Митрополит Тимофі́й (у світі Тихон Іванович Щербацький або Щербак; *1698 — †1767) — релігійний діяч, митрополит Київський і Галицький (1748—1757), учасник обрання 22 лютого 1750 року у Глухові гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського.
| Митрополит Тимофій | |
| 1748 — 1757 | |
|---|---|
| Церква: | Російська Православна Церква |
| Попередник: | Рафаїл Заборовський |
| Наступник: | Арсеній Могилянський |
| 1757 — 1767 | |
| Церква: | Російська Православна Церква |
| Попередник: | Платон (Малиновський) |
| Наступник: | Амвросій Зертис-Каменський |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія |
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | Тихон Іванович Щербак |
| Народження: | 1698 Трипілля |
| Смерть: | 1767 Москва |
| Похований: | Москва |
| Чернецтво: | 1728 рік |
| Тимофій у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Родом із Трипілля на Київщині. По закінченні Київської Академії працював у адміністрації київського архієпископства за митрополитів Варлаама Ванатовича і Рафаїла Заборовського. Згодом був ігуменом Мгарського (1737—1740), Видубицького, Києво-Михайлівського та архімандритом Києво-Печерського монастирів.
3 1748 р. — митрополит київський. На цій посаді протягом 10 років через бюрократичні розпорядки мав конфлікти з різними установами.
Намагався підпорядкувати собі Київську Академію, на свій лад реорганізуючи її адміністрацію і систему навчання; запровадив новий порядок, за яким управа і професори Академії призначалися митрополитом, а не професорською корпорацією.
1752 року Щербацький впровадив статут з новою системою навчання і визначив дисципліни навчання.
Продовжив і завершив будівельні справи Рафаїла Заборовського: перебудову Софійської дзвіниці, добудову Будинку митрополита, при якому завів сади, створення іконостаса з розкішними царськими вратами. Було зведено величезний будинок чернечих келій, в якому пізніше розмістилася Бурса. Збагатив кафедральну ризницю начинням, прикрасив намісні ікони Софії срібними позолоченими окладами, переважно за власний кошт.
Бажаючи заснувати окрему друкарню Київської митрополії, увійшов у конфлікт з Печерською Лаврою.
1752 робив заходи, щоб підпорядкувати собі Переяславську єпархію, проти чого виступив Священний Синод.
Постійні конфлікти з ректором Київської Академії С. Ляскоронським, архімандритами Братського монастиря Н. Солониною і М. Стефановичем допровадили 1757 року до переходу Щербацького до Москви, де він був митрополитом (1757—1767), від 1764 іменувався митрополитом Московським та Калузьким.
Своєю конфліктною політикою Щербацький послабив Київську митрополію і цим сприяв дальшому включенню її в орбіту Російської Православної Церкви
Примітки Редагувати
Література та посилання Редагувати
- Граевский И. Киевский митрополит Тимофей Щербацкий. — 1910.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Щербацький (Щербак) Тимофій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2106. — 1000 екз.
| Попередник: | Митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Росії 1748—1757 | Наступник: |
| Рафаїл (Заборовський) | Арсеній (Могилянський) |