Станке́вич Станісла́в Іва́нович (2 серпня 1928, м. Дніпропетровськ) — український актор театру і кіно. Народний артист Української РСР (1970). Лауреат Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми (в галузі театрального мистецтва). Постійний радіоведучий передачі «Вечірня колисанка» на Українському радіо в ролі казкаря Дідуся Стаса.
| Станкевич Станіслав Іванович | |
|---|---|
| Народився | 2 серпня 1928 (95 років) м. Дніпропетровськ |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Дніпропетровське театральне училище (1948) |
| Заклад | Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка |
| Роки діяльності | з 1948 — донині |
| Провідні ролі | «Дідусь Стас» на українському радіо |
| IMDb | nm0822359 |
| Нагороди та премії | |
| |
Життєпис ред.
Народився 2 серпня 1928 року у місті Дніпропетровську.
У 1948 році закінчив Дніпропетровське театральне училище.
Працював у Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.
З 1964 р. — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.
З цього ж часу — незмінно працював радіоведучим Українського радіо. Відомий мільйонам дітей України, як казкар дідусь Стас.
Робота в театрі ред.
| Цей розділ статті ще не написано. |
- 1989 — «Візит старої дами» за п'єсою Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко — Бургомістр
- 1996 — «Приборкання норовливої» за однойменною комедією Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Вінченцо
- 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — дідусь
- 2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Тихон
Фільмографія ред.
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Він є провідним актором театру | |
| У ролі Адольфа Гітлера в кіноепопеї «Блокада» | |
| Роль у кінофільмі «Розпад» | |
| Роль у кінофільмі «Мой генерал» | |
| В ролі "Діда Стаса" на українському радіо |
- 1958 — Кочубей — головком Іван Сорокін
- 1970 — Родина Коцюбинських — полковник Муравйов
- 1971 — Відвага — Гітлер
- 1972 — Нічний мотоцикліст — Помилуйко, майор міліції
- 1974 — У Баку дмуть вітри
- 1976 — Місце спринтера вакантне
- 1977 — Блокада — Гітлер
- 1979 — Забудьте слово «смерть» — Захар Поліщук
- 1981 — Корпус генерала Шубникова — Гітлер
- 1982 — Якщо ворог не здається — епізод
- 1986 — Мама, рідна, любима…
- 1986 — Все перемагає любов — полковник Сєров
- 1988 — Помилуй та вибач
- 1990 — Розпад — батько Журавльова
- 1992 — Для домашнього огнища
Нагороди та визнання ред.
- 1970 — Народний артист УРСР
- 1982 — Орден «Знак Пошани»
- 2005, 25 березня — Орден «За заслуги» III ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну сумлінну працю
- 2010, 27 січня — Орден «За заслуги» II ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високий професіоналізм та з нагоди 90-ї річниці заснування Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- 2013, 30 листопада — Орден «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю
- 2013 Почесна відзнака Міністерства культури України
- 2020 Годинник Голови Верховної Ради України
- Лауреат Мистецької премії «Київ» ім. Амвросія Бучми
Примітки ред.
- ↑ . Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. Архів оригіналу за 8 вересня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
- Указ Президента України від 25 березня 2005 року № 534/2005 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
- Указ Президента України від 27 січня 2010 року № 71/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
- Указ Президента України від 30 листопада 2013 року № 655/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
Джерела ред.
Література ред.
Посилання ред.
- Найстарший актор театру Франка у Києві відзначає 94-річчя// Вечірній Київ, 2 липня 2022 року, автор - Марія Катаєва, Процитовано 2 липня 2022 року
- Станкевич Станіслав Іванович на сайті IMDb (англ.)