Ске́лі МО́ДРу — один з об'єктів природно-заповідного фонду Дніпропетровської області, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Скелі розташовані у Центрально-Міському районі Кривого Рогу Дніпропетровської області, в житломасиві МОДР. Статус пам'ятки природи присвоєно Розпорядженням Рада міністрів УРСР № 780-р. від 14 жовтня 1975 року.
| | |
| 47°53′20″ пн. ш. 33°18′24″ сх. д. / 47.88888889002777205° пн. ш. 33.30666667002777359° сх. д.Координати: 47°53′20″ пн. ш. 33°18′24″ сх. д. / 47.88888889002777205° пн. ш. 33.30666667002777359° сх. д. | |
| Країна | Україна |
|---|---|
| Розташування | Центрально-Міський район, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна |
| Водні об'єкти | річка Інгулець |
| Площа | 62 га |
| Засновано | 14 жовтня 1975 |
| Оператор | Криворізька міська рада |
| Посилання | |
| Скелі МОДРу (Дніпропетровська область) | |
Скелі МОДРу у Вікісховищі |
Загальний опис. Скелі Мопра ред.
Площа пам'ятки — 62 га. Являє собою групу скель на схилі долини р. Інгульця, які є фрагментом розрізу Криворізько-Кременчуцької провінції Українського кристалічного щита. До території пам'ятки відносяться природні відслонення правого і лівого берегів річки Інгулець разом зі штучними оголеннями порід у затоплених дореволюційних залізорудних кар'єрах і в прорізі шосейної дороги (від вул. Свято-Миколаївської до вул. Прорізної), що з'єднує старий центр міста із селищем колишнього рудника імені МОДРу. Загальна площа скельних виходів та природних зон навколо скель цієї групи — близько 500 Га.
На лівому березі Інгульця, починаючи від затопленого кар'єру біля колишнього профілакторію «Каскад» до повороту річки біля селища Весела Дача, ці оголення постають розрізненими великими і дрібними скелями і «гривками» завдовжки від 6 до 200 м і заввишки від 2 до 27 м. На правому березі Інгульця таких скель і «гривок» значно менше. Найбільша з них — скеля «Орлине гніздо» — розташована у селищі Нижня Антонівка (неподалік від автобусної зупинки «Цегельний завод»). Її довжина 25 м, а висота змінюється від 1 до 28 м. На північний захід від «Орлиного гнізда» корінні породи виходять на денну поверхню у вигляді окремих «гривок», найчастіше покритих осипом.
Персональну назву має також ще одна скеля — «Мала Орлинка» (або інакше «Мале Орлине гніздо»). Це пласка, майже вертикальна стінка, що знаходиться в центральній частині лівобережних оголень, неподалік невеличкого гроту.
Вік верхньої вікової межі порід, визнаний як 2050 млн. років. Абсолютна висота — 50 м.
Відомий дослідник Валеріан Домгер (1883) так описує «Орлине гніздо»: «…мы вступаем в полосу железистокварцитовых сланцев, которые тянутся почти беспрерывно вплоть до устья р. Саксагань, образуя в этом пространстве … ряд железистых скал, представляющих великолепные примеры самой прихотливой скадчастости пластов».
Галерея ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скелі МОДРу |
Бібліографія ред.
- Енциклопедія Криворіжжя. — У 2-х т./Упоряд. В. П. Бухтіяров. — Кр. Ріг: «ЯВВА», 2005
Джерела ред.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Криворізький педагогічний інститут
- Партнерство «Відродження річки Саксагань»