Шоломія

Шоломі́я, також шалома́й, шоломі́йка або шолома́йка — гобоєподібний інструмент, певно, різновид сурми. Був досить поширений в Україні та згадувався поряд із трубами й сурмами. Для видобування звуку використовувалася подвійна тростина. Сама ж назва цього інструмента прийшла в Україну із Заходу і походить від німецького «шалмай» (нім. Schalmei), яке своєю чергою походить від латинського слова «calamus», що означає очерет. Згадки про цей інструмент є в працях Гната Хоткевича, який зараховує шаломай до дерев'яної групи духових інструментів та називає його «прототипом гобоя». Він же наводить згадку інструмента в легенді про Мазепу, записаній Петром Чуйкевичем та виданій Пантелеймоном Кулішем

Дві шоломії різного регістру

А тут усюди у труби да в шоломайки смутно да жалібно вигравають, а по церквах молебні правлять, щоб одвернув Господь гнів царський.

Київська дослідниця Богдана Фільц наводить також цитату з відомого письменника-полеміста XVI ст. Івана Вишенського, де той у переліку музикантів згадує зокрема «трубача, сурмача, пищальника, шаламайника, органіста, інструменталіста, рекгаліста і бубеніста», цит. за.

В історичній праці Вячеслава Липинського «Україна на переломі 1657—1659» шоломійка згадується як одна з ознак європеїзації козацького війська, як специфічний запорізький військовий інструмент, — запозичена з Заходу французька дудка шалюме (фр. chalumeau), сам звук якої мав прищеплювати і викликати в козаків-[європейців] «…дух тієї військовости, оце європейське чуття військової чести, до якого ніколи не вдалося приучити східного московського дворянства». Трапляються вказівки на те, що французька шалюме використовувала одинарну тростину. Словом "шалюмо" також називалася трубка-співаниця мюзету, інструменту з тембром гобоя - вдосконаленого "шляхетського" варіанту волинки, який на балах французьких королів використовувався для акомпанементу пасторальним танцям в епоху барокко

Музикознавець Черкаський Л. М. вважає, що шоломія — це те саме, що й ріжок.

Примітки

1. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. — Харків, 1930. — С. 260.
2. Вишенський І. Вибрані твори. — К., 1971. — С. 44.
3. Фільц Б. Інструментальне музикування в українських містах XIV—XVII століть: історичний аспект.//Етнолог, с. 252
4. Липинський В. Розділ VI Основні зміни у внутрішній структурі Війська Запорожського під впливом революції.//Україна на переломі. — К., 1991, перевидання твору 1912 року.
5. Черкаський Л. М. Українські народні музичні інструменти. — К.: Техніка, 2003. — 264 с.