Тохарська писемність — писемність, що застосовувалася для запису тохарських мов і зафіксована у фрагментах рукописів, датованих головним чином VIII століттям (є кілька ранішніх прикладів) і написаних на пальмовому листі, дерев'яних табличках і китайському папері. Пам'ятники писемності добре збереглися завдяки сухому клімату Таримського басейну.
Писемність походить від абетки брахмі (від якої також походять всі сучасні писемності, що застосовуються для запису індійських мов), і є складовим письмом типу абугіда. Більшість прикладів писемності, що збереглися, є перекладом буддійських текстів з санскриту, деякі з них двомовні, що значно полегшило розшифрування тохарських мов. Крім релігійних текстів, писемність застосовувалася також для листування монастирів, розрахунків, ділових документів, перепусток для караванів, медичних та інших текстів.
Писемність перестала використовуватися, найімовірніше, близько 840 року, коли в землі Таримської западини прийшли уйгури, асимилувавши більшість місцевого населення. Виявлено переклади тохарських текстів уйгурською мовою. Існування тохарських мов та письма було виявлено лише на початку XX століття.
Примітки ред.
- Härtel, Herbert; Yaldiz, Marianne; Kunst (Germany), Museum für Indische; N.Y.), Metropolitan Museum of Art (New York (1982). Along the Ancient Silk Routes: Central Asian Art from the West Berlin State Museums: an Exhibition Lent by the Museum Für Indische Kunst, Staatliche Museen Preussischer Kulturbesitz, Berlin, Federal Republic of Germany (англ.). Metropolitan Museum of Art. с. 107. ISBN 978-0-87099-300-8.
- Waugh (Historian, University of Washington), Daniel C. MIA Berlin: Turfan Collection: Kizil. depts.washington.edu.