Українці у Білгородській області

Українці — одна з найбільших національних громад Білгородської області, що сформувалася історично та внесла значний внесок в освоєння та розвиток Білгородщини.

Українці в Білгородській області
Карта, видана Російською імператорською географічною спільнотою. Легенда: Зелений — українці, червоний — росіяни.
Кількість	41 914 (2010)
Близькі до:	Українці, інші слов'яни
Мова	українська, російська

Історично українці — корінний (автохтонний) народ цього регіону.

У XVI—XVIII століттях цей прикордонний край активно заселявся. Осідаючи тут поблизу фортець Бєлгородської оборонної лінії, що перегороджувала кримським татарам дорогу в Російську державу, переселенці брали на себе сторожову службу та військовий захист прикордоння. У часи царювання Анни Іванівни, відповідно до «Рішительних пунктів» Данила Апостола, землі стали надаватися переважно вихідцям з Правобережної України, що перебувала під владою Речі Посполитої, які бажали отримати вільні землі.

Історія і демографічний аспект

Основні риси ентічної структури населення території сучасної Бєлгородської області сформувались ще в XVII—XVIII столітях і залишалися такими аж до рубежу 1920-1930-х рр. В процесі заселення півночі Слобожанщини в регіон направлялись два приблизно рівних по величині етнічних потоки: російський — з півночі, с територій нинішніх областей Центральної Росії й український — із заходу, в основному — з Правобережної України. Прибуваючи на територію Бєлгородщини, росіяни й українці освоювали і заселяли нові землі практично не утворюючи спільних поселень, за винятком деяких міст-фортець. Як зазначав Д. І. Багалій «взаємодія та модифікація великорусів та малорусів були вкрай незначні в межах Слобідської України … через те, що жили вони у різних селищах та рідко змішувалися один з одним шляхом шлюбів».

Істотні відмінності відзначалися і соціальному складі колонізаційних потоків. Серед росіян у XVI—XVII ст. переважали «служилі люди» (пізніше стали основою стану однодворців), а XVIII — початку XIX — кріпаки, які переводилися цілими поселеннями освоєння дарованих чи придбаних земель. Українська колонізація, навпаки, мала вільний, практично ніким не організований характер, а серед переселенців переважало козацтво та вільне селянство..

Академік Багалій заявляв, що при заселенні Слобожанщини «боротьба [між росіянами та українцями] відбувалася не рідко, оскільки для неї була одна постійно діюча причина — змішання на одній території двох управлінь (наказово-російського та малоросійського) та двох колонізаційних типів». «Черкаси, як вільні вихідці з-за польського рубежу, які користувалися правом вільного переходу, не хотіли приймати він тих повинностей, які несли великоросійські служилі люди».

Пізніше, вже у XVIII—XIX столітті, зі втратою стратегічного значення прикордонного регіону, який охороняв рубежі Російської держави, українське населення Слобожанщини, яке значною мірою складалося з козаків, втратило основну частину своїх автономних прав, а найбільший його соціальний прошарок — селянство — і зовсім було закріплено.

Етнічний склад Північної Слобожанщини, фрагмент карти А. Ріттіха 1875 г. (легенда: рожевий — росіяни, рожевий штрихований — українці)

Співвідношення східнослов'янських ідіомів у межах сучасної Бєлгородської області за переписом 1850 р. у Курській губернії:

Повіт	великороси (росіяни)	малороси (українці)
Область загалом	53,0 %	46,9 %
Бєлгородський	60,0 %	40,0 %
Грайворонський	43,5 %	56,5 %
Корочанський	71,2 %	28,8 %
Новооскольський	34,7 %	65,3 %
Старооскольський	89,0 %	11,0 %
Бірюченський	25,9 %	74,0 %
Валуйський	47,0 %	52,8 %

На час фіксації етно-національного складу населення території сучасної Бєлгородської області наприкінці XIX століття (перепис 1897 р.) і відразу після закінчення громадянської війни (переписи 1920 і 1926 рр.), незважаючи на більш ніж три вікове спільне проживання в регіоні, два найбільші етнічні спільноти зберігали основні риси національної ідентичності — мову, традиції, матеріальну культуру тощо. Ця обставина не скасовує і взаємного впливу росіян та українців, що виявляється, насамперед, у господарських та побутових речах.

У XX столітті розвиток етно-національної ідентичності населення Бєлгородського регіону (втім, описані нижче тенденції тією ж мірою відносяться і до Воронезького та Курського регіонів) можна поділити на періоди. Перший — до 1930-х рр., коли в регіоні продовжувався інерційний розвиток двох етнічних груп — росіян та українців, як народів, які живуть у тісному господарському та економічному контакті, проте відтворюють у своїх сільських громадах етнічну ідентичність. Наприклад, як зазначає Л. Н. Чижиковий: «Наречену та нареченого воліли обирати в межах свого села. Але в тому випадку, якщо не могли підшукати наречену у своєму селі, українці їздили сватати в українські села, як би далеко вони не були розташовані, а росіяни — у села, населені росіянами». У межах Бєлгородської області за переписом 1897 р. населення розмовляло двома наріччями: великоросійським і малоросійським. Із зазначеного перепису в радянській ідеології етнічного відокремлення народів Росії було зроблено висновок, що на території сьогоднішньої Бєлгородської області росіян проживало — 673 166 осіб, українців — 439 926 осіб.

Повіт	великороси (росіяни)	малороси, (українці)
Область загалом	60,1 %	39,5 %
Бєлгородський	78,0 %	21,2 %
Бірюченський	29,2 %	70,2 %
Валуйський	48,6 %	51,1 %
Грайворонський	40,9 %	58,9 %
Корочанський	65,3 %	34,3 %
Новооскольський	48,9 %	51,0 %
Старооскольський	91,3 %	8,4 %

У період з 1897 р. по 1926 р. співвідношення російського та українського населення на території сучасної Білгородської області, незважаючи на найтяжчі потрясіння, що випали на ці роки, практично не змінилося: російські — 56 % наприкінці XIX ст. і 58 % — у 1926 р., українці відповідно — 44 % і 42 %.

У перші роки радянської влади в регіоні зберігається усталений віками характер територіального проживання двох громад: росіяни домінують у північній частині сучасної Білгородської області та у більшості міст — Бєлгороді, Старому Осколі, Валуйках, а українці у прилеглих до УРСР західних, південних та східних повітах, а також у деяких містах та великих селищах — Коротше, Борисівці, Бірючі, Чернянці, Великомихайлівці.

На 1920-і роки припадає період «коренізації», коли згідно з принципами рівності всіх народів та міжнародного характеру СРСР, в районах з переважно українським населенням діловодство та мова навчання були перекладені з російської на українську. Оскільки результати перепису населення 1926 г. показали переважання українського населення на території 11 сучасних районів Бєлгородщини (Алексєєвський, Борисовський, Вейделевський, Волоконовський, Грайворонський, Краснояружський, Красненський, Красногвардійський, Новооскольський, Ровенський й Чернянський), то і практика «коренізації» охопила практично половину території нинішньої Бєлгородської області.

Національний склад адміністративних одиниць на території сучасної Бєлгородскої області за даними Всесоюзного перепису населення 1926 г.

Административно-територіальна одиниця	РОСІЯНИ	УКРАЇНЦІ	ІНШІ	ВСЬОГО
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.
Загалом на території сучасної Бєлгородскої області	932 374	57,51	683 245	42,14	5 665	0,35	1 621 284
Валуйський повіт
м. Валуйки	9 045	88,30	951	9,28	247	2,41	10 243
Валуйська вол.	40 492	89,34	4 692	10,35	137	0,31	45 321
Вейделевська вол.	13 312	42,38	17 944	57,13	155	0,50	31 411
Волоконовська вол.	7 494	23,40	24 428	76,29	98	0,31	32 020
Ливенська вол.	16 354	46,64	18 687	53,29	26	0,08	35 067
Микитівська вол.	11 109	32,61	22 936	67,32	25	0,07	34 070
Миколаївська вол.	2 198	8,39	23 983	91,54	18	0,07	26 199
Погромська вол.	21 063	52,29	19 145	47,53	74	0,18	40 282
Уразовська вол.	14 401	39,04	22 407	60,74	82	0,23	36 890
Россошанський повіт
Ровеньська вол.	1 722	4,01	40 652	94,74	535	1,24	42 909
Острогозький повіт
Олексіївська вол.	21 340	35,29	39 001	64,50	125	0,21	60 466
Буденовська вол.	24 240	47,78	26 337	51,92	153	0,31	50 730
Луценковська вол.	4 510	11,87	33 321	87,71	161	0,42	37 992
Нижньодевіцький повіт
Шаталовська вол.	44 975	95,22	2 254	4,77	6	0,01	47 235
КУРСЬКА ГУБЕРНІЯ
Бєлгородський повіт
м. Бєлгород	27 345	88,11	2 243	7,23	1 448	4,67	31 036
смт. Александровский	1 333	84,37	222	14,05	25	1,58	1 580
м. Короча	5 727	40,50	8 347	59,04	65	0,46	14 139
смт. Новотаволжанський цук. зав.	612	65,52	280	29,98	42	4,49	934
смт. Шебекенський цук. зав.	1 027	74,31	297	21,49	58	4,20	1 382
Олексіївська вол.	17 341	60,64	11 234	39,28	23	0,08	28 598
Большетроїцька вол.	15 764	49,24	16 231	50,70	19	0,06	32 014
Верхопенська вол.	41 668	99,13	301	0,72	66	0,16	42 035
Веселолопанська вол.	17 371	53,22	15 140	46,39	128	0,39	32 639
Вісловська вол.	16 390	70,15	6 937	29,69	37	0,16	23 364
Зимовенська вол.	11 906	47,38	13 184	52,46	41	0,17	25 131
Корочанська вол.	17 724	60,27	11 675	39,70	10	0,04	29 409
Муромська вол.	19 754	80,23	4 822	19,58	45	0,18	24 621
Прохоровська вол.	21 349	52,17	19 549	47,77	26	0,06	40 924
Пушкарська вол.	21 093	81,83	4 651	18,04	33	0,12	25 777
Старогородська вол.	34 260	84,84	6 065	15,02	59	0,14	40 384
Стрелицкая вол.	18 810	74,05	6 575	25,88	17	0,06	25 402
Томаровська вол.	40 158	73,81	14 221	26,14	30	0,06	54 409
Шаховська вол.	30 917	99,66	81	0,26	26	0,08	31 024
Шебекинська вол.	26 145	82,97	5 247	16,65	118	0,38	31 510
Грайворонский повіт
м. Грайворон	4 801	53,91	3 923	44,05	181	2,03	8 905
смт. Борисовка	1 370	6,63	19 217	93,04	68	0,33	20 655
смт. Готня	394	67,93	162	27,93	24	4,13	580
Борисовська вол.	17 464	38,15	28 284	61,78	34	0,07	45 782
Грайворонська вол.	3 649	13,56	23 199	86,21	63	0,23	26 911
Дорогощанська вол.	26 556	70,97	10 826	28,93	34	0,09	37 416
Краснояружська вол.	3 929	11,51	30 123	88,23	91	0,27	34 143
Ракитянська вол.	22 575	50,77	21 827	49,08	66	0,15	44 468
Старооскольський повіт
м. Старий Оскол	19 495	96,55	273	1,35	424	2,09	20 192
м. Новий Оскол	8 050	90,91	647	7,31	158	1,78	8 855
Бобровська вол.	36 220	90,66	3 697	9,25	36	0,10	39 953
Большехалонська вол.	21 595	74,60	7 303	25,23	48	0,16	28 946
Великомихайлівська вол.	21 741	46,22	25 284	53,75	13	0,03	47 038
Волотовська вол.	12 605	50,82	12 132	48,91	67	0,27	24 804
Казачанська вол.	16 940	60,30	11 089	39,48	62	0,22	28 091
Новооскольська вол.	17 426	48,88	18 206	51,07	18	0,05	35 650
Скороднянська вол.	30 914	99,08	265	0,85	22	0,07	31 201
Старооскольська вол.	37 424	97,05	1 080	2,80	58	0,15	38 562
Чернянська вол.	10 277	32,13	21 668	67,74	40	0,13	31 985

Нинішній стан

В результаті Голодомору і виселень, українська громада майже зникла. Станом на 2010 рік лише 2,8 % населення області — українці.

Відсоток українців в районах Бєлгородської області станом на 2010 рік.

Район	українці (у %)
місто Бєлгород	3,4 %
Губкінський район	1,6 %
Старооскольський район	2,3 %
Алєксєєвський район	1,3 %
Бєлгородський район	4,8 %
Борисовський район	3,1 %
Валуйський район	2,0 %
Вейделєвський район	2,9 %
Волоконівський район	1,7 %
Грайворонський район	4,4 %
Івнянський район	2,3 %
Корочанський район	2,7 %
Красненський район	1,2 %
Красногвардійський район	1,0 %
Красноярузький район	3,1 %
Новооскольський район	2,4 %
Прохоровський район	2,9 %
Ракитнянський район	2,4 %
Ровенський район	6,9 %
Чернянський район	1,9 %
Шебекинський район	3,5 %
Яковлівський район	3,5 %
Область загалом	2,8 %

Примітки

1. Кабузан В. М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Институт российской истории РАН. — Москва: Наука, 2006. — 658 с. ISBN 5-02-033991-1
2. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства: Багалей Дмитрий Иванович — Алфавитный каталог — Электронная библиотека Руниверс. оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
3. Богуславский В. В. Слободская Украина // Славянская энциклопедия. XVII век: в 2 томах. — М.: Олма-Пресс, 2004. — Т. 2 (Н — Я). — С. 362—363. — ISBN 5-224-03660-7.
4. Багалий Д.И. {{{Заголовок}}}.
5. В.В. Бубликов, В.В. Маркова. ЭТНО-НАЦИОНАЛЬНАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ НАСЕЛЕНИЯ БЕЛГОРОДЧИНЫ В XX – НАЧАЛЕ XXI СТОЛЕТИЙ: (рос.). УДК 316.347. оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
6. В. В. Бубликов, В. В. Маркова. Формирование Этнического Состава Населения Белгородской Области (часть Первая: Xix Век - Середина Xx Столетия) : [ 13 травня 2021] : [ ][рос.] // Научные Ведомости Белгородского Государственного Университета. Серия: Философия. Социология. Право. — 2014. — Вып. 2 (173). — ISSN 2075-4566.
7. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 18 липня 2012. 
8. . belg.gks.ru. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.