Талашкіно — село Смоленської області, 18 км на південь від автошляху А141 Орел — Вітебськ.
| Талашкіно
Координати 54°39′22″ пн. ш. 32°11′07″ сх. д. / 54.65611111113877740° пн. ш. 32.185277777805772814° сх. д.Координати: 54°39′22″ пн. ш. 32°11′07″ сх. д. / 54.65611111113877740° пн. ш. 32.185277777805772814° сх. д.
Талашкіно у Вікісховищі |
Кількість мешканців дорівнює 1550 осіб. Адміністративний центр Талашкинського сільського поселення.
В селі діє музейний історико-архітектурний комплекс «Теремок».
Історичні дані ред.
Перші письмові згадки датовані 16 століттям, коли ці зімлі підкорила собі Польща. Землі були передані королем Сігізмундом ІІІ родині Шупинських. Відомості про садибку є у 18 столітті.
Наприкінці 19 століття. Талашкіно придбали князі Тенішеви. Активно перебудовою садиби займалася княгиня Тенішева Марія Клавдіївна (1858—1928), що бажала мати садибу поблизу від володінь подруги дитинства — К. Святополк-Четвертинської.
Садиба Тенішевих до 1917 р. ред.
З 1893 р. тут розпочинаються діяльні роботи по створенню художнього центру з майстернями декоративно-ужиткового мистецтва. Водночас володарка Марія Клавдіївна збирає мистецькі і етнографічні колекції, частку яких перевозить в музейчик садиби. Особа цілеспрямована, княгиня Тенішева починає систематичну працю по створенню відповідних колекцій, широких за часом створення і тематикою -
- вироби зі скла
- вироби з металу
- кераміка
- текстиль
- вишивка
- килимарство
- меблі
- лозоплетіння тощо.
З часом колекції розрослися в справжні музейні комплекси, де було вдосталь рідкісних чи унікальних речей. Родзинкою серед них була колекція емалей, технологію створення яких відновила сама Тенішева. Княгиня передасть мистецькі збірки Московському археологічному інституту. У 1905 р. для музейних збірок будується спеціальна споруда в місті Смоленськ і їх вивозять з Талашкіна. У 1907 р. найкращі речі збірки (що досягла 10.000 одиниць) показав Лувр в Парижі.
Водночас розпочинається меценатська діяльність княгині і налагодження зв'язків з сучасними російськими митцями. Замовляючи власні портрети відомим художникам доби, Тенішева підтримує їх матеріально. Її портретували -
- Рєпін Ілля Юхимович
- Сєров Валентин Олександрович
- Врубель Михайло Олександрович
- Коровін Костянтин Олексійович
- Андерс Цорн.
Тенішева матеріально підтримала видання журналу «Світ мистецтва» і була зайомою художника Бенуа Олександра Миколайовича та імпресаріо Дягілєвим Сергієм Павловичем.
В Талашкіно виникає низка споруд, пов'язаних з виробництвом і культурою - музей старовини, театр, садибна церква, майстерні для Тенішевої та художників, меблярів тощо. Керувати майстернями Тенішева запросила з Москви багатодітного художника Малютіна Сергія Васильовича (1859—1837), чим рятувала того від злиднів.
Музейний історико-архітектурний комплекс «Теремок». ред.
Князь Тенішев помер до 1917 р. Марія Клавдіївна перебралася у Крим, звідки емігрувала у Францію, де і доживала останні роки. Більшість її колекцій та коштовностей залишилась в СРСР, була пограбована, знищена чи передена в інші музеї.
За часів СРСР садиба постраждала і збережна частково. Більшість дерев'яних споруд колишнього комплексу знищена, родинний склеп Тенішевих розорено. Від колишніх споруд врятовані -
- Теремок
- садибна церква. Остання досить незвична за формами і неканонічна за оздобами. Споруда центрична, з одню банею і низкою архітектурних кокошників. Храм Святого Духа не був освячений церквою і через неканонічність мозаїки «Спас Нерукотворний», створеної за ескізами художника Реріха Миколая Костянтиновича.
Галерея ред.
Джерела ред.
- Рыбченков Б. Ф., Чаплин А. П. Талашкино. — М., 1973;
- Журавлёва Л. С. Теремок. — М., 1974;
- Журавлева Л. С. Княгиня Мария Тенишева. — Смоленск, 1992;
- Назарова Т. Талашкино — «Афины русских крестьян»
- Билибин И. Памяти кн. М.Кл. Тенишевой // Возрождение. 1928. № 1052 от 19 апреля.
- Озер Д. Мир эмалей Марии Тенишевой // Москва, 2004.
- Матеріали періодичних видань
Посилання ред.
- (рос.)
- Историческая справка и фотогалерея Талашкина [ 31 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.