Спляча красуня (балет)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Спляча красуня (значення).

«Спляча красуня» — балет–феєрія на 3 дії з прологом та апофеозом російського композитора Петра Чайковського на лібрето І. Всеволозького та Маріуса Петіпа за сюжетом однойменної казки Шарля Перро. Написаний у 1889, представлений публіці в 1890.

Балет

Спляча красуня
рос. Спящая Красавица
Композитор	Чайковський Петро Ілліч
Автор лібрето	Ivan Vsevolozhsky^d і Маріус Петіпа
Джерело сюжету	The Beauty Sleeping in the Wood^d
Перша постановка	3 (15) січня 1890
Інформація у Вікіданих

Задовго до Петра Чайковського, за сюжетом казки французький композитор Фердінан Герольд створив балет з такою ж назвою (буквально: Спляча красуня лісу — La Belle au bois dormant) за лібрето Ежена Скріба. Прем'єра цього балету відбулася на сцені Паризької Опери 27 серпня 1829 в постановці балетмейстера Ж.-П.Омера за участі Марії Тальоні, Ліз Нобле та ін.

Нову версію — П. Чайковського й М. Петіпа було визнано видатною, а сам балет посів визначне місце серед світових шедеврів балетного мистецтва.

Головні дійові особи балету: король Флорестан, королева, принцеса Аврора, сім фей: Бузок, Кандід (Щирість), Флер-де-Фарін (Квітуче колосся), Хлібна Крихта, Канарка, Віоланте (Пристрасть) і зла Карабос; принц Дезіре.

Історія створення

Актори оригінальної постановки балету. Маріїнський театр, Санкт-Петербург, 1890

Перелік номерів

Перелік номерів (згідно із клавіром Петра Чайковського):

• Інтродукція

Пролог

• Марш
• Сцена з танцями
• Pas de six

1. Інтродукція
2. Адажіо
3. Фея щирості
4. Фея квітучих колосків
5. Фея, що розсипає хлібні крихти
6. Фея — щебенюча канарка
7. Фея палких пристрастей
8. Фея Бузки
9. Кода

• Фінал

Дія перша

• Сцена
• Вальс
• Сцена
• Pas d’action

1. Адажіо
2. Танець фрейлін та пажів
3. Варіація принцеси Аврори
4. Кода

• Фінал

Дія друга

• Антракт та сцена
• Жмурки
• Сцена

1. Танець Герцогінь
2. Танець Баронес
3. Танець Графінь
4. Танець Маркіз

• Фарандола

1. Сцена
2. Танець

• Сцена
• Pas d’action

1. Сцена принцеси Аврори та принца Дезіре
2. Варіація принцеси Аврори
3. Кода

• Сцена
• Панорама
• Антракт
• Симфонічний антракт (Сон) та сцена
• Фінал

Дія третя

• Марш
• Полонез
• Pas de quatre

1. Антре
2. Фея золота
3. Фея срібла
4. Фея сапфірів
5. Фея діамантів
6. Кода

• Pas de caractere

1. Кіт у чоботях та Біла Кішечка

• Pas de quatre

1. Сцена
2. Попелюшка та принц Фортюне
3. Синій птах та принцеса Флоріна
4. Кода

• Pas de caractere

1. Червоний Капелюшок та Вовк
2. Попелюшка та принц Фортюне

• Pas berrichon

1. Хлопчик-з-пальчик, його брати та Людожер
2. Кода

• Pas de deux

1. Інтродукція
2. Вихід
3. Адажіо
4. Принц Дезіре
5. Варіація принцеси Аврори
6. Кода

• Сарабанда
• Фінал
• Апофеоз

Постановки

Сцена з балету «Спляча красуня», пост. Раду Поклітару («Київ Модерн-балет»)

• 1890, 3 січня — прем'єра — балетмейстер Маріус Петіпа, художники Генріх Левот, І. П. Андрєєв, К. M. Іванов, Матвій Шишков, Михайло Бочаров (декорації), Іван Всеволожський (костюми), диригент Рікардо Дриго; Аврора — Карлотта Бріанця, Дезіре — Павло Гердт, фея Сірені — Марія Петипа, Кіт у чоботях — Альфред Бекефі (Маріїнський театр, Санкт-Петербург)
• 1966 — Рудольф Нурєєв
• 1996 — Матс Ек (оригінальна версія для трупи Гамбурзького балету)
• 2012 — Метью Борн (оригінальна версія)
• Кевін Маккензі (для Американського театру балету)
• 2015 — Олексій Ратманський (для Американського театру балету)
• 2018, 22 та 23 травня — Раду Поклітару («Київ Модерн-балет», м. Київ) — балет на дві дії за мотивами казки Джамбаттіста Базіле^[en]

Примітки

1. Олег ВЕРГЕЛІС (23 березня 2018). (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 2019-1-02. 

Джерела

• «Спляча красуня» пробуджує Мадрид [ 11 травня 2015 у Wayback Machine.] // «День», 15.09.1998.
• . Театр опери та балету ім. Тараса Шевченка.
• на сцені Одеського національного академічного театру опери та балету.
• «Спляча красуня» [ 9 липня 2013 у Wayback Machine.] на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва