Таран корабельний Тара н підводне подовження носової частини корабля у вигляді зміцненого виступу як правило довжиною у

Тара́н — підводне подовження носової частини корабля у вигляді зміцненого виступу, як правило, довжиною у 2-4 метри. Був зброєю різних типів кораблів, починаючи ще з Античності. Корабель пробивав тараном корпус ворожого корабля, аби потопити чи принаймні серйозно пошкодити його.

Таран на носі Olympias, сучасної реконструкції стародавньої афінської триреми.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Таран.

Тарани Стародавнього світу Редагувати

Оскільки успішне використання тарана було можливе лише у випадку, коли корабель міг дуже точно маневрувати, він застосовувався насамперед гребними суднами. В міру розвитку вітрил і появи морської артилерії вийшов з вжитку.

Тарани Середньовіччя Редагувати

Надводний таран був основною зброєю галер до середини XIV ст. Встановлювався на носовому містку-шпіроні (італ. sperone), який після завдання таранного удару використовувався як абордажний. У XVI ст. з розвитком корабельної артилерії таран галер втрачає бойове значення, перетворюючись на носову оздобу.

Тарани Нового часу Редагувати

CSS Manassas, броненосець Конфедерації, конструкція якого була оптимізована для таранних атак.

Короткочасне відродження таранів як зброї військових кораблів відбулося у 19 столітті і було пов'язане з появою перших броненосців, яких було важко вразити тодішніми гарматами. З іншого боку, парові машини, на відміну від вітрил, дозволяли кораблям маневрувати з необхідною точністю і швидкістю для завдання таранного удару.

Під час Громадянської війни у США як флотом Союзу, так і Конфедерацією широко застосовувалися «парові тарани», у ролі яких часто виступали переобладнані цивільні пароплави.

Часте використання таранних ударів як тактики під час кількох морських та річкових битв Громадянської війни у США, а також у битві біля Лісси і, також призвело до того, що багато конструкторів військових кораблів кінця 19-го століття оснащували їх таранами. Це лише збільшило кількість випадків, коли кораблі топили один одного в результаті випадкових зіткнень. Надмірна увага до таранів також гальмувала розвиток корабельної артилерії.

Джерела Редагувати

Coates, J., J. Morrison, and N. Rankov. (2000). The Athenian Trireme: The History and Reconstruction of an Ancient Greek Warship (аглійська). Cambridge: Cambridge University Press.
Галера // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [ ][рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)

[1] Coates, J., J. Morrison, and N. Rankov. (2000). The Athenian Trireme: The History and Reconstruction of an Ancient Greek Warship (аглійська). Cambridge: Cambridge University Press.

[2] Галера // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [ ][рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)