Уманський Моріц Борисович 23 лютого 8 березня 1907 19070308 Житомир 19 грудня 1948 Київ УРСР український радянський худо

Уманський Моріц Борисович (23 лютого (8 березня) 1907(19070308), Житомир — 19 грудня 1948, Київ, УРСР) — український радянський художник театру і кіно, член Спілки художників УРСР.

Моріц Борисович Уманський


Народження	23 лютого (8 березня) 1907(1907-03-08) Житомир, Російська імперія
Смерть	19 грудня 1948(1948-12-19) (41 рік)
	Київ, УРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Жанр	сценографія і декорація
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Галина Зак
Діти	Уманський Генріх Моріцович
Нагороди
Премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Уманський.

Біографія Редагувати

Народився 1907 року у Житомирі.

В 1923–1926 роках навчався у Київській мистецькій індустріальній професійній школі у К. Трохименка і М. Козика, у 1926–1930 роках — у Київському художньому інституті у В. Татліна та К. Єлеви.

З 1931 року працював на Київській студії художніх фільмів.

Могила Моріца Уманського

Помер 19 грудня 1948 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 9).

Творчість Редагувати

Театральні роботи Редагувати

Оформлював у Київському театрі імені І. Франка:

«Украдене щастя» І. Франка (1939);
«Маруся Богуславка» М. Старицького (1945);
«Дванадцята ніч» В. Шекспіра (1948) та інше.

У Київському театрі російської драми: «Камінний господар» Лесі Українки (1946) й інше.

Фільмографія Редагувати

Оформив кінокартини:

«Помилка інженера Румянцева»,
«Вирішальний старт»,
«Океан» (1932),
«Любов»,
«Роман міжгір'я» (1933),
«Кришталевий палац»,
«Молодість»,
«Останній порт» (1934),
«Чарівний сад»,
«Іван Іванович» (1935),
«Суворий юнак» (1935, у співавт.),
«Я люблю» (1936),
«Щорс» (1939),
«Визволення» (1940),
«Вітер зі Сходу» (1941),
«Олександр Пархоменко»,
«Партизани в степах України» (1942),
«Нескорені»,
«Українські мелодії» (1945),
«Подвиг розвідника» (1946),
«Третій удар» (1948),
«Украдене щастя» (1952).

Створював ескізи для «Союзмультфільму» і «Мосфільму», кіноплакати, декорації театральних спектаклів («Справа честі», «Загибель ескадри», «Украдене щастя» тощо).

Відзнаки Редагувати

Лауреат Сталінської премії (1948; за фільм «Подвиг розвідника»). Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Література Редагувати

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Митці України. К., 1992. — С.595;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.598;
Моріц Уманський. Каталог виставки творів. Київ, 1982.

Посилання Редагувати

Уманський Моріц Борисович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 435.
«У титрах значився». Віталій Ільєвич «Дзеркало тижня» № 19, 19 травня 2007^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Моріц Уманський на сайті IMDb (англ.)
Фільмографія на Кіно-Театр.ру(рос.)