Троянці в астрономії — група астероїдів, що перебувають біля точок лібрації L4 та L5 великих планет (на 60° попереду та позаду планети), поза межами головного пояса астероїдів. Період їхнього обертання навколо Сонця збігається з періодом обертання планети, тобто вони перебувають в орбітальному резонансі 1:1. У системі планета—Сонце вони здійснюють лібраційні рухи навколо лагранжевих точок, внаслідок чого їхнє взаємне розташування постійно змінюється.
Першу таку малу планету (Ахіллес) було відкрито 1906 року Максом Вольфом у точці L4 системи Сонце-Юпітер. Відтоді всі подібні об'єкти називають на честь героїв Троянської війни, а сам клас астероїдів — троянцями. Малі планети поблизу точки L4 (попереду планети) традиційно називають іменами ахейців, а поблизу точки L5 (позаду планети) — іменами троянців. Винятком стали 624 Гектор і 617 Патрокл, які було названо до усталення традиції.
На початок 2010 року кількість троянців перевищила 4000. Їхня кількість не є сталою — деякі з них можуть втрачати резонанс із Юпітером і сходити з орбіти, можливі також захоплення інших астероїдів, що рухаються поблизу орбіти Юпітера. Найбільші з них — Гектор (370 км) та Еней (148,2 км) відповідно.
Історично троянцями називали лише астероїди системи Юпітер—Сонце; тепер так називають астероїди поблизу лагранжевих точок L4 та L5 будь-яких систем. Наразі відомі троянці у системах Марса та Нептуна.
Див. також Редагувати
Виноски Редагувати
- Nicholson, Seth B. (1961). The Trojan asteroids. Astronomical Society of the Pacific Leaflets 8: 239–46.
- ↑ Trojan Minor Planets. International Astronomical Union (IAU). Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 7 червня 2010.
Джерела Редагувати
- Троянців та греків група // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 483. — ISBN 966-613-263-X.