Туале́тний папі́р — це папір, що використовується для очищення анального отвору від залишків фекалій після процесу дефекації.
Після використання туалетний папір викидається в смітниковий кошик чи в унітаз. Для того, щоб унітаз не засмітився, використовують папір, що швидко розкладається, потрапивши у воду.
Історія Редагувати
Перші згадки про використання туалетного паперу містяться в китайських текстах XIV століття.
У Західній Європі люди протягом довгого часу користувалися шматками тканини («туалетний папір» для багатих) чи руками, листям, травою, сіном, водою, снігом, шкіркою фруктів тощо («туалетний папір» для бідних). У Стародавньому Римі часто користувалися губкою на паличці, яку в проміжках між застосуванням клали в відро із солоною водою. В книзі Франсуа Рабле велетень Гаргантюа підтирався молодим пухнастим гусенятком.
З появою паперу широко розповсюдилось використання старих газет і подібних джерел (наприклад, сторінок старого телефонного довідника). Деякі видавці передбачували подібне використання. Так, американський Old Farmer's Almanac мав дірочку в кутку сторінок, що дозволяло підвішувати його в туалеті. Газети як туалетний папір широко застосовувалися в Радянському Союзі у зв'язку з дефіцитом паперу в рулонах. Користувач шматка газети звичайно читав його зміст перед використанням.
Промислове виробництво паперу виключно для використання як туалетного було почато в США 1857 року Йосифом Гайєтті (англ. Joseph Gayetty). Ім'я Гайєтті було надруковано на кожному листку.
На території колишнього СРСР виробництво туалетного паперу розпочали в 1937 році. Масове виробництво туалетного паперу в рулонах розпочали наприкінці 1969 року на Сяському целюлозно-паперовому комбінаті. Для цього в Англії було закуплено дві величезні машини для виробництва туалетного паперу.
В Україні побудовано близько десяти фабрик для виробництва паперу тіссью. Найпотужніші та відомі це Обухівський КПК, Папір-Мал, Дніпропетровська паперова фабрика, Кохавинська паперова фабрика.
Серед решти видів целюлозно-паперової продукції спеціально виготовлений туалетний папір виділяється:
- просічками, що полегшують відділення листів від залишеного рулону;
- високою гігроскопічністю;
- низькою механічною міцністю та незначним вмістом речовин, що зв'язують;
- відсутністю чи невеликою кількістю речовин, що перешкоджають руйнування паперу під дією води та інших факторів;
- «непофарбованістю» чи застосуванням вузького кола екологічно і медично-нейтральних фарбників для фарбування і прикрашення.
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Туалетний папір |
Література Редагувати
- Поліграфія та видавнича справа [Текст]: рос.-укр. тлумачний слов. / уклад. : Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, О. Г. Дячок. — Львів: Афіша, 2002. — 456 с. — ISBN 966-7760-79-0
- Тлумачний словник термінів целюлозно-паперового виробництва [Текст] / уклад. В. А. Сологуб ; ВАТ «УкрНДІ паперу» ; рец. Л. Т. Масенко, П. В. Король, В. П. Світельський. — К : Києво-Могилянська академія, 2005. — 300 с. — Бібліогр.: с. 298. — 500 пр. — ISBN 966-518-325-7
Посилання Редагувати
- (відео) Discovery Canel «Як це зроблено. Туалетний папір» [ 18 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- (англ.)
- . dw.com. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
- [Статья министра Г. Орлова — Правда. 12 апреля 1946 г .|https://electro.nekrasovka.ru/books/6165553 [ 13 червня 2021 у Wayback Machine.]]