоду, але сьогодні історики ставляться до даного джерела з великою недовірою.
- Є згадка про Фарамонда у «Великих французьких хроніках» (Les Grandes Chroniques de France, 1461 рік). Автор цього твору прийшов до висновку, що предками французьких королів були троянці. Він написав, що Фарамонд, перший король франків, був нащадком царя Пріама і його дружини Гекуби. Але це вже, безсумнівно, переказ легенди, а не реальних історичних фактів. Це міфічне походження від мешканців Трої — всього лише бажання хроністів знайти або навіть створити зв'язок між германцями-завойовниками, яких називали варварами, і освіченим античним світом.
Романи Редагувати
- У 1661 році французький романіст Готьє Калпренед присвятив йому свій роман «Фарамонд».
- У 1809 році письменник Франсуа-Рене де Шатобріан згадував Фарамонда в своїй епопеї «Мученики».
- У 1999 році письменник Юрій Олександрович Нікітін використав події з життя перших Меровінгів у романі «Фарамонд».
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фарамонд |
- Григорій Турський. Історія франків = Historia Francorum. — Москва : Наука, 1987. — 464 с.