www.wikidata.uk-ua.nina.az

Стандартний гравітаційний параметр У небесній механіці стандартний гравітаційний параметр μ астрономічного об єкта є доб

Стандартний гравітаційний параметр

У небесній механіці стандартний гравітаційний параметр μ астрономічного об'єкта є добутком гравітаційної сталої G і маси M небесного тіла.

Небесне тіло μ (м3 с−2)
Сонце 1.32712440018(9)×1020
Меркурій 2.2032(9)×1013
Венера 3.24859(9)×1014
Земля 3.986004418(9)×1014
Місяць 4.9048695(9)×1012
Марс 4.282837(2)×1013
Церера 6.26325×1010
Юпітер 1.26686534(9)×1017
Сатурн 3.7931187(9)×1016
Уран 5.793939(9)×1015
Нептун 6.836529(9)×1015
Плутон 8.71(9)×1011
Ерида 1.108(9)×1012

Для декількох об'єктів Сонячної системи, значення μ відомо з більшою точністю ніж значення G або M.Оскільки здебільшого μ може вимірюватися із безпосередньо астрономічних спостережень, як це робилося в давнину. Розділення цієї величини на G і M повинно виконуватися вимірюванням сили тяжіння у лабораторних умовах, як це вперше було проведено у експерименті Кавендіша. У системі одиниць SI стандартний гравітаційний параметр вимірюється м3 с−2. Однак, у науковій літературі і навігації космічних кораблів частіше використовують км3 с−2.

Примітки Редагувати

  1. Astrodynamic Constants. NASA/JPL. 27 лютого 2009. Процитовано 27 липня 2009. 
  2. Anderson, John D.; Colombo, Giuseppe; Esposito, Pasquale B.; Lau, Eunice L.; Trager, Gayle B. (September 1987). The mass, gravity field, and ephemeris of Mercury. Icarus 71 (3): 337–349. Bibcode:1987Icar...71..337A. doi:10.1016/0019-1035(87)90033-9. 
  3. . Western Australian Geodesy Group. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 19 березня 2018. 
  4. Asteroid Ceres P_constants (PcK) SPICE kernel file. Процитовано 5 листопада 2015. 
  5. E.V. Pitjeva (2005). . Solar System Research 39 (3): 176. Bibcode:2005SoSyR..39..176P. doi:10.1007/s11208-005-0033-2. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 19 березня 2018. 
  6. D. T. Britt; D. Yeomans; K. Housen; G. Consolmagno (2002). Asteroid density, porosity, and structure. У W. Bottke; A. Cellino; P. Paolicchi та ін. Asteroids III. University of Arizona Press. с. 488. 
  7. R.A. Jacobson; J.K. Campbell; A.H. Taylor; S.P. Synnott (1992). The masses of Uranus and its major satellites from Voyager tracking data and Earth-based Uranian satellite data. Astronomical Journal 103 (6): 2068–2078. Bibcode:1992AJ....103.2068J. doi:10.1086/116211. 
  8. M.W. Buie; W.M. Grundy; E.F. Young; L.A. Young та ін. (2006). Orbits and photometry of Pluto's satellites: Charon, S/2005 P1, and S/2005 P2. Astronomical Journal 132: 290. Bibcode:2006AJ....132..290B. arXiv:astro-ph/0512491. doi:10.1086/504422. 
  9. M.E. Brown; E.L. Schaller (2007). The Mass of Dwarf Planet Eris. Science 316 (5831): 1586. Bibcode:2007Sci...316.1585B. PMID 17569855. doi:10.1126/science.1139415. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U nebesnij mehanici standartnij gravitacijnij parametr m astronomichnogo ob yekta ye dobutkom gravitacijnoyi staloyi G i masi M nebesnogo tila Nebesne tilo m m3 s 2 Sonce 1 327124 400 18 9 1020 1 Merkurij 2 2032 9 1013 2 Venera 3 24859 9 1014Zemlya 3 986004 418 9 1014Misyac 4 9048695 9 1012Mars 4 282837 2 1013 3 Cerera 6 26325 1010 4 5 6 Yupiter 1 266865 34 9 1017Saturn 3 7931187 9 1016Uran 5 793939 9 1015 7 Neptun 6 836529 9 1015Pluton 8 71 9 1011 8 Erida 1 108 9 1012 9 m G M displaystyle mu GM Dlya dekilkoh ob yektiv Sonyachnoyi sistemi znachennya m vidomo z bilshoyu tochnistyu nizh znachennya G abo M Oskilki zdebilshogo m mozhe vimiryuvatisya iz bezposeredno astronomichnih sposterezhen yak ce robilosya v davninu Rozdilennya ciyeyi velichini na G i M povinno vikonuvatisya vimiryuvannyam sili tyazhinnya u laboratornih umovah yak ce vpershe bulo provedeno u eksperimenti Kavendisha U sistemi odinic SI standartnij gravitacijnij parametr vimiryuyetsya m3 s 2 Odnak u naukovij literaturi i navigaciyi kosmichnih korabliv chastishe vikoristovuyut km3 s 2 Primitki Redaguvati Astrodynamic Constants NASA JPL 27 lyutogo 2009 Procitovano 27 lipnya 2009 Anderson John D Colombo Giuseppe Esposito Pasquale B Lau Eunice L Trager Gayle B September 1987 The mass gravity field and ephemeris of Mercury Icarus 71 3 337 349 Bibcode 1987Icar 71 337A doi 10 1016 0019 1035 87 90033 9 Mars Gravity Model 2011 MGM2011 Western Australian Geodesy Group Arhiv originalu za 10 kvitnya 2013 Procitovano 19 bereznya 2018 Asteroid Ceres P constants PcK SPICE kernel file Procitovano 5 listopada 2015 E V Pitjeva 2005 High Precision Ephemerides of Planets EPM and Determination of Some Astronomical Constants Solar System Research 39 3 176 Bibcode 2005SoSyR 39 176P doi 10 1007 s11208 005 0033 2 Arhiv originalu za 7 veresnya 2012 Procitovano 19 bereznya 2018 D T Britt D Yeomans K Housen G Consolmagno 2002 Asteroid density porosity and structure U W Bottke A Cellino P Paolicchi ta in Asteroids III University of Arizona Press s 488 rekomenduyetsya displayeditors dovidka R A Jacobson J K Campbell A H Taylor S P Synnott 1992 The masses of Uranus and its major satellites from Voyager tracking data and Earth based Uranian satellite data Astronomical Journal 103 6 2068 2078 Bibcode 1992AJ 103 2068J doi 10 1086 116211 M W Buie W M Grundy E F Young L A Young ta in 2006 Orbits and photometry of Pluto s satellites Charon S 2005 P1 and S 2005 P2 Astronomical Journal 132 290 Bibcode 2006AJ 132 290B arXiv astro ph 0512491 doi 10 1086 504422 M E Brown E L Schaller 2007 The Mass of Dwarf Planet Eris Science 316 5831 1586 Bibcode 2007Sci 316 1585B PMID 17569855 doi 10 1126 science 1139415 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Standartnij gravitacijnij parametr amp oldid 37322874