Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (лютий 2018) |
Частина інформації в цій статті застаріла. (лютий 2018) |
Стовбурові клітини, також відомі як штамові клітини — це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть диференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин. Вони служать основою для формування органів і тканин під час ембріонального розвитку і продовжують відігравати життєво важливу роль у відновленні, регенерації та підтримці тканин протягом усього життя людини чи тварин.
Існують дві досить широкі категорії стовбурових клітин ссавців: ембріональні стовбурові клітини, що походять безпосередньо від бластоцистів, та стовбурові клітини дорослого організму, що знаходяться у зрілих тканинах. У ембріонах стовбурові клітини можуть диференціюватися в усі спеціалізовані ембріональні тканини. Стовбурові клітини дорослого організму діють як репараційна система для тіла, відновлюючи та підтримуючи потрібну кількість спеціалізованих клітин.
Оскільки стовбурові клітини можна вирощувати та програмувати на спеціалізацію (наприклад, отримати м'язи чи нервову тканину) завдяки методу клітинних культур, їх стали вживати для лікування хворих. Кістковий мозок може бути одним із джерел стовбурових клітин.
Історія Редагувати
У 1960-х роках новаторські експерименти Джеймса Тілла та Ернеста Мак Кулоха стали ключовим моментом у дослідженні стовбурових клітин. Їхня робота привела до ідентифікації гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) у кістковому мозку, революціонізувавши розуміння стовбурових клітин і заклавши основу для трансплантації кісткового мозку та регенеративної медицини.
У 1981 році Мартін Еванс і Метью Кауфман[en] зробили важливе відкриття, яке поштовхнуло вперед дослідження стовбурових клітин. Вони виділили та культивували мишачі ембріональні стовбурові клітини (ЕСК), що стало важливою віхою в цій галузі.
Досягнення в 21 столітті Редагувати
Дослідження стовбурових клітин зробили важливий поворот у 2006 році, коли Сін'я Яманака та його команда перепрограмували дорослі соматичні клітини на індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (iPSC). Ця новаторська робота запропонувала альтернативу ембріональним стовбуровим клітинам, обійшовши етичні проблеми та відкривши нові можливості для персоналізованої та регенеративної медицини.
Лікування стовбуровими клітинами увійшло в клінічну практику у 2010-х. Гематологічні розлади лікували за допомогою трансплантації кісткового мозку, яка використовує регенеративну силу гемопоетичних стовбурових клітин. Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) були досліджені на предмет їх терапевтичного потенціалу у відновленні тканин і використовувалися в клінічних випробуваннях для різних станів.
Поточні дослідження Редагувати
Стовбурові клітини продовжують відігравати ключову роль у регенеративній медицині та моделюванні захворювань. Дослідники вивчають можливість використання стовбурових клітин для розробки потенційних методів лікування травм спинного мозку, хвороб серця, діабету, нейродегенеративних захворювань тощо. Конструювання органоїдів зі стволових клітин відкрило нові можливості для моделювання нормального розвитку й хвороб, персоналізованої медицини, тканинної інженерії та регенеративної медицини.
Властивості стовбурових клітин Редагувати
Особливість стовбурових клітин полягає у тому, що вони мають такі основні властивості:
- Самовідновлення — здатність проходити величезну кількість клітинних циклів клітинного поділу, зберігаючи свій недиференційований стан. Цей процес забезпечує постійне джерело стовбурових клітин для заміни пошкоджених або відмираючих клітин.
- Потентність — можливість диференціюватися у будь-який клітинний тип. Тотипотентні стовбурові клітини мають потенціал для розвитку будь-якого типу клітин в організмі людини. Плюрипотентні стовбурові клітини можуть диференціюватися в клітини будь-якого з трьох первинних зародкових листків (ентодерми, мезодерми та ектодерми). Плюрипотентні стовбурові клітини, хоч і більш обмежені у своєму потенціалі диференціювання, все ж можуть давати початок різним спеціалізованим типам клітин у певній тканині чи органі.
Визначення потенціалу стовбурових клітин Редагувати
Потенціал стовбурових клітин — це можливість їхнього перетворення на диференційовані типи клітин.
- Тотипотентні стовбурові клітини отримують унаслідок злиття сперматозоїду з яйцеклітиною. Клітини, що утворюються внаслідок декількох перших поділів заплідненої яйцеклітини теж тотипотентні. Ці клітини можуть перетворитися на ембріональні та екстраембріональні (поза-ембріональні) типи клітин.
- Плюрипотентні стовбурові клітини походять від тотипотентних клітин і можуть утворити клітини трьох зародкових шарів.
- Мультипотентні стовбурові клітини можуть утворювати лише близькі типи клітин (наприклад, гематопоетичні стовбурові клітини утворюють червоні кров'яні тільця, білі кров'яні тільця, тромбоцити тощо).
- Уніпотентні стовбурові клітини можуть перетворитися лише на один тип клітин, але мають здатність до самовідтворення, що відрізняє їх від «не стовбурових» клітин.
Класифікація Редагувати
Стовбурові клітини поділяють на кілька категорій:
- Ембріональні стовбурові клітини (ЕСК): ці плюрипотентні стовбурові клітини отримують із внутрішньої клітинної маси бластоцист під час раннього ембріонального розвитку. Вони мають найширший потенціал диференціювання і можуть генерувати всі типи клітин в організмі людини.
- Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (іПСК): іПСК штучно перепрограмуються з дорослих соматичних клітин, таких як фібробласти шкіри або клітини крові, для відновлення плюрипотентності. Ця революційна технологія, розроблена на початку Сін'я Яманака з колегами у 2006 році, зробила революцію в регенеративній медицині та моделюванні захворювань.
- Тканиноспецифічні (дорослі) стовбурові клітини: ці мультипотентні стовбурові клітини, які знаходяться в різних тканинах і органах по всьому тілу, відповідають за відновлення та регенерацію тканин. Приклади включають гемопоетичні стовбурові клітини в кістковому мозку, нервові стовбурові клітини в мозку та мезенхімальні стовбурові клітини в сполучних тканинах.
- Фетальні стовбурові клітини: ці стовбурові клітини присутні в плодах, що розвиваються, і мають проміжні можливості диференціації між ембріональними та дорослими стовбуровими клітинами.
Ембріональні стовбурові клітини Редагувати
Ембріональні стовбурові клітинні лінії (ЕС клітинні лінії) — це культури клітин, що походять від тканин епібласту (внутрішньої клітинної маси бластоцисти). Бластоциста — це ранній ембріон (приблизно 4 — 5 день ембріону людини); містить від 50 до 150 клітин. ЕС клітини є плюрипотентними, вони дають початок усім трьом шарам ембріону: ектодермі, ентодермі та мезодермі. Іншими словами, вони можуть перетворитися на усі типи клітин дорослого організму (тобто понад 200 типів клітин) під дією необхідних стимулів (наприклад, факторів росту). ЕС клітини не можуть утворити екстра-ембріональні (позаембріональні) оболонки чи плаценту.
Без стимулів до диференціації ЕС клітини будуть продовжувати поділ in vitro; кожна дочірня клітина зостанеться плюрипотентною. Плюрипотенція ЕС клітин була перевірена як in vitro, так і in vivo. Тобто, ці клітини дійсно можна назвати стовбуровими клітинами.
Завдяки своїм здібностям до безмежного розвитку і плюрипотентності ембріональні стовбурові клітини є потенційним матеріалом для регенеративної медицини і заміщення тканин після поранень чи хвороб. Сьогодні немає жодної достовірної інформації щодо медичного використання ембріональних стовбурових клітин. Це не дивно, зважаючи на те, що багато країн увели мораторій як на дослідження ЕС клітин, так і на одержання нових ліній ЕС клітин.
Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини Редагувати
Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (іПСК, iPSC) — це революційний тип стовбурових клітин, який привернув значну увагу в галузі регенеративної медицини та досліджень. Ці клітини мають потенціал для вирішення деяких етичних і практичних проблем, пов’язаних з іншими типами стовбурових клітин, такими як ембріональні стовбурові клітини. іПСК унікальні тим, що вони штучно створені шляхом перепрограмування зрілих спеціалізованих клітин назад у плюрипотентний стан, подібний до ембріональних стовбурових клітин.
У 2006 році Сін'я Яманака з колегами відкрили метод перепрограмування дорослих соматичних клітин у плюрипотентний стан шляхом введення певного набору факторів транскрипції. Ці фактори, відомі як фактори Яманаки, включають Oct4, Sox2, Klf4 і c-Myc. За новаторську роботу Яманака та Джон Б. Гердон отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2012 році.
іПСК зазвичай генеруються за допомогою процесу, який називається клітинним перепрограмуванням. Це передбачає взяття невеликого зразка дорослих клітин, таких як фібробласти шкіри або клітини крові, і введення факторів Яманаки за допомогою вірусних векторів або інших методів доставки. Ці фактори активують гени, пов’язані з плюрипотентністю, ефективно скидаючи ідентичність клітини та перетворюючи її на іПСК. Отримані іПСК демонструють характеристики, подібні до ембріональних стовбурових клітин, включаючи здатність диференціюватися в різні типи клітин.
іПСК відкрили цілий світ можливостей у регенеративній медицині, моделюванні захворювань, відкритті ліків і персоналізованій медицині. Деякі з ключових застосувань іПСК включають:
- Регенеративна медицина: іПСК мають потенціал для заміни пошкоджених або дисфункціональних тканин і органів.
- Моделювання захворювань: іПСК можуть бути отримані від пацієнтів із певними генетичними розладами. Потім дослідники можуть диференціювати ці іПСК за типами уражених клітин, що дозволяє вивчати механізми захворювання та розробляти потенційні методи лікування.
- Скринінг і розробка ліків: отримані з іПСК клітини служать цінними інструментами для перевірки безпеки та ефективності нових ліків. Вони можуть імітувати реакцію пацієнта на ліки, допомагаючи в розробці індивідуальних стратегій лікування.
- Розуміння біології розвитку: іПСК дають уявлення про ранній розвиток людини, дозволяючи дослідникам вивчати формування різних типів клітин і тканин.
Стовбурові клітини дорослого організму Редагувати
Стовбурові клітини дорослого організму — це недиференційовані клітини, що розповсюджені по всьому тілу. Вони розмножуються і заміщують клітини, що померли, та відновлюють пошкоджені тканини тіла. Ці клітини відносяться до соматичних (від грецького слова Σωματικóς, тобто тіло) стовбурових клітин; вони знаходяться у тілах як дітей, так і дорослих.
Основні дослідження стовбурових клітин дорослого організму пов'язані з визначенням їхньої здібності до необмеженого самовідтворення та їхнього потенціалу диференціюватися. Багато клітинних ліній, що звуться стовбуровими клітинами дорослого організму, краще було б визначити як клітини-попередники, бо вони мають обмежені здібності до дифференціювання.
Але все ж таки деякі мультипотентні чи навіть уніпотентні клітини-попередники у дорослому організмі можуть мати велике значення у регенеративній медицині. Уживання стовбурових клітин дорослого організму у дослідженнях та в медицині не викликає такі етичні питання, як уживання ембріональних стовбурових клітин. Одержання стовбурових клітин дорослого організму не пов'язане зі знищенням ембріону. На відміну від досліджень ембріональних стовбурових клітин, на дослідження стовбурових клітин дорослого організму виділяються значні кошти. Стовбурові клітини дорослого організму виділяють з тканин дорослих. Такі дослідження здебільшого проводилися із клітинами людини та модельних тварин — миші й пацюка.
Фетальні стовбурові клітини Редагувати
Примітивні стовбурові клітини, розташовані в органах плоду, називаються фетальними стовбуровими клітинами.
Існує два типи фетальних стовбурових клітин:
- Власне фетальні стовбурові клітини походять з тканин самого плоду і, як правило, отримуються після аборту. Ці стовбурові клітини не безсмертні, але мають високий рівень поділу і є мультипотентними.
- Екстраембріональні стовбурові клітини плоду походять з екстраембріональних оболонок і, як правило, не відрізняються від стовбурових клітин дорослої людини. Ці стовбурові клітини набуваються після народження, вони не безсмертні, але мають високий рівень клітинного поділу і є плюрипотентними.
Поділ стовбурових клітин Редагувати
Для того, щоб самовідтворюватися і перетворюватися в інші типи клітин, стовбурові клітини розмножуються двома різними шляхами. Симетричний поділ, коли обидві дочірні клітини стовбурові, і асиметричний поділ, коли одна дочірня клітина стовбурова, а інша — клітина-попередник для інших типів клітин. Клітина-попередник має менше можливостей для самовідтворення, ніж стовбурова клітина. Клітина-попередник проходить декілька етапів поділу клітини перед тим, як остаточно диференціюватися у зрілу клітину. Цілком імовірно, що різниця на молекулярному рівні між симетричним та асиметричним поділом полягає у розподілі між дочірніми клітинами білкового рецептору, що знаходиться на цитоплазматичній мембрані. Проте цей механізм ще не достатньо досліджений.
Інша теорія полягає в тому, що стовбурові клітини залишаються недиференційованими завдяки зовнішнім сигналам у їхній особливій ніші. Коли стовбурові клітини залишають цю нішу або більше не отримують відповідного сигналу, вони починають диференціюватися. Роботи на дрозофілі довели, що існує спеціальний сигнал dpp, який стримує стовбурові клітини дрозофіли від диференціювання.[джерело?]
Також були вивчені сигнали, що стимулюють перепрограмування клітин до ембріонального виду. Ці сигнальні шляхи об'єднують декілька транскрипційних факторів, у тому числі й білок-онкоген c-Myc. Початкові дослідження показують, що трансформація мишачих клітин у поєднанні із сигналами, що стримують диференціацію, може повернути процес диференціації у зворотний бік і примусити зрілі клітини перетворитися знову на плюрипотентні. Але необхідність трансформувати ці клітини за допомогою білка-онкогену може стримати уживання цього методу у терапевтичних цілях.
Використання у медицині Редагувати
Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2018) |
Дослідники у галузі медицини впевнені, що стовбурові клітини мають потенціал змінити зовнішній вигляд людських хвороб. Існує величезна кількість лікувальних методів, що опираються на стовбурові клітини. Проте більшість з них використовується досить рідко, бо це здебільшого експериментальні методи, до того ж вони не завжди ефективні. Медики-дослідники вважають, що стовбурові клітини можна використовувати для лікування онкозахворювань, хвороби Паркінсона, пошкоджень спинного мозку, м'язів тощо. Тим часом досі ще не визначеною є суспільна та наукова позиція щодо етичного аспекту вживання стовбурових клітин у медицині.
Проте стовбурові клітини вже досить успішно використовуються у наукових дослідженнях, і далеко не всі вчені розділяють думку, що єдиною метою цих досліджень є клітинна терапія. Вони вважають, що дослідження стовбурових клітин є досить цінним і саме по собі.
Сьогодні в Україні дозволено п—роведення клінічних випробувань (Наказ МОЗ України № 630 «Про проведення клінічних випробувань стовбурових клітин», 2008 р.) з лікування наступних патологій із застосуванням стовбурових клітин: панкреонекроз, цироз печінки, гепатити, опікова хвороба, цукровий діабет II типу, розсіяний склероз, критична ішемія нижніх кінцівок. Першим, хто отримав право на проведення клінічних випробувань в галузі застосування стовбурових клітин в Україні, став Інститут клітинної терапії. За допомогою стовбурових клітин пуповинної крові вже успішно проведено лікування десятків пацієнтів з цими захворюваннями.
17 листопала 2018 відбулась перша в історії успішна пересадка нервових клітин, які були індуковані з iPS-клітин. Клітини були пересаджені пацієнту з хворобою Паркінсона.
Див. також — Лікування стовбуровими клітинами.
Див. також Редагувати
- Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини
- Ембріональні стовбурові клітини
- Органоїд
- Лікування стовбуровими клітинами
- Регенеративна медицина
- Тканинна інженерія
- Друк органів
- Прогеніторні клітини
- Cell Stem Cell
- Stem Cell Reports
- Американська Спілка Клітинної Біології[en]
- Каліфорнійський Інститут Регенеративної Медицини[en]
- Банк пуповинної крові[en]
Додаткова література Редагувати
Книги Редагувати
- Серія книг Stem Cell Biology and Regenerative Medicine (Springer Nature, 2009-2023+)
- Серія книг Advances in Stem Cell Biology (Elsevier, 2020-2022+)
Журнали Редагувати
- Cell Stem Cell (сайт, Cell Press)
- Stem Cell Reports (сайт, Cell Press)
- Stem Cells (Oxford University Press)
- Stem Cells and Development (Mary Ann Liebert)
- Stem Cell Research and Therapy (BioMed Central)
Статті Редагувати
- Deinsberger, Julia; Reisinger, David; Weber, Benedikt (11 вересня 2020). Global trends in clinical trials involving pluripotent stem cells: a systematic multi-database analysis. npj Regenerative Medicine (англ.) 5 (1). doi:10.1038/s41536-020-00100-4.
- Zakrzewski, Wojciech; Dobrzyński, Maciej; Szymonowicz, Maria; Rybak, Zbigniew (2019-12). Stem cells: past, present, and future. Stem Cell Research & Therapy (англ.) 10 (1). doi:10.1186/s13287-019-1165-5.
Примітки Редагувати
- Till, J. E.; McCulloch, E. A. (1961). A Direct Measurement of the Radiation Sensitivity of Normal Mouse Bone Marrow Cells. Radiation Research 14 (2). с. 213–222. ISSN 0033-7587. doi:10.2307/3570892. Процитовано 5 вересня 2023.
- Evans, M. J.; Kaufman, M. H. (1981-07). Establishment in culture of pluripotential cells from mouse embryos. Nature (англ.) 292 (5819). с. 154–156. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/292154a0. Процитовано 5 вересня 2023.
- ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2012. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 12 лютого 2023.
- ↑ Takahashi, Kazutoshi; Yamanaka, Shinya (25 серпня 2006). Induction of Pluripotent Stem Cells from Mouse Embryonic and Adult Fibroblast Cultures by Defined Factors. Cell (English) 126 (4). с. 663–676. ISSN 0092-8674. PMID 16904174. doi:10.1016/j.cell.2006.07.024. Процитовано 12 лютого 2023.
- Copelan, Edward A. (27 квітня 2006). Hematopoietic Stem-Cell Transplantation. New England Journal of Medicine (англ.) 354 (17). с. 1813–1826. ISSN 0028-4793. doi:10.1056/NEJMra052638. Процитовано 5 вересня 2023.
- Trounson, Alan; McDonald, Courtney (2015-07). Stem Cell Therapies in Clinical Trials: Progress and Challenges. Cell Stem Cell 17 (1). с. 11–22. ISSN 1934-5909. doi:10.1016/j.stem.2015.06.007. Процитовано 5 вересня 2023.
- Zhao, Zixuan; Chen, Xinyi; Dowbaj, Anna M.; Sljukic, Aleksandra; Bratlie, Kaitlin; Lin, Luda; Fong, Eliza Li Shan; Balachander, Gowri Manohari та ін. (1 грудня 2022). Organoids. Nature Reviews Methods Primers (англ.) 2 (1). с. 1–21. ISSN 2662-8449. PMC PMC10270325. PMID 37325195. doi:10.1038/s43586-022-00174-y. Процитовано 5 вересня 2023.
- Shi, Yanhong; Inoue, Haruhisa; Wu, Joseph C.; Yamanaka, Shinya (2017-02). Induced pluripotent stem cell technology: a decade of progress. Nature Reviews Drug Discovery (англ.) 16 (2). с. 115–130. ISSN 1474-1784. doi:10.1038/nrd.2016.245. Процитовано 5 вересня 2023.
- Ariff Bongso; Eng Hin Lee, ред. (2005). Stem cells: their definition, classification and sources. Stem Cells: From Benchtop to Bedside. World Scientific. с. 5. ISBN 978-981-256-126-8. OCLC 443407924.
- Регенеративная медицина и стволовые клетки. Процитовано 21 серпня 2021.
- Moore, Keith L.; Persaud, T. V. N.; Torchia, Mark G. (2013). Before We are Born: Essentials of Embryology and Birth Defects. Saunders/Elsevier. ISBN 978-1-4377-2001-3.
- МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З 10.10.2007 N 630
- Стовбурові клітини та їх значення в сучасній медицині.. hemafund.com (укр.). Процитовано 23 березня 2022.
- (рос.) ПЕРВАЯ В ИСТОРИИ ОПЕРАЦИЯ ПО ПЕРЕСАДКЕ НЕРВНЫХ КЛЕТОК, ВЫРАЩЕННЫХ ИЗ ИНДУЦИРОВАННЫХ СТВОЛОВЫХ КЛЕТОК [ 2019-05-11 у Wayback Machine.]
- (рос.)В Японии начались первые в мире клинические испытания лечения болезни Паркинсона, использующие стволовые клетки
Посилання Редагувати
- Українською
- Дзеркало тижня (№ 12 (591)Стовбурові клітини: із задзеркалля невігластва й маніпуляцій
- Стовбурові клітини. Огляд інформації
- . Моя наука. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
- Іноземними мовами
- Stem Cell Basics
- Stem cells. Nature.
- National Institutes of Health
- . Моя наука. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
- Cytotherapy
- Regenerative Medicine
Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з біології розвитку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |