www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тюленєв Іван Володимирович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тюленєв Тюле нєв Іва н Володи мирович 16 28

Тюленєв Іван Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тюленєв.

Тюле́нєв Іва́н Володи́мирович (16 (28) січня 1892(18920128), с. Шатрошани, тепер Сурського району Ульяновської області — 15 серпня 1978, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії (1940), Герой Радянського Союзу (21.02.1978), повний кавалер Георгіївського хреста (1915, 1916, 1916, 1917). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1941—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Тюленєв Іван Володимирович
рос. Иван Владимирович Тюленев
Ім'я при народженні рос. Иван Владимирович Тюленев
Народження 16 (28) січня 1892(1892-01-28)
с. Шатрашани,
Симбірська губернія
Смерть 15 серпня 1978(1978-08-15) (86 років)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
 РСЧА
Рід військ кавалерія, піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1913—1978
Партія КПРС
Звання  Генерал армії
Командування Московський військовий округ
Харківський військовий округ
Південний фронт
Закавказький фронт
28-ма армія
Війни / битви Перша світова війна,
Громадянська війна в Росії,
Радянське вторгнення до Польщі,
Друга світова війна
Інше «Советская кавалерия в боях за Родину»,
«Через три войны»,
"Крах операции «Эдельвейс».
Нагороди
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди Російської імперії:

Георгіївський хрест 1 ступеня
Георгіївський хрест 2 ступеня
Георгіївський хрест 3 ступеня
Георгіївський хрест 4 ступеня

Нагороди інших країн

Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)
 Тюленєв Іван Володимирович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився 16 (28) січня 1892 року в родині робітника. Закінчив сільську початкову школу в 1903 році. Працював ву селянському господарстві, різноробочим на крохмале-паточному заводі в Симбірську (нині Ульяновськ), підручним коваля, робітником на цегельному заводі. У 1908—1913 роках — матрос на Астраханських рибних промислах.

На військовій службі в Російській імператорській армії з 1913 року, служив у 5-му драгунському Каргопольському полку в Казанському військовому окрузі. З вересня 1914 року брав участь у Першій світовій війні у складі цього полку, практично всю війну провів у складі 5-ї кавалерійської дивізії. Воював на Західному, Південно-Західному і Північному фронтах, відзначився в боях в Польщі і під Двінськом у Балтійських країнах. Вахмістр Тюленєв — повний Георгіївський кавалер. У 1917 році закінчив Чистопольську школу прапорщиків.

Після Лютневої революції 1917 року Іван Тюленєв обирався членом ескадронного і полкового комітетів і депутатом Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів. У 1917 році переведений в запасний полк в Сизрані. Там з грудня 1917 року перебував в Червоній гвардії, брав активну участь у формуванні та бойових діях червоногвардійських загонів в Середньому Поволжі проти повсталих частин чехословацького корпусу.

Член РКП(б) з 1918 року.

У Червоній Армії з травня 1918 року. У Громадянську війну воював на Східному, Південному та Західному фронтах. У 1918 році командував взводом і ескадроном в Поволжі, воював проти чехословаків і військ КОМУЧа. У листопаді 1918 — квітні 1919 року навчався у Військовій академії РСЧА в Москві. З квітня 1919 року — помічник начальника штабу 4-ї кавалерійської дивізії О. І. Городовикова, з серпня 1919 року — начальник розвідувального відділу окремого кавалерійського корпусу С. М. Будьонного, з листопада 1919 року — начальник розвідки Першої кінної армії, з березня 1920 року — командир 2-ї кавалерійської бригади в 4-ї кавалерійській дивізії Першої кінної армії. Воював у її складі проти денікінців на Південному фронті і проти поляків на Західному фронті. У березні 1921 року, як делегат 10-го з'їзду РКП (б) спрямований для участі в придушенні Кронштадтського повстання, командував 137-м Мінським стрілецьким полком під час штурму фортеці.

З травня 1921 року виконував обов'язки командира 15-ї Сибірської кавалерійської дивізії, з серпня 1921 року — командував 1-ю кавалерійською бригадою, на цих постах влітку і восени 1921 року брав участь в придушенні Антонівського повстання на Тамбовщині. У 1921 році повернуто до Військової академії РСЧА для завершення освіти.

У 1922 році закінчив Військову академію РККА, в 1929 році — курси удосконалення вищого начальницького складу, в 1930 році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова.

З жовтня 1922 року командував Особливою кавалерійською бригадою в Московському військовому окрузі, з червня 1924 року — командир 14-ї (потім 10-ї) Майкопської кавалерійської дивізії. З листопада 1925 року — інспектор кавалерії Північно-Кавказького військового округу, з серпня 1926 року — начальник Української кавалерійської школи імені С. М. Будьонного.

З листопада 1927 року — командир 2-ї окремої Кавказької кавалерійської бригади, а з листопада 1930 — командир і воєнком 1-й Особливої кавалерійської бригади імені Сталіна у складі Особливої Червонопрапорної Кавказької армії. З листопада 1931 року — помічник інспектора кавалерії РСЧА, з червня 1934 року — начальник Управління із кінського складу в центральному апараті Народного комісаріату оборони СРСР, з грудня 1934 року — начальник відділу Наркомату оборони СРСР із ремонтування кінського складу. З лютого 1936 року — заступник інспектора кавалерії РСЧА.

З лютого 1938 командував військами Закавказького військового округу, на посаді командувача 12-ї армії брав участь в окупаційному поході радянських військ у Західну Україну (вересень 1939 року). З серпня 1940 року командував військами Московського військового округу.

У перший день німецько-радянської війни, 22 червня, генерал армії Тюленєв був призначений командувачем Південного фронту, керував його діями під час оборонних боїв в південній Україні. У вересні 1941 року був важко поранений під Дніпропетровськом і евакуйований в Центральний військовий госпіталь Москви. Ще не остаточно видужавши, за особистою вказівкою Сталіна в жовтні 1941 року був направлений в Уральський військовий округ з завданням в найкоротший термін сформувати 28-у армію в складі 14-ти стрілецьких і 6 кавалерійських дивізій, і з поставленим завданням впорався, передавши в кінці листопада 1941 армію в резерв Ставки Верховного Головнокомандувача на західному напрямку.

У січні 1942 року — заступник головнокомандувача військ Південно-Західного напрямку, брав участь у Барвінково-Лозівській наступальній операції. З кінця січня 1942 року  — командувач військ Закавказького військового округу.

З травня 1942 року і до 1945 року — командувач Закавказького фронту, війська якого у другій половині 1942 року зупинили війська вермахту на річці Терек, в передгір'ях Кавказу і на перевалах Головного Кавказького хребта, а також на Туапсинському напрямку.

З липня 1945 по липень 1946 року — командувач військ Харківського військового округу.

З липня 1946 року служив в центральному апараті Міністерства оборони СРСР на другорядних посадах: генерал-інспектор кавалерії РСЧА, з лютого 1948 року — заступник головнокомандувача Сухопутних військ — командувач кавалерією сухопутних військ, з серпня 1948 року — голова стрілецько-тактичного комітету в штабі Сухопутних військ, а з 1950 року — в Головному управлінні бойової та фізичної підготовки сухопутних військ. З березня 1955 року — начальник управління позавійськової підготовки в Міністерстві оборони.

З травня 1958 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

За вміле керівництво військами, особисту мужність і відвагу, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки німецько-радянської війни, великий внесок в підготовку і підвищення бойової готовності військ у післявоєнний період і у зв'язку з 60-річчям Радянської Армії і Військово-Морського Флоту Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 року генералу армії Тюленєву Івану Володимировичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Помер 15 серпня 1978 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі (ділянка 7).

Твори Редагувати

  • «Советская кавалерия в боях за Родину», Москва, 1957;
  • «Через три войны», 2 изд., Москва, 1972;
  • "Крах операции «Эдельвейс», Орджоникидзе, 1975.
  • Через три войны. Воспоминания командующего Южным и Закавказским фронтами. 1941—1945 Центрполиграф, 2007 г., 432 стр. ISBN 978-5-9524-2704-4

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tyulenyev Tyule nyev Iva n Volodi mirovich 16 28 sichnya 1892 18920128 s Shatroshani teper Surskogo rajonu Ulyanovskoyi oblasti 15 serpnya 1978 Moskva radyanskij voyenachalnik general armiyi 1940 Geroj Radyanskogo Soyuzu 21 02 1978 povnij kavaler Georgiyivskogo hresta 1915 1916 1916 1917 Kandidat u chleni CK VKP b u 1941 1952 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 go sklikannya Tyulenyev Ivan Volodimirovichros Ivan Vladimirovich TyulenevIm ya pri narodzhenni ros Ivan Vladimirovich TyulenevNarodzhennya 16 28 sichnya 1892 1892 01 28 s Shatrashani Simbirska guberniyaSmert 15 serpnya 1978 1978 08 15 86 rokiv MoskvaPohovannya Novodivichij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Rosijska imperatorska armiya RSChARid vijsk kavaleriya pihotaOsvita Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1913 1978Partiya KPRSZvannya General armiyiKomanduvannya Moskovskij vijskovij okrugHarkivskij vijskovij okrugPivdennij front Zakavkazkij front28 ma armiyaVijni bitvi Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Radyanske vtorgnennya do Polshi Druga svitova vijnaInshe Sovetskaya kavaleriya v boyah za Rodinu Cherez tri vojny Krah operacii Edelvejs Nagorodi Medal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Za oboronu Odesi Medal Za oboronu Kavkazu Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Nagorodi Rosijskoyi imperiyi Georgiyivskij hrest 1 stupenya Georgiyivskij hrest 2 stupenya Georgiyivskij hrest 3 stupenya Georgiyivskij hrest 4 stupenyaNagorodi inshih krayin Pochesna zbroya iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSR 1968 Tyulenyev Ivan Volodimirovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Tvori 3 Vijskovi zvannya 4 Nagorodi 5 DzherelaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 16 28 sichnya 1892 roku v rodini robitnika Zakinchiv silsku pochatkovu shkolu v 1903 roci Pracyuvav vu selyanskomu gospodarstvi riznorobochim na krohmale patochnomu zavodi v Simbirsku nini Ulyanovsk pidruchnim kovalya robitnikom na cegelnomu zavodi U 1908 1913 rokah matros na Astrahanskih ribnih promislah Na vijskovij sluzhbi v Rosijskij imperatorskij armiyi z 1913 roku sluzhiv u 5 mu dragunskomu Kargopolskomu polku v Kazanskomu vijskovomu okruzi Z veresnya 1914 roku brav uchast u Pershij svitovij vijni u skladi cogo polku praktichno vsyu vijnu proviv u skladi 5 yi kavalerijskoyi diviziyi Voyuvav na Zahidnomu Pivdenno Zahidnomu i Pivnichnomu frontah vidznachivsya v boyah v Polshi i pid Dvinskom u Baltijskih krayinah Vahmistr Tyulenyev povnij Georgiyivskij kavaler U 1917 roci zakinchiv Chistopolsku shkolu praporshikiv Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 roku Ivan Tyulenyev obiravsya chlenom eskadronnogo i polkovogo komitetiv i deputatom Petrogradskoyi Radi robitnichih i soldatskih deputativ U 1917 roci perevedenij v zapasnij polk v Sizrani Tam z grudnya 1917 roku perebuvav v Chervonij gvardiyi brav aktivnu uchast u formuvanni ta bojovih diyah chervonogvardijskih zagoniv v Serednomu Povolzhi proti povstalih chastin chehoslovackogo korpusu Chlen RKP b z 1918 roku U Chervonij Armiyi z travnya 1918 roku U Gromadyansku vijnu voyuvav na Shidnomu Pivdennomu ta Zahidnomu frontah U 1918 roci komanduvav vzvodom i eskadronom v Povolzhi voyuvav proti chehoslovakiv i vijsk KOMUCha U listopadi 1918 kvitni 1919 roku navchavsya u Vijskovij akademiyi RSChA v Moskvi Z kvitnya 1919 roku pomichnik nachalnika shtabu 4 yi kavalerijskoyi diviziyi O I Gorodovikova z serpnya 1919 roku nachalnik rozviduvalnogo viddilu okremogo kavalerijskogo korpusu S M Budonnogo z listopada 1919 roku nachalnik rozvidki Pershoyi kinnoyi armiyi z bereznya 1920 roku komandir 2 yi kavalerijskoyi brigadi v 4 yi kavalerijskij diviziyi Pershoyi kinnoyi armiyi Voyuvav u yiyi skladi proti denikinciv na Pivdennomu fronti i proti polyakiv na Zahidnomu fronti U berezni 1921 roku yak delegat 10 go z yizdu RKP b spryamovanij dlya uchasti v pridushenni Kronshtadtskogo povstannya komanduvav 137 m Minskim strileckim polkom pid chas shturmu forteci Z travnya 1921 roku vikonuvav obov yazki komandira 15 yi Sibirskoyi kavalerijskoyi diviziyi z serpnya 1921 roku komanduvav 1 yu kavalerijskoyu brigadoyu na cih postah vlitku i voseni 1921 roku brav uchast v pridushenni Antonivskogo povstannya na Tambovshini U 1921 roci povernuto do Vijskovoyi akademiyi RSChA dlya zavershennya osviti U 1922 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu RKKA v 1929 roci kursi udoskonalennya vishogo nachalnickogo skladu v 1930 roci kursi partijno politichnoyi pidgotovki komandiriv yedinonachalnikiv pri Vijskovo politichnij akademiyi imeni Tolmachova Z zhovtnya 1922 roku komanduvav Osoblivoyu kavalerijskoyu brigadoyu v Moskovskomu vijskovomu okruzi z chervnya 1924 roku komandir 14 yi potim 10 yi Majkopskoyi kavalerijskoyi diviziyi Z listopada 1925 roku inspektor kavaleriyi Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu z serpnya 1926 roku nachalnik Ukrayinskoyi kavalerijskoyi shkoli imeni S M Budonnogo Z listopada 1927 roku komandir 2 yi okremoyi Kavkazkoyi kavalerijskoyi brigadi a z listopada 1930 komandir i voyenkom 1 j Osoblivoyi kavalerijskoyi brigadi imeni Stalina u skladi Osoblivoyi Chervonoprapornoyi Kavkazkoyi armiyi Z listopada 1931 roku pomichnik inspektora kavaleriyi RSChA z chervnya 1934 roku nachalnik Upravlinnya iz kinskogo skladu v centralnomu aparati Narodnogo komisariatu oboroni SRSR z grudnya 1934 roku nachalnik viddilu Narkomatu oboroni SRSR iz remontuvannya kinskogo skladu Z lyutogo 1936 roku zastupnik inspektora kavaleriyi RSChA Z lyutogo 1938 komanduvav vijskami Zakavkazkogo vijskovogo okrugu na posadi komanduvacha 12 yi armiyi brav uchast v okupacijnomu pohodi radyanskih vijsk u Zahidnu Ukrayinu veresen 1939 roku Z serpnya 1940 roku komanduvav vijskami Moskovskogo vijskovogo okrugu U pershij den nimecko radyanskoyi vijni 22 chervnya general armiyi Tyulenyev buv priznachenij komanduvachem Pivdennogo frontu keruvav jogo diyami pid chas oboronnih boyiv v pivdennij Ukrayini U veresni 1941 roku buv vazhko poranenij pid Dnipropetrovskom i evakujovanij v Centralnij vijskovij gospital Moskvi She ne ostatochno viduzhavshi za osobistoyu vkazivkoyu Stalina v zhovtni 1941 roku buv napravlenij v Uralskij vijskovij okrug z zavdannyam v najkorotshij termin sformuvati 28 u armiyu v skladi 14 ti strileckih i 6 kavalerijskih divizij i z postavlenim zavdannyam vporavsya peredavshi v kinci listopada 1941 armiyu v rezerv Stavki Verhovnogo Golovnokomanduvacha na zahidnomu napryamku U sichni 1942 roku zastupnik golovnokomanduvacha vijsk Pivdenno Zahidnogo napryamku brav uchast u Barvinkovo Lozivskij nastupalnij operaciyi Z kincya sichnya 1942 roku komanduvach vijsk Zakavkazkogo vijskovogo okrugu Z travnya 1942 roku i do 1945 roku komanduvach Zakavkazkogo frontu vijska yakogo u drugij polovini 1942 roku zupinili vijska vermahtu na richci Terek v peredgir yah Kavkazu i na perevalah Golovnogo Kavkazkogo hrebta a takozh na Tuapsinskomu napryamku Z lipnya 1945 po lipen 1946 roku komanduvach vijsk Harkivskogo vijskovogo okrugu Z lipnya 1946 roku sluzhiv v centralnomu aparati Ministerstva oboroni SRSR na drugoryadnih posadah general inspektor kavaleriyi RSChA z lyutogo 1948 roku zastupnik golovnokomanduvacha Suhoputnih vijsk komanduvach kavaleriyeyu suhoputnih vijsk z serpnya 1948 roku golova strilecko taktichnogo komitetu v shtabi Suhoputnih vijsk a z 1950 roku v Golovnomu upravlinni bojovoyi ta fizichnoyi pidgotovki suhoputnih vijsk Z bereznya 1955 roku nachalnik upravlinnya pozavijskovoyi pidgotovki v Ministerstvi oboroni Z travnya 1958 roku vijskovij inspektor radnik Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR Za vmile kerivnictvo vijskami osobistu muzhnist i vidvagu proyavleni v borotbi z nimecko fashistskimi zagarbnikami v roki nimecko radyanskoyi vijni velikij vnesok v pidgotovku i pidvishennya bojovoyi gotovnosti vijsk u pislyavoyennij period i u zv yazku z 60 richchyam Radyanskoyi Armiyi i Vijskovo Morskogo Flotu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 21 lyutogo 1978 roku generalu armiyi Tyulenyevu Ivanu Volodimirovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Pomer 15 serpnya 1978 roku Pohovanij v Moskvi na Novodivochomu cvintari dilyanka 7 Tvori Redaguvati Sovetskaya kavaleriya v boyah za Rodinu Moskva 1957 Cherez tri vojny 2 izd Moskva 1972 Krah operacii Edelvejs Ordzhonikidze 1975 Cherez tri vojny Vospominaniya komanduyushego Yuzhnym i Zakavkazskim frontami 1941 1945 Centrpoligraf 2007 g 432 str ISBN 978 5 9524 2704 4Vijskovi zvannya Redaguvatikomdiv 20 11 1935 komkor 22 02 1938 komandarm 2 go rangu 48 02 1939 general armiyi 4 06 1940 Nagorodi RedaguvatiGeroj Radyanskogo Soyuzu 21 02 1978 chotiri ordeni Lenina 22 02 1941 21 02 1945 1962 21 02 1978 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1972 p yat ordeniv Chervonogo Prapora 25 04 1921 27 05 1921 13 02 1930 3 11 1944 06 11 1947 orden Kutuzova I st 28 01 1943 orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR III st 30 04 1975 Georgiyivska medal 4 stupenya nakaz po 5 mu kargopolskomu polku vid 3 serpnya 1915 roku Georgiyivskij hrest 3 stupenya 91405 nakaz po 5 mu kargopolskomu polku vid 10 listopada 1915 roku Georgiyivskij hrest 2 stupenya nakaz po 5 mu kargopolskomu polku vid 26 chervnya 1916 roku Georgiyivskij hrest 4 go stupenya nakaz po 5 mu kargopolskomu polku vid 9 lipnya 1916 roku Georgiyivskij hrest 1 stupenya nakaz po 5 mu kargopolskomu polku vid 5 lyutogo 1917 roku medaliDzherela RedaguvatiTyulenev Ivan Vladimirovich Tyulenev Ivan Vladimirovich Tyulenev Ivan Vladimirovich Tyulenev Ivan Vladimirovich Tyulenev Ivan Vladimirovich Ne sozdat li konnuyu armiyu Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Tyulenyev Ivan Volodimirovich amp oldid 37557502