Стефан Урош III Де́чанський (серб. Стефан Урош III Дечански; бл. 1285 — Звечан, 11 листопада 1331) — король Сербії з династії Неманичів, син короля Милутіна (1282—1321) і болгарської царівни Анни, батько царів Стефана Душана і Симеона Синіши. Стефан заснував у селі Дечани монастир, завдяки чому і отримав прізвисько «Дечанський».
| Стефан Урош III | |
|---|---|
| серб. Стефан Урош III | |
| | |
| Король Сербії | |
| Початок правління: | 1321 |
| Кінець правління: | 1331 |
| | |
| Попередник: | Стефан Урош II Милутин |
| Наступник: | Стефан Урош IV Душан Неманич |
| | |
| Дата народження: | бл. 1285 |
| Місце народження: | невідомо |
| Дата смерті: | 11 листопада 1331 |
| Місце смерті: | Звечан |
| Поховання | |
| Дружина: | Феодора, болгарська царівна |
| Діти: | Стефан Душан, Душа, Олена |
| Династія: | Неманичі |
| Батько: | Стефан Урош II Мілутін |
| Мати: | Анна Тертер, болгарська царівна |
Біографія Редагувати
У дитинстві Стефан Урош був відправлений батьком як заручник у Золоту Орду до хана Ногая (у 1292 році) для збереження миру між державами. Втік з полону через 8 років у 1299 році. Відразу ж після повернення отримав в управління область Зета і був одружений з Феодорою, дочкою болгарського царя Смільця.
В 1314 році підняв повстання проти свого батька, зазнав поразки, був осліплений і відправлений у вигнання в Константинополь разом з дружиною та малим сином Стефаном Душаном. Оскільки всюди на фресках Стефан Урош зображений зрячим і без чорної пов'язки на очах, його осліплення ставиться під сумнів. Під час вигнання, після смерті Феодори, одружився вдруге з візантійською царівною Марією Палеолог.
В 1320 році з дозволу батька повернувся з вигнання. Після смерті останнього (29 жовтня 1321), перемігши кількох претендентів, був коронований та посів сербський престол. Син Стефана Уроша Стефан Душан став спадкоємцем престолу і отримав титул «молодий король».
Завдяки переможним війнам Стефана Душана кордони Сербії розширилися за рахунок Візантії, а, після перемоги над Болгарією в битві під Вельбужді (1330), Стефан Урош став найвпливовівшим монархом Балкан.
У 1331 році відбулося різке погіршення відносин Стефана Уроша із сином-спадкоємцем. З лютого між їх військами почалися збройні зіткнення, що проходили в основному в районі Зети, поблизу міста Скадар, недалеко від резиденції спадкоємця престолу. У квітні місяці сторони уклали недовге перемир'я, проте вже в кінці серпня 1331 війська Душана почали облогу королівського палацу в Неродімлі. Незабаром Стефан Урош III потрапив у полон.
Діти Редагувати
Від першої дружини — болгарської царівни Феодори:
- Стефан Душан
- Душа, який помер у 1318 в Константинополі під час вигнання сім'ї
- Олена
Від другої дружини — візантійської царівни Марії Палеолог:
- Симеон Синіша
- Феодора-Євдокія
Смерть і шанування Редагувати
За версією Григорія Цамблака, Стефан Урош був ув'язнений у замку Звечан і задушений власним сином Стефаном Душаном, за що той і отримав своє прізвисько.
За іншою версією, Стефан Урош помер від серцевого нападу в ув'язненні у заснованому ним монастирі Дечани, де зберігаються його нетлінні мощі.
Сербська православна церква канонізувала його як святого короля.
Посилання Редагувати
- Открытая православная энциклопедия. Стефан Дечанский (рос.)
- (рос.)