Тибе́рій Ка́цій Аско́ній Сі́лій Іта́лік (лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus) (26 — 103) — давньоримський поет та політик часів ранньої Римської імперії, консул 68 року.
| Сілій Італік | |
|---|---|
| лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus | |
| Ім'я при народженні | лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus |
| Народився | 26 невідомо |
| Помер | 101[…] Кампанія, Італія |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | адвокат, політик, поет, письменник, військовослужбовець, історик |
| Знання мов | латина |
| Magnum opus | Punica[d] |
| Посада | давньоримський сенатор[d] і консул |
|
Походження Редагувати
Про місце народження й родину Сілія мало відомостей. За деякими даними місцем його народження вважають Падую (давній Патавіум) з огляду на те, що там було поширене ім'я Асконій.
Іспанський археолог та історик XVII століття Родріго Каро припускав, що Сілій Італік походить з міста Італіка в Римській Іспанії. Зокрема, він це стверджує у своїй поемі «Ода руїнам Італіки». Проте прикметник, що позначав людей з цього міста, звучав латиною Italicensis. Окрім того, у цьому випадку незрозуміло, чому Марціал не включив Сілія до списку знаменитостей родом з Іспанії першої половини I століття.
Деякі вчені припускають, що когномен Італік означав члена корпорації Італіків, яка існувала на Сицилії та інших регіонах Риму.
Біографія Редагувати
Сілій Італік не брав активної участі у політичних змовах та якихось загрозливих для життя політичних акціях. За правління імператора Нерона виступав з боку обвинувача проти жертв тиранії Нерона, сприяв останньому у згубі ворогів імператора. У 68 році Сілій Італік став консулом. Надалі потоваришував з імператором Вітеллієм. І тому брав участь у перемовинах між Вітеллієм та Фабієм Сабіном, старшим братом майбутнього імператора Веспасіана. Попри дружбу Сілія з Вітеллієм імператори з династії Флавієв ставилися до нього добре.
У 77 році Сілія призначено проконсулом у провінцію Азія. Тут він показав себе добрим та господарчим правителем, багато зробив для міст цієї провінції. На знак прихильності до дій Сілія Італіка у м. Афродісіаді встановлено спеціальний напис, що прославляв Сілія.
Десь у 80-х роках Сілій Італік відійшов від державницьких справ, переїхав на свою віллу до Кампанії. Тут він займався складанням своєї поеми «Пуніка», присвяченої Другій Пунічній війні, колекціонуванням. Перші вірші написані були у 88 році. «Пуніка» стала однією зі значущих творів періоду принципату. Потоваришував з філософами Луцієм Аннеєм Корнутом та Епіктетом, які були високої думки про Сілія.
Сілій Італік з великою любов'ю ставився до Вергілія й Цицерона. Він викупив місце поховання Вергілія й привів його до ладу. Також Сілій викупив віллу Цицерона у Тускулумі.
У 103 році до н. е. Сілій Італік, у якого була важка хвороба — невиліковна пухлина — наклав на себе руки, довівши себе голодуванням до смерті.
Творчість Редагувати
- Пуніка. 17 книг.
Родина Редагувати
Діти:
- Луцій Сілій Деціан, консул 94 року.
- Сілій Север
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Autoritats UB
- Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
- ↑ Силий Италик. Академик (рос.). Процитовано 20 жовтня 2023.
Джерела Редагувати
- James D. Duff (Hrsg. u. Übers.): Silius Italicus Punica. Latein und englisch. 2 Bde. Heinemann, London 1961. (нім.)
- Erich Burck: Historische und epische Tradition bei Silius Italicus. Beck, München u.a. 1984. ISBN 3-406-09680-8, (Zetemata. 80) ISSN 1610-4188 (нім.)