О́сип (оси́пище) (рос. осыпь, англ. mountain waste, talus, scree; нім. Schutthalde f, Gehängeschutt m, Gebirgsschutt m, Anschüttung f, Schutthang m) — нагромадження уламків гірських порід біля підніжжя та на схилах гір, урвищ; продукти осипання гірських порід біля підніжжя відкосу.
Опис Редагувати
Осип – різновид обвалу, що є процесом пересування незв’язної маси дрібних уламків гірської породи вниз по схилу. Великі осипи є характерними для ухилів, які складені глинистими сланцями, мергелями, тонкорозшарованими пісковиками та іншими слабкосцементованими осадовими і уламковими породами, що легко піддаються вивітрюванню. Осипи часто утворюються у вигляді шлейфу або конуса поблизу полотна дороги (з нагірного боку). Передвісниками обвалу є розширення існуючих і поява нових тріщин, що супроводжується глухим шумом, тріском, іншими звуковими ефектами.
Похил має кут природного укосу 30—45° (залежно від розміру уламків). Осипи характерні для всіх видів гірських порід і зачіпають, як правило, приповерхневу частину крутих відкосів, формуються протягом кількох років. Осип сприяє виположенню (зменшенню нахилу) борта кар'єру за рахунок зменшення берм уступів. Іноді осипи є джерелом утворення більших порушень (запливин, зсувів).
У горах України осипи (осипища) традиційно називаються ґреготами. Особливо характерні для масивів Ґорґан, що в Українських Карпатах.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.
| Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |