| Станке Димитров | |
|---|---|
| Псевдо | Марек |
| Народився | 5 лютого 1889 Дупниця, Болгарія |
| Помер | 26 серпня 1944 (55 років) Брянськ, СРСР (нині Росія) |
| Поховання | Брянськ |
| Країна | Болгарія |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського |
| Знання мов | болгарська |
| Партія | КПРС |
| Батько | Dimitar Todorovd |
| Брати, сестри | Ivan Dimitrovd |
| Нагороди | |
|
Станке Димитров (болг. Станке́ Димитро́в, справжнє ім'я Стефан Димитров Тодоров, 1889–1944), псевдонім «Марек» (акронім болгарських слів Марксист, Антифашист, Революціонер, Емігрант, Комуніст) — болгарський політичний діяч, активіст Болгарської комуністичної партії (БКП), член її Політбюро та секретар Центрального Комітету. Вів діяльність у вимушеній еміграції в СРСР як редактор і ведучий болгарськомовної радіостанції «Народний голос». Трагічно загинув у авіакатастрофі.
Життєпис ред.
Народився 5 лютого 1889 року в болгарському місті Дупниця, у родині шевця. Після закінчення педагогічного училища у місті Шумен (1908) працював учителем. Пізніше у 1919 році закінчив юридичний факультет Софійського університету.
У 1908 році в Кюстендилі вперше у світі був інсценований роман Максима Горького « Мати», в якому роль революціонера Павла Власова зіграв 19-річний Станке Димитров.
З 15-річного віку приєднався до робітничого руху; з 1919 року був членом, секретарем окружного комітету БКП; брав участь у підготовці Вересневого повстання 1923 року. У 1925 році був змушений емігрувати до СРСР, де вступив до лав ВКП(б). З 1932 року брав участь у роботі Виконкому Комінтерну.
Вів викладацьку роботу в Міжнародній ленінській школі в Москві.
Після початку німецько-радянської війни виступав на радіостанції « Христо Ботєв».
26 серпня 1944 року група болгарських комуністів на чолі зі Станке Димитровим літаком Лі-2 вилетіла з Москви до рідної країни, щоб очолити заплановане на вересень антимонархічне повстання. Літак зробив зупинку в Брянську, і під час зльоту з брянського аеродрому зазнав катастрофи, в якій усі члени делегації загинули. Деякі історики намагаються побачити в цій трагедії інсценування нещасного випадку, виконане за дорученням Йосипа Сталіна або Георгія Димитрова, проте підтвердження цих гіпотез не знайдено.
Станке Димитров та його однодумці були урочисто перепоховані на центральному цвинтарі Брянська. На їх могилі в 1979 році встановлено пам'ятник-надгробок (скульптор Г. Є. Коваленко, архітектор Ю. І. Тарабрін). Пам'ятний обеліск встановлено і на місці катастрофи в 1965 році.
Державні нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР Станке Димитров (Марек) посмертно нагороджений орденом Леніна (1945).
Ушанування пам'яті ред.
- Місто, де народився Станке Димитрова (Дупниця) у 1948–1949 та 1950 — 1990 роках носило назву Станке-Димитров, а в 1949 — 1950 роках називалося Марек.
- Один із проспектів міста Брянська носить ім'я Станке Димитрова. На будинку № 6 17 лютого 1969 року відкрито меморіальну дошку з барельєфом Станке Димитрова.
Примітки ред.
- ↑ Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Болгарский Павел Власов // «Правда» от 21 мая 1988
- ↑ Исайчиков Ф. С. Их именами названы улицы Брянска. — Брянск, 1995. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «Исайчиков» визначена кілька разів з різним вмістом - НашБрянск.ру: Памятник болгарскому правительству. оригіналу за 7 травня 2010. Процитовано 4 червня 2010.