Список історичних столиць Угорщини Зміст 1 Середні віки 2 Сучасна епоха 3 Столиці Паннонії 4 ДжерелаСередні віки ред Ест

Середні віки ред.

Естергом з 1000 по 1256.
Секешфегервар іноді поперемінно з Естергомом змагався за звання столиці.
Буда, з 1256 по 1315, з 1408 по 1485 а також з 1490 по 1536 (1541).
Темешвар (тепер Тімішоара), 1315—1323.
Вишеград, з 1323 по 1408.
Відень, з 1485 по 1490, після того як Матяш Корвін захопив нижню Австрію та переніс свій трон до Відня.

Сучасна епоха ред.

Будівля угорського парламенту, Будапешт

Братислава з 1536 по 1784 (в зв'язку з Османською окупацією).
Ліпова, з 1541 по 1542, на короткий час — столиця Східноугорського королівства.
Алба-Юлія, з 1542 по 1570, королівська резиденція та столиця Східноугорського королівства (пізніше центр Трансильванського князівства).
Буда з 1784 по 1873.
Дебрецен — двічі, в 1849 та в 1944 (під час Угорської революції 1848 р., та в кінці Другої світової війни).
Будапешт (включно з Будою) з 1873– по теперішній час.

Столиці Паннонії ред.

Слід зазначити, що Римські провінції які знаходилися на території сучасної Угорщини, зокрема Паннонія, мали інші столиці. Столицями Римської (Нижньої) Паннонії, розташованої на території теперішньої Угорщини були: Аквінкум (зараз Обуда), Саварія (зараз Сомбатгей) та Сопіана (теперішня Печ).

Джерела ред.

Hungary in the Middle Ages^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. www.esztergom.hu (угор.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
Gábor Alföldy, Centuries of the Royal Castle in Buda, History Museum, 2000, p. 4, ISBN 9789637096990
↑ Kristó Gyula — Barta János — Gergely Jenő: Magyarország története előidőktől 2000-ig (History of Hungary from the prehistory to 2000), Pannonica Kiadó, Budapest, 2002, ISBN 963-9252-56-5, p. 687, pp. 120—121 («1315-ben Károly a királyi székhelyet a kevésbé biztonságos Budáról a nehezen megközelíthető Temesvárra helyezte át..»/«In 1315 Charles Robert moved the royal seat from the less safety Buda to the outway Temesvár (Timișoara).», «Károly Róbert a királyi székhelyet 1323 tavaszán Temesvárról Visegrádra helyezte át.»/«Charles Robert moved the royal seat from Temesvár (Timișoara) to Visegrád in the spring of 1323»)
. mult-kor.hu. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 16 серпня 2013.
. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 21 березня 2018.
István Keul, Early Modern Religious Communities in East-Central Europe: Ethnic Diversity, Denominational Plurality, and Corporative Politics in the Principality of Transylvania (1526—1691) [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.], BRILL, 2009, p. 61
István Homolya, Valentine Bakfark: lutenist from Transylvania [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.], Corvina, 1984, p. 19
. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
. Архів оригіналу за 11 березня 2008. Процитовано 21 березня 2018.
. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 21 березня 2018.

[1] Hungary in the Middle Ages^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[2] . www.esztergom.hu (угор.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.

[3] Gábor Alföldy, Centuries of the Royal Castle in Buda, History Museum, 2000, p. 4, ISBN 9789637096990

[Kristó-4] Kristó Gyula — Barta János — Gergely Jenő: Magyarország története előidőktől 2000-ig (History of Hungary from the prehistory to 2000), Pannonica Kiadó, Budapest, 2002, ISBN 963-9252-56-5, p. 687, pp. 120—121 («1315-ben Károly a királyi székhelyet a kevésbé biztonságos Budáról a nehezen megközelíthető Temesvárra helyezte át..»/«In 1315 Charles Robert moved the royal seat from the less safety Buda to the outway Temesvár (Timișoara).», «Károly Róbert a királyi székhelyet 1323 tavaszán Temesvárról Visegrádra helyezte át.»/«Charles Robert moved the royal seat from Temesvár (Timișoara) to Visegrád in the spring of 1323»)

[5] . mult-kor.hu. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 16 серпня 2013.

[6] . Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 21 березня 2018.

[7] István Keul, Early Modern Religious Communities in East-Central Europe: Ethnic Diversity, Denominational Plurality, and Corporative Politics in the Principality of Transylvania (1526—1691) [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.], BRILL, 2009, p. 61

[8] István Homolya, Valentine Bakfark: lutenist from Transylvania [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.], Corvina, 1984, p. 19

[9] . Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.

[10] . Архів оригіналу за 11 березня 2008. Процитовано 21 березня 2018.

[11] . Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 21 березня 2018.