Східний Саян (рос. Восточный Саян) — гірська система, яка простягається на 1000 км від лівобережжя Єнісею до озера Байкал. Складчаста структура має північно-західне і субширотне простягання і представлена мегантиклінорієм, що примикає до південно-західного краю Сибірської платформи.
| Східний Саян | |
| | |
| 51°43′08″ пн. ш. 100°35′49″ сх. д. / 51.718896000027775983° пн. ш. 100.59708000002778761° сх. д.Координати: 51°43′08″ пн. ш. 100°35′49″ сх. д. / 51.718896000027775983° пн. ш. 100.59708000002778761° сх. д. | |
| Країна | Росія і Монголія |
|---|---|
| Система | Саяни |
| Тип | гірський хребет |
| Висота | 1105 м |
| Східний Саян Східний Саян (Росія) | |
| Східний Саян у Вікісховищі |
Східний Саян складений головним чином гнейсами, слюдисто-карбонатними і кристалічними сланцями, мармурами, кварцитами, амфіболітами. Міжгірські западини (Мінусінська) заповнені теригенно-вугленосними товщами. Хребти західної частини Східного Саяну утворюють плосковершинні «білогір'я» (Манське, Канське тощо) і «білки», де більшу частину року зберігаються плями снігу (звідки і назва «білки»). У центральній і східній частині — високогірні масиви (Великий Саян, Тункські і Кітойські Гольці тощо) з альпійськими формами рельєфу. Найбільша висота — 3491 м. (г. Мунку-Сардик). Крім того, для Східного Саяну характерні великі ділянки древнього вирівняного рельєфу, полого-нахилені вулканічні плато. Є й молоді вулканічні утворення (вулкан Кропоткіна та ін.). Відомо близько 100 льодовиків (карові та висячі).
Корисні копалини: золото, графіт (Ботогольське родовище графіту), боксити, азбест, фосфорити та ін. Є мінеральні джерела (Аршан, Нілова Пустинь та ін.).
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.