Су́рма́ (від тур. surna, zurna («зурна») < перс. surna(j)) — старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент. Грали на ньому «сурмачі». Використовували як військові музи́ки, так і цивільний люд. Зараз сурми витіснені мідними інструментами. Є спроби відновити сурми в оркестрах народних інструментів.
Гобоєві духові інструменти відрізняються від кларнетових тим, що замість одинарного битного язичка вони мають подвійний або подвійну тростину, обидві частини якої торкаються одна одної під час вібрації. Гобоєві духові інструменти винайдено значно пізніше від кларнетових, і використовували їх переважно як військові музичні інструменти нарівні з трубою, або замінюючи її. У східних народів, у яких гобой досяг дуже високого рівня розвитку, він має назву «сурнай» (перс. surna(j)) або «зурна» (тур. surna, zurna). Звідси походять українська назва цього інструмента — сурма й російська — сурна.
В українській літературі дуже часто плутають сурму з трубою, ототожнюючи їх, що неправильно. Сурма — язичковий інструмент (як гобой), а труба — амбушурний (як тромбон). У ті часи, коли ці інструменти були у вжитку в Україні, відмінність між ними завжди виразно підкреслювалась. Ось приклад з української народної пісні:
| Ой в неділю дуже рано В сурми й труби заіграли.[джерело?] |
У полковій козацькій музиці сурмачів і трубачів завжди називали окремо. В одній з українських дум сурма зветься «військовою суремкою». У цій самій думі вона має епітет «тонкáя».
Див. також Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Сурма (інструмент) |
Примітки Редагувати
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
| Ця стаття недостатньо ілюстрована. |