Сінт-Ма́ртен (нід. Sint Maarten, МФА: sɪnt ˈmaːrtə(n)) — самокерована установча країна зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів. Займає південну частину острова Святого Мартина. Адміністративний центр — Філіпсбург.
| Сінт-Мартен | |
| Девіз: Semper pro grediens (латинською) | |
| Гімн: O Sweet Saint Martin's Land | |
| Столиця | Філіпсбург |
|---|---|
| Найбільше місто | Філіпсбург |
| Офіційні мови | нідерландська, англійська |
| Суверенна держава | Королівство Нідерландів |
| Форма правління | Конституційна монархія |
| Король Губернатор Прем'єр-міністр | Віллем-Олександр
|
| 10 жовтня 2010 р. | |
| Площа | |
| - Загалом | 34 км² |
| Населення | |
| - перепис 2009 | 40,917 |
| - Густота | 1942 осіб/км² |
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка |
| - Повний | $400 млн. |
| - На душу населення | $11,400 |
| Валюта | Нідерландський антильський гульден (ANG) |
| Часовий пояс | (UTC−4) |
| Коди ISO 3166 | SX / SXM / 534 |
| Домен | .an використання припиняється; .sx призначено, та ще не використовується |
| Телефонний код | +599 |
|
До 10 грудня 2010 року Сінт-Мартен був у складі Нідерландських Антильських островів.
Фізико-географічна характеристика Редагувати
Географічне розташування Редагувати
Займає південну частину острова Святого Мартина та межує із розташованим на півночі острова з французьким Сен-Мартеном (кордон завдовжки 10,5 км). Морем на сході межує з Сен-Бартелемі. Площа — 34 км².
Рельєф Редагувати
Зрізане затоками узбережжя Сінт-Мартену простяглося довгою смугою на північний захід, утворюючи вузьку довгу косу, що відокремлює від моря лагуну Сімпсон-Бей — одну з найбільших внутрішніх водойм Карибського моря. Південну частину острова майже на 1/5 займає велика засолена місцевість Грейт-Салт-Понд, а північніше розташовані невеликі пагорби, що межують з кордоном французької частини острова, та спадають невеликими пасмами Сентрі-Гіл (344 м) та Вільямз-Гіл (264 м) до пологого південного узбережжя, зрізаного широкими лагунами та вузькими лагунами та вузькими глибокими затоками.
Найпомітніший орієнтир Сінт-Мартену — згаслий вулкан Маунт-Флагстаф (386 м). Береги Сінт-Мартену облямовують численні солоні лагуни та дрібні острівці: Пелікан-Кі (Гуана-Кі), Литл-Кі, Молі-Беді, Ген і Чікен. На відміну від інших островів групи, на Сінт-Мартені є безліч довгастих піщаних берегів, особливо в південних та східних районах острова, при цьому пляжі лагун займають всю ширину нанесених піщаних кіс, які відгороджують лагуни від моря.
Флора і фауна Редагувати
Ландшафт острова переважно зелений, але сухий — у флорі острова основну роль відіграють пальми, гібіскуси й кактуси, хоча в горбистих центральних районах є кілька невеликих лісів. Фауна представлена майже сотнею видів птахів та кількома видами ящірок, а також здичавілими домашніми тваринами.
У північній частині лагуни Салт-Понд розташовані крихітний зоопарк Сінт-Мартен і Ботанічний сад, на території яких мешкають 35 видів рептилій, птахів і ссавців, включаючи рідкісних мавп Сент-Кіттсу.
Клімат Редагувати
Клімат тропічний, завдяки пасатам має достатню вологість. На Сінт-Мартені переважно сонячна погода з приємною прохолодою через морський бриз тримається увесь рік. Узимку температура повітря становить +27 °C, влітку — близько 32 °C. Річна норма опадів становить 1150 мм. Самі дощові місяці — з вересня по листопад, під час яких відзначається вісім дощових днів на місяць. Найсухішим вважається час із лютого по квітень, коли кількість дощових днів досягає трьох на місяць. Острів розташований в смузі пасатів і ураганів. Температура поверхні моря біля Сінт-Мартену, відрізняється завидною постійністю між 25 °C і +28 °C. Найсприятливіший час для туристів — із середини грудня до кінця квітня.
Органи влади Редагувати
За конституцією Сінт-Мартену, він має власні органи влади: віцегубернатора, місцеву раду й уряд.
Історія Редагувати
Відкриття та колонізація Редагувати
Назву Isla de San Martín дав острову Христофор Колумб під час своєї другої подорожі до Вест-Індії 1493 року на честь святого Мартина Турського, у день якого, 11 листопада, був відкритий острів.
На Сінт-Мартені було зведено два важливих укріплення: форт Амстердам — перша голландська військова база на Карибах і форт Віллем, на руїнах якого нині стоїть телевежа.
Сучасні часи Редагувати
Сінт-Мартен разом із Кюрасао, Бонайре, Сінт-Естатіусом і Сабою був частиною Нідерландських Антильських островів. 10 жовтня 2010 року став самоврядною державою зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів.
Демографія Редагувати
Населення 40 917 осіб (2009), густота населення 974 особи/км².
Мови Редагувати
Офіційні мови — нідерландська та англійська мови. Англійською розмовляє більшість населення, також поширена іспанська мова, а також креольська мова пап'яменто.
Релігія Редагувати
39 % мешканців є парафіянами Римо-католицької церкви, 12 % — п'ятдесятники, 11 % — методисти.
Економіка Редагувати
Головним джерелом доходів жителів є туризм.
Аеропорт Редагувати
Аеропорт Сінт-Мартена, Міжнародний аеропорт імені Принцеси Юліани, входить до десятки найнебезпечніших у світі. Це пов'язане з тим, що один кінець злітної смуги розпочинається мало не з пляжу Махо, а з іншого кінця — впирається в гору.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 8 липня 2011.