Трунова Тамара Вікторівна Тамара Вікторівна Трунова нар 5 травня 1982 українська театральна режисерка головна режисерка

Тамара Вікторівна Трунова (нар. 5 травня 1982) — українська театральна режисерка, головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Тамара Вікторівна Трунова
Народилася	5 травня 1982(1982-05-05) (41 рік) Нова Каховка, Херсонська область
Національність	Україна
Діяльність	театральний режисер
Відома завдяки	головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
Alma mater	Київський національний лінгвістичний університет і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди	Театральная премія «Київська пектораль»
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис Редагувати

Народилася в м. Нова Каховка Херсонської області.

Середню школу закінчила із золотою медаллю. Спеціальність «перекладач» здобула в Київському національному лінгвістичному університеті (1999 — 2004 рр.). Режисурі вчилася в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (режисерський факультет, курс Едуарда Митницького), який закінчила 2009 року. В період з 2008 по 2013 роки – викладає на режисерському курсі Едуарда Митницького; від 2018 року — художній керівник курсу заочної режисури Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

З 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Серед втілених постановок — вистави у театрах Києва та України, робота в складі членів журі українських та міжнародних фестивалів (британський Edinburgh Fringe 2016). Неодноразовий учасник та переможець театральних конкурсів (театральна програма «Taking the Stage» від Британської Ради в Україні, рейтинги «Київський рахунок» та інші).

Від 12 квітня 2019 року — головний режисер Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Виховує доньку Соню. Живе і працює в Києві.

Творча біографія Редагувати

Режисерські роботи Редагувати

У творчому режисерському доробку Тамари Трунової — більш ніж 30 постановок по Україні та за кордоном.

2008, 23 грудня — «Том Сойєр» Ярослава Стельмаха за романом «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена
2012, 25 вересня — «Пасажир у валізі» за п’єсою «Біля ковчегу о восьмій» Ульриха Хуба
2013, 15 березня — «Дві панянки у бік півночі» П’єра Нотта (мала сцена)
2015, 31 січня — «Близькість…» Патріка Марбера
2016, 15 жовтня — «Безприданниця. Версія» за п’єсою «Безприданниця»^[ru] Олександра Островського
2018, 29 квітня — «Дім на краю душі» за мотивами п'єси «Іфігенія» Дона Нігро^[en]
2019, 13 квітня — «40+» Павла Ар'є за спогадами, думками, історіями людей Київського академічного театру на лівому березі Дніпра (в роботі)
2019, 17 травня — «Погані дороги» Наталки Ворожбит (прем'єра на новій сцені вистави, прем'єра якої відбулася як незалежний проект 27 вересня 2018 року)
2019, 6 вересня — «Гарантія 2 роки» за п'єсою «Людяна людина» Сіррку Пелтоли
2020, 1 березня — «Усі найкращі речі» Дункана МакМілана^[en]
2021, 5 січня — «Дім» Ніколи МакКартні (онлайн-прем’єра в рамках Літературно-перекладацького фестивалю Translatorium відбулася 17 листопада, допрем'єрний показ — 21 грудня 2020 року)

2017 — «Дідона та Еней» Генрі Перселла
2019, 12 жовтня — «Ацис і Галатея» Георга Фрідріха Генделя

2012 — «Вечір із гарненькою та самотньою» Олега Єрнєва (Театр «Вільна сцена», Київ)
2012 — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»)
2012 — «Де всі?» за п'єсою «Познач мене» Лізи Лангсет (Дім освіти та культури «Майстер Клас»)
2013 — «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової^[ru] (Дім освіти та культури «Майстер Клас»)
2014 — «Лєна» Д. Левицького (Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка)
2014 — «Крим» О. Савченко (Міжнародний фестиваль-лабораторія Telpa Daugavpils, м. Даугавпілс, Латвія)
2015, 11 грудня — «Як двоє бідних румунів польською розмовляли» Дороти Масловської (Київський академічний театр «Золоті ворота»)
2016 — «Служниця-пані» Джованні Баттіста Перголезі (Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка)
2017, 11 лютого — «Саша, винеси сміття» Наталки Ворожбит (Київський академічний Молодий театр)
2017, 31 березня — «Під небом синім» Д. Елдріджа (Київський національний академічний театр оперети)
2017 — «The people are singing» Л. Наннері (The Royal Exchange Theatre (м. Манчестер, Велика Британія)
2018 — «Бенкет» (Device Theater, частина проекту ТанцЛабораторіум «Ідеальний театр», учасник проекту) (Національний Центр Театрального Мистецтва імені Леся Курбаса)
2018 — «Красиві двадцятилітні. Тизер» Д. Левицького (вистава-відкриття «Книжкового Арсеналу») (Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»)
2018, 27 вересня — «Погані дороги» Наталки Ворожбит (театральний простір «Сцена 6» у Довженко-Центрі)
2018, 7 грудня — «Номери» Олега Сенцова (театральний простір «Сцена 6» у Довженко-Центрі)
2020, 17 вересня — «Навігатор» Лаши Бугадзе (Київський академічний драматичний театр на Подолі)

Драматургія Редагувати

2016 — «Улун» (п’єса)

Постановки за драматургією Редагувати

2017 — «КостяКатяМамаЧай» за п’єсою «Улун» Тамари Трунової; реж. Тетяна Губрій

Участь у фестивалях Редагувати

2012 — «Курбалесія»
2012 — Фестиваль молодої режисури
2012 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
2013 — Фестиваль молодої режисури
2013 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
2013 — Workshop ГогольFest
2013–2014 — Черкаська театральна лабораторія
2014 — Фестиваль молодої режисури
2014 — Міжнародний театральний фестиваль «Документ»
2014 — Міжнародний фестиваль-лабораторія «Telpa Daugavpils» (Латвія)
2014 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
2015 — Міжнародна партнерська лабораторія (Білорусь)
2016 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
2017 — «Фестиваль театрів» (Львів)
2017 — Фестиваль молодої драматургії «Любимівка» із авторською п’єсою «Улун» (особлива відзнака журі)
2018 — Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (Херсон)

Нагороди та визнання Редагувати

2011 — Театральная премія «Київська пектораль». Найкраща вистава для дітей (вистава «Пасажир у валізі», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
2012 — Дипломом І-го Всеукраїнського фестивалю молодої режисури імені Леся Курбаса у номінації «Елегантність режисерської форми» (вистава «Пасажир у валізі»)
2016 — Переможець конкурсної театральної програми «Taking the Stage» (організатор – Британська рада в Україні)
2017 — 1 місце театрального експертного рейтингу «Київський рахунок» (вистава «Саша, винеси сміття», Київський академічний Молодий театр)
2019 — 1 місце театрального експертного рейтингу «Київський рахунок» (вистава «Погані дороги», Незалежний проект)
2019 — ІІ Всеукраїнський фестиваль-премія «ГРА»
- Найкраща режисерська робота (Тамара Трунова, вистава «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра)
- Найкраща драматична вистава («Погані дороги», реж. Тамара Трунова, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
2021 — Премія Women in Arts (категорія «Жінки в театрі») в межах руху солідарності за ґендерну рівність #HeForShe в Україні
2022 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра

Примітки Редагувати

Ірина ПІКУЛЯ (13 серпня 2019). Тамара Трунова: «Театральный режиссер — это в некой степени мазохистская профессия» (рос.). ж-л «Віва». Процитовано 2019-9-01.
Олена МИГАШКО (23 ЧЕРВНЯ 2013). Польове дослідження Yabl. Сексизм у театрі, політиці та кіно: 5 відомих жінок про вплив гендера на професійний розвиток в Україні (ua). «Yabl». Процитовано 2020-6-23.
. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
Сергій ВИННИЧЕНКО (15 квітня 2019). Тамара Трунова – шлях до Головного режисера в 3 місяці та 15 років (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-6-23.
Тамара Трунова у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (29 березня 2013). Дві пані… чоловічого роду (ua). «Україна молода». Процитовано 2019-5-05.
Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ. Веселий похорон. Прем’єра-2013 на Камерній сцені Театру на лівому березі Дніпра (ua). Г-та «2000». Процитовано 2019-5-05.
Сергій ВИННИЧЕНКО (11 серпня 2018). Оригінальна версія «Безприданниці» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
Олена БОГОМАЗОВА (11 жовтня 2016). Гроші і кохання. 15, 16 жовтня у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбудеться прем’єра «Безприданниця. Версія» за О. Островським (ua). «День» №84. Процитовано 2020-3-31.
Сергій ВИННИЧЕНКО (8 лютого 2020). П’ятий елемент «Дому на краю душі» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (ua). «Укрінформ». Процитовано 2019-5-05.
Іван БАБАЕНКО (16 травня 2018). Без підміни. Фейковий світ, або Коли минуле не відпускає (рос.). «День» №84. Процитовано 2019-5-05.
«Театральна риболовля». Театральне «УЗІ» вистави «40+»
Ірина ЧУЖИНОВА (2 жовтня 2019). Сны в стихах (рос.). «Kyiv Daily». Процитовано 19 жовтня 2019.
Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
Марина КОВАЛЬЧУК (21 серпня 2020). Слогани, прем'єри, редизайн. Українські театри відкривають сезон: чого чекати глядачам (ua). «Yabl». Процитовано 2020-8-25.
От женщины про женщин: в Киеве представили премьеру спектакля «Дом» режиссера Тамары Труновой (ФОТО) (рос.). «ОстроВ». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2021). «Дім» на Лівому березі. Новосілля Тамари Трунової (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-1-4.
Олександр ОСТРОВСЬКИЙ (17 жовтня 2019). «Ацис і Галатея»: курортний роман помираючого та воскресаючого бога (ua). Moderato.in.ua. Процитовано 19 жовтня 2019.
Олена БОГОМАЗОВА (30 січня 2013). Шукачі щастя. Афіша «Вільної сцени» Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра поповнилася новинкою — виставою «Вечір з гарненькою та самотньою» (ua). «День» №16. Процитовано 2019-5-5.
Сергій ВИННИЧЕНКО (13 квітня 2018). Порятунок «рядового» Сашка (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
Прем'єра вистави «Під небом синім»
У Національній опереті відбудеться прем’єра п’єси «Під небом синім»
Аліса АНТОНЕНКО (18 вересня 2018). Шість історій про життя і війну (ua). «День» №167. Процитовано 2019-5-5.
Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
Олег ВЕРГЕЛІС (7 грудня). Кіно і цирк. Нумерологія (ua). «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2019-5-5.
Говоримо із театральною режисеркою Тамарою Труновою /Укрінформ, 18 вересня 2020/
Тамара Трунова. УЛУН
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (27 квітня 2012). Хочеш ставити вистави — став! (ua). «Україна молода». Процитовано 2019-5-05.
Тамара Трунова: Театральні програми Британської Ради міняють світогляд не лише театралів, а й глядачів
«Київський рахунок-2018»: Прізвища, висновки, цифри (ua). «Театрально-концертний Київ». 20 січня 2019. Процитовано 2019-5-5.
Підсумки II Всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA
Андрій КУЛИКОВ (24 березня 2021). «Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts» (ua). «Громадське радіо». Процитовано 2021-3-25.
Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 9 березня 2022.

Посилання Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Трунова Тамара Вікторівна

[Віва-1] Ірина ПІКУЛЯ (13 серпня 2019). Тамара Трунова: «Театральный режиссер — это в некой степени мазохистская профессия» (рос.). ж-л «Віва». Процитовано 2019-9-01.

[Польове_дослідження_Yabl-2] Олена МИГАШКО (23 ЧЕРВНЯ 2013). Польове дослідження Yabl. Сексизм у театрі, політиці та кіно: 5 відомих жінок про вплив гендера на професійний розвиток в Україні (ua). «Yabl». Процитовано 2020-6-23.

[3] . Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.

[Головний_режисер-4] Сергій ВИННИЧЕНКО (15 квітня 2019). Тамара Трунова – шлях до Головного режисера в 3 місяці та 15 років (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-6-23.

[5] Тамара Трунова у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»

[Дві_пані-6] Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (29 березня 2013). Дві пані… чоловічого роду (ua). «Україна молода». Процитовано 2019-5-05.

[Дві_пані_2000-7] Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ. Веселий похорон. Прем’єра-2013 на Камерній сцені Театру на лівому березі Дніпра (ua). Г-та «2000». Процитовано 2019-5-05.

[Безприданниця_Риболовля-8] Сергій ВИННИЧЕНКО (11 серпня 2018). Оригінальна версія «Безприданниці» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.

[Безприданниця_День-9] Олена БОГОМАЗОВА (11 жовтня 2016). Гроші і кохання. 15, 16 жовтня у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбудеться прем’єра «Безприданниця. Версія» за О. Островським (ua). «День» №84. Процитовано 2020-3-31.

[Дім_на_краю_душі_Риболовля-10] Сергій ВИННИЧЕНКО (8 лютого 2020). П’ятий елемент «Дому на краю душі» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.

[Дім_на_краю_душі_Укрінформ-11] Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (ua). «Укрінформ». Процитовано 2019-5-05.

[Дім_на_краю_душі_День-12] Іван БАБАЕНКО (16 травня 2018). Без підміни. Фейковий світ, або Коли минуле не відпускає (рос.). «День» №84. Процитовано 2019-5-05.

[13] «Театральна риболовля». Театральне «УЗІ» вистави «40+»

[Гарантія_2_роки-14] Ірина ЧУЖИНОВА (2 жовтня 2019). Сны в стихах (рос.). «Kyiv Daily». Процитовано 19 жовтня 2019.

[Усі_чудові_речі_Риболовля-15] Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.

[Новий_сезон_Yabl-16] Марина КОВАЛЬЧУК (21 серпня 2020). Слогани, прем'єри, редизайн. Українські театри відкривають сезон: чого чекати глядачам (ua). «Yabl». Процитовано 2020-8-25.

[Дім_ОстроВ-17] От женщины про женщин: в Киеве представили премьеру спектакля «Дом» режиссера Тамары Труновой (ФОТО) (рос.). «ОстроВ». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.

[Дім_Риболовля-18] Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2021). «Дім» на Лівому березі. Новосілля Тамари Трунової (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-1-4.

[Ацис_і_Галатея-19] Олександр ОСТРОВСЬКИЙ (17 жовтня 2019). «Ацис і Галатея»: курортний роман помираючого та воскресаючого бога (ua). Moderato.in.ua. Процитовано 19 жовтня 2019.

[Вечір_із_гарненькою-20] Олена БОГОМАЗОВА (30 січня 2013). Шукачі щастя. Афіша «Вільної сцени» Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра поповнилася новинкою — виставою «Вечір з гарненькою та самотньою» (ua). «День» №16. Процитовано 2019-5-5.

[Сміття_Риболовля-21] Сергій ВИННИЧЕНКО (13 квітня 2018). Порятунок «рядового» Сашка (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.

[22] Прем'єра вистави «Під небом синім»

[23] У Національній опереті відбудеться прем’єра п’єси «Під небом синім»

[Погані_дороги-24] Аліса АНТОНЕНКО (18 вересня 2018). Шість історій про життя і війну (ua). «День» №167. Процитовано 2019-5-5.

[Погані_дороги_Риболовля-25] Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.

[Номери-26] Олег ВЕРГЕЛІС (7 грудня). Кіно і цирк. Нумерологія (ua). «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2019-5-5.

[27] Говоримо із театральною режисеркою Тамарою Труновою /Укрінформ, 18 вересня 2020/

[28] Тамара Трунова. УЛУН

[Фестиваль_молодої_режисури_2012-29] Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (27 квітня 2012). Хочеш ставити вистави — став! (ua). «Україна молода». Процитовано 2019-5-05.

[30] Тамара Трунова: Театральні програми Британської Ради міняють світогляд не лише театралів, а й глядачів

[Київський_рахунок-31] «Київський рахунок-2018»: Прізвища, висновки, цифри (ua). «Театрально-концертний Київ». 20 січня 2019. Процитовано 2019-5-5.

[32] Підсумки II Всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA

[Women_in_Arts-33] Андрій КУЛИКОВ (24 березня 2021). «Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts» (ua). «Громадське радіо». Процитовано 2021-3-25.

[34] Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 9 березня 2022.