Фібробла́сти (лат. fibra — волокно, грец. βλάστη — росток) — численна група клітин сполучної тканини з різним ступенем диференціації, що мають широкі відростки, добре виражену зернисту (гранулярну) ендоплазматичну сітку (близько 35 % об'єму клітини) та Комплекс Гольджі (близько 10 %). Відіграють провідну роль у синтезі компонентів міжклітинної речовини: проколаген, протеоглікани, які підвищують міцність сполучної тканини, а також фібронектин, еластин, глікозаміноглікани.
Містяться у зовнішньому шарі окістя. Відіграють значну роль у регенерації тканин.
Зрілі фібробласти — це рухомі клітини з високим рівнем синтетичних процесів, при їх дозріванні утворюються нерухомі веретеноподібні фіброцити з низьким рівнем синтетичних процесів.
На гістологічних препаратах цитоплазма фібробластів фарбуюється базофільно.
Література Редагувати
- О. Д. Луцик, А. Й. Іванова, К. С. Кабак, Ю. Б. Чайковський Гістологія людини. — К.: Книга плюс, 2003 — ISBN 966-7619-39-7
- Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.
| Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |