Спагетіфікація (англ. Spaghettification) (ефектом локшини) — значне розтягування предметів по вертикалі й стиснення по горизонталі (тобто, уподібнення до спагеті) у дуже сильному неоднорідному гравітаційному полі компактних астрофізичних об'єктів. Спагетіфікація зумовлена великими припливними силами. У граничних випадках (коли предмети перебувають біля чорних дір) деформація при подібному розтягуванні настільки сильна, що ніяке тіло не може зберегти свою структуру.
Стівен Хокінг, ілюструючи цей термін у книзі «Коротка історія часу», навів як приклад політ гіпотетичного космонавта, який, пролітаючи через горизонт подій чорної діри, «розтягується, як спагеті» гравітаційним градієнтом. Термін «спагетіфікація» з'явився до публікації книги Хокінга.
Простий приклад спагетіфікації ред.
Чотири тіла (позначені на схемі зеленими крапками) рухаються в гравітаційному полі у напрямку до центру небесного тіла. Відповідно до закону зворотних квадратів, найближчий до небесного тіла об'єкт відчуває найбільше прискорення, і якщо уявити всі чотири тіла частинами одного великого предмета, то цей предмет буде деформуватися за рахунок припливних сил (витягуватися), а при деякій величині цих сил буде розірваний.
Приклади слабких і сильних припливних сил ред.
У разі однорідного протяжного кулястого тіла можна описати створене ним гравітаційне поле як поле точкового джерела, яке має таку саму масу, й розташоване в геометричному центрі протяжного тіла. У разі взаємодії двох тіл з різною масою це дає , де — гравітаційний параметр більш масивного тіла, l — довжина мотузки або стержня, m — маса більш масивного тіла, а r — відстань до масивного тіла.
У масивнішого тіла припливна сила досягає максимального значення поблизу його поверхні, і це максимальне значення залежить тільки від середньої густини масивного тіла (доти, доки розміри меншого тіло незначні в порівнянні з масивнішим). Наприклад, для тіла з масою 1 кг і довжиною 1 м, і масивного тіла з середньою густиною, рівною густині Землі, максимальне значення припливної сили становитиме лише 0,4 мікроНьютона.
У разі білого карлика, який має більшу густину, припливні сили набагато сильніші, і для малого тіла з тими ж параметрами на поверхні карлика досягнуть вже величини 0,24 Н. Ще більша припливна сила на поверхні нейтронної зорі: якщо тіло з попередніх прикладів падатиме на нейтронну зорю масою 2,1 M☉, то воно зруйнується на відстані 190 км від центру (тоді як типовий радіус нейтронної зорі становить близько 12 км).
У разі наближення до сингулярності будь-яке тіло буде зруйноване припливними силами, оскільки їх величина зростає до нескінченності, і таким чином, об'єкт, що падає в чорну діру, розтягується в тонку смужку матерії. У міру наближення до сингулярності, припливні сили можуть розірвати навіть міжмолекулярні зв'язки[джерело?].
Всередині чи зовні горизонту подій ред.
Відстань, на якій припливні сили руйнують предмет, залежить від розміру чорної діри. Для надмасивних чорних дір, як, наприклад, розташованих у центрі Галактики, таке місце розташоване всередині їх горизонту подій, тому гіпотетичний космонавт може перетнути горизонт подій, не помічаючи ніяких деформацій. Для малих чорних дір, у яких радіус Шварцшильда набагато менший, припливні сили розірвуть космонавта ще до досягнення ним горизонту подій. Наприклад, для чорної діри масою 10 M☉ радіус Шварцшильда становить близько 30 км. На відстані 1000 кілометрів від неї, припливна сила становитиме 325 Н, а тіла руйнуватимуться на відстані 320 км від неї. Для чорної діри з масою 10 тисяч сонячних мас дистанція руйнування становитиме 3200 км, тоді як радіус Шварцшильда — 30 000 км.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Тіло довжиною 8 метрів і масою 8 кг зруйнується на вчетверо більшій відстані.
- Мінімальна за розмірами чорна діра, яка може утворитися в результаті природних процесів на сучасному етапі існування Всесвіту, має масу, вдвічі більшу маси Сонця.
Джерела ред.
- Wheeler, J. Craig (2007). Cosmic catastrophes: exploding stars, black holes, and mapping the universe, 2nd edition. Cambridge University Press. с. 182. ISBN 978-0-521-85714-7.
- Hawking, Stephen (1988). A Brief History of Time. Bantam Dell Publishing Group. с. 256. ISBN 978-0-553-10953-5.
- Наприклад, в Calder, Nigel (1977). The Key to the Universe: A Report on the New Physics (вид. 1st). Viking Press. с. 199. ISBN 978-0-67041270-9., доповненні до документального фільму Бі-Бі-Сі The Key to the Universe .
- Thorne, Kip S. (1988). Gravitomagnetism, Jets in Quasars, and the Stanford Gyroscope Experiment. У Fairbank, J.D.; Deaver, B.S.; Everitt, C.W.F. та ін. Near Zero: New Frontiers of Physics. W. H. Freeman and Company, New York. с. 572. ISBN 978-0-71671831-4.
- Hobson, Michael Paul; Efstathiou, George; Lasenby, Anthony N. (2006). 11. Schwarzschild black holes. General relativity: an introduction for physicists. Cambridge University Press. с. 265. ISBN 0-521-82951-8.
- Kutner, Marc Leslie (2003). 8. General relativity. Astronomy: a physical perspective (вид. 2). Cambridge University Press. с. 150. ISBN 0-521-52927-1.
Посилання ред.
- Melia, Fulvio (2003). The Black Hole at the Center of Our Galaxy. Princeton University Press. с. 189. ISBN 0-691-09505-1.
- Neil DeGrasse Tyson: Death by Black Hole (clear explanation of the term)