Валенти́н Макси́мович Труте́нко (*12 березня 1881, м. Звенигородка, тепер Черкаська область — †30 січня 1953, м. Сантьяго, Чилі) — генерал-хорунжий Армії УНР.
| Валентин Трутенко | |
|---|---|
| Підполковник Генерал-хорунжий (1920) | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 12 березня 1881 м. Звенигородка, тепер Черкаська область |
| Смерть | 30 січня 1953 (71 рік) м. Сантьяго, Чилі |
| Alma Mater | Академія Генерального штабу |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис Редагувати
Народився у Звенигородці на Київщині. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, у 1901 — Київське піхотне юнкерське училище, пізніше — Миколаївську академію Генерального штабу. Службу почав у 176-му Переволоченському полку, що розташовувався у Звенигородці. Станом на січень 1909 року служив у 175-у Батуринському полку, що знаходився в Умані. У роки Першої світової війни 1914-18 — на Західному фронті. 20 листопада 1915 за проявлену хоробрість його нагороджено Георгіївською зброєю. У 1916- командир 175-го піхотного Батуринського полку, підполковник.
Після Лютневої революції 1917- організатор українського військового з'їзду Західного фронту у Ризі, здійснював українізацію частин 12-ї російської армії. У листопаді 1917 очолив і привів на Чернігівщину українізований Батуринський полк, який взимку 1918 брав участь у боях з більшовицькими військами.
За Гетьманату командував частинами на Катеринославщині й Черкащині. Під час антигетьманського повстання виступив на боці Директорії УНР. Був призначений начальником Могилів-Подільської юнацької школи.
З грудня 1919 — помічник командира 3-ї Залізної дивізії, а під час Першого зимового походу 1919-20 виконував обов'язки командира — виконувач обов"язки командира 3-ї Залізної В. Ольшевський передав командування дивізією Трутенку. 26 грудня «залізні» розбиті білогвардійцями; в командуванні дійшло до взаємних звинувачень між Трутенком і Чижевським. З вцілілих формувань дивізії утворено 3-й кінний полк під рукою полковника Стефанова.
На початку січня 1920 Трутенко призначений комендантом Липовецького повіту. У квітні-травні командував повстанським відділом, з травня згідно з наказом проводив агітаційну роботу в Ананіївському та Балтському повітах. З серпня працює помічником начальника Кам"янець-Подільської Спільної юнацької школи. Учасник боїв на більшовицькому фронті восени 1920.
З листопада 1920 перебував серед військовиків інтернованих частин Армії УНР у Польщі, начальник Спільної юнацької школи (1922). У 1924 після ліквідації таборів виїхав у Німеччину, де приєднався до угруповання гетьмана П.Скоропадського. Обирався отаманом Українського Вільного Козацтва (УВК), був військовим аташе гетьманського екзильного уряду в Німеччині.
Після Другої світової війни деякий час перебував у німецькому таборі Міттенвальді. У 1948 емігрував у Чилі. Помер у Сантьяго.
Джерела Редагувати
- Науменко К. Є. Трутенко Валентин Максимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 170. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Трутенко Валентин Максимович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Посилання Редагувати
- Трутенко Валентин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1937. — 1000 екз.