Сфінголіпіди — це група ліпідів, до складу яких входить молекула аліфатичного спирту сфінгозину. До них належать сфінгомієліни, цереброзиди, гангліозиди. Сфінголіпіди широко представлені в мембранах клітин нервової системи.
У рослин сфінголіпіди репрезентують менше ніж 5 % загальної кількості ліпідів. У них вони сконцентровані головним чином в плазматичних мембранах, де їх кількість може досягати 26 % загальної маси ліпідів цих мембран.
Структура Редагувати
В молекулі сфінголіпідів жирна кислота приєднується амідним зв'язком до аміногрупи сфінгозину, а до гідроксильної групи через фосфатний залишок приєднуються замісники, що формують полярну (гідрофільну) голівку. Залежно від замісника розрізняють кілька груп сфінголіпідів:
Сфінгомієліни Редагувати
Сфінгомієліни — найпростіші і найпоширеніші сфінгомієліни у природі. До складу їх полярної голови входять залишки фосфатидилхоліну або фосфоетаноламіну. Сфінгомієліни присутні у більшості мембран тваринних організмів, особливо багато їх входить до складу мієліну. Також їхній вміст значний у мембранах нирок, печінки та інших органів.
Загальний план будови сфінгомієлінів нагадує будову гліцерофосфоліпідів. Молекула сфінгомієліну містить полярну голівку, що несе одночасно і позитивний (залишок холіну), і негативний (залишок фосфорної кислоти) заряди, а також 2 неполярних хвости — довгий аліфатичний ланцюг сфінгозину і ацильний радикал жирної кислоти.
Цереброзиди Редагувати
Цереброзиди не містять залишків фосфорної кислоти, тому їхні полярні голови не несуть заряду. Цереброзиди містять один чи декілька вуглеводних залишків, тому їх також називають глікосфінголіпідами (від грецького «glycos» — солодкий). Залежно від того, який моносахарид входить до складу цереброзидів, вони отримали відповідні назви: галактоцереброзиди (містяться у мембранах нейронів головного мозку), глюкоцереброзиди (входять до складу мембран інших клітин) тощо. Існують цереброзиди, що містять 2, 3 і більше моносахаридних залишків: D-глюкози, D-галактози, N-ацетил-D-галактозаміну. Вони містяться в основному на зовнішній стороні клітинної мембрани і відіграють важливу роль в міжклітинній взаємодії.
Гангліозиди Редагувати
Гангліозиди — найбільш складно влаштовані сфінголіпіди. до складу їхньої полярної голови входять вуглеводні залишки, а в крайній позиції міститься один чи декілька залишків N-ацетилнейрамінової (сіалової) кислоти.
Гангліозиди широко представлені у тваринних тканинах, зокрема в мозку. Так .у сірій речовині мозку гангліозиди становлять близько 6% від усіх мембранних ліпідів. У рослин і мікроорганізмів гангліозиди не виявлені. Вони беруть участь в процесах регуляції росту й адгезії клітин, міжклітинних взаємодіях, імунних процесах. Можуть входити до складу рецепторів токсинів, пептидних гормонів, деяких вірусів та інтерферону.
Джерела Редагувати
- Таран Н.Ю., Косик О.І.,Оканенко О.А., Бацманова Л.М. Ліпіди рослин: Наукове видання. — К.:Ленвіт, 2006. — 104 с. — ISBN 966-8995-01-5.
Посилання Редагувати
- СФІНГОЛІПІДИ [ 21 лютого 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- А. Ленінджер. Основи біохімії [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |