Синтія Ніксон

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніксон.

Си́нтія Ні́ксон (англ. Cynthia Ellen Nixon; нар. 9 квітня 1966 рік, Нью-Йорк, США) — американська акторка і театральна режисерка, лауреатка двох премій «Еммі» і Гільдії кіноакторів США, «Тоні» і «Греммі», а також п'ятикратна номінантка на «Золотий глобус». Також вона американська політична діячка.

Синтія Ніксон
Ім'я при народженні	англ. Cynthia Ellen Nixon
Народилася	9 квітня 1966(1966-04-09)^[…] (57 років) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство	США
Діяльність	телеакторка, кіноакторка, дитина-акторка, акторка театру
Alma mater	Бернард-коледж, Hunter College High School^d, PS 158^d і HB Studio^d
Роки діяльності	1979 — тепер. час
IMDb	nm0633223
Нагороди та премії
Театральний світ^d (1981) Премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у п'єсі^d (2006) Lucy Award^d (1999) Премія «Еммі» за найкращу жіночу роль другого плану у комедійному телесеріалі (2004) Премія «Еммі» найкращій запрошеній акторці в драматичному серіалі (2008)
cynthiafornewyork.com
Синтія Ніксон у Вікісховищі

Ніксон почала свою кар'єру на театральній сцені, також періодично з'являючись на телебаченні і в кіно. Вона була вперше номінована на премію «Тоні» в 1995 році, за роль у п'єсі Indiscretions. У 2006 році, за роль у п'єсі «Кроляча нора», Ніксон отримала «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі, а в 2012 році ще раз висувалася на премію в цій категорії за провідну роль у Wit.

Ніксон домоглася широкої популярності завдяки ролі Міранди Гоббс у комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті», де вона знімалася з 1998 по 2004 рік. Цю роль вона потім повторила у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). За роль у серіалі Ніксон тричі номінувалася на «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі, вигравши одну статуетку в 2004 році. Вона виграла свою другу «Еммі» в 2008 році, за гру жінки з дисоціативним розладом ідентичності в серіалі «Закон і порядок: Спеціальний корпус».

Ранні роки

Народилася в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк. Мати — актриса Анна Нолл, батько — радіожурналіст Волтер Ніксон. Синтія була єдиною дитиною в сім'ї. Її батьки вирішили розлучитися, коли їй було шість років. Після цього дівчинка залишилася жити з матір'ю. У 1988 році вона закінчила зі ступенем бакалавра Барнард-коледж.

Кар'єра

Дебютувала на сцені в дванадцятирічному віці, у п'єсі, де виступала її мати. На телебаченні вона дебютувала в епізоді ABC Afterschool Specials в 1979 році, а потім і на бродвейській сцені, у п'єсі «Філадельфійська історія». У наступні роки паралельно з навчанням у коледжі Ніксон виступала на сцені, а в 1994 році грала одночасно в двох успішних бродвейських п'єсах: The Real Thing і Hurlyburly. Між тим вона зіграла роль покоївки в фільмі 1984 року «Амадей», а потім знялася в комедії «Манхеттенський проект». Також вона брала участь у різних телефільмах і міні-серіалах, серед яких можна виділити «Таннер 88» (1988) Роберта Альтмана. У 2004 році Ніксон знялася в продовженні проекту — «Теннер проти Теннера».

Ніксон грала роль Джульєтти у Нью-Йоркській постановці «Ромео і Джульєтти» в 1988 році. У наступному році вона виступала у вшанованій Пулітцерівською премією п'єсі «Хроніки з життя Хайді». У 1994 році вона замінила Маршу Гей Гарден в п'єсі «Ангели у Америці», а у 1995 році отримала першу в кар'єрі номінацію на премію «Тоні». У 1997 році вона виступала в комедійній п'єсі The Last Night of Ballyhoo. У той же період вона виступила одним із засновників театральної трупи Drama Dept., до якої входять такі актори, як Сара Джессіка Паркер, Ділан Бейкер, Джон Камерон Мітчел і Біллі Крудап.

Ніксон у 2008 році

Проривом у кар'єрі Ніксон стала роль адвоката і феміністки Міранди Гоббс в комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті» (1998—2004). Ця роль принесла їй премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі в 2004 році і дві додаткові номінації на нагороду. Вона повторила свою роль у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). Після завершення серіалу вона з'явилася в декількох незалежних кінофільмах, а також поверталася на телебачення з гостьовими ролями в серіалах «Швидка допомога», «Доктор Хаус» і «Закон і порядок: Спеціальний корпус». Роль в «Закон і порядок: Спеціальний корпус» принесла їй «Еммі» в категорії «Краща запрошена актриса в драматичному телесеріалі» у 2008 році. Серед її великих робіт слід виділити роль Елеонори Рузвельт у фільмі HBO «Теплі джерела» (2005), яка також принесла їй номінацію на «Еммі» і «Золотий глобус».

У 2006 році Ніксон виконала головну роль у п'єсі «Кроляча нора», яка принесла їй «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі. Ніколь Кідман зіграла Ніксон в повнометражній екранізації п'єси. У 2012 році вона повернулася на Бродвей з головною роллю у п'єсі Wit, про хворого на рак професора. Заради ролі Ніксон збрила волосся. В результаті вона отримала ще одну номінацію на «Тоні» за виступ у п'єсі. У 2014 році вона зіграла головну героїню в п'єсі The Real Thing, хоча в 1984 році виступала в оригінальній постановці в іншій ролі. Між своїми ролями на сцені Ніксон періодично поверталася до телебачення: в міні-серіалі 2012 року «Світ без кінця» і другорядними ролями у «Ця страшна буква «Р»» і «Ганнібал».

У 2015 році Ніксон отримала похвалу від критиків за головні ролі у незалежних кінофільмах «Джеймс Уайт» і «Стокгольм, Пенсильванія». Обидва фільми дебютували в рамках фестивалю «Санденс». Пізніше в цьому році вона знялася в біографічному фільмі Теренса Девіса «Тиха пристрасть», граючи поета Емілі Дікінсон.

Особисте життя

З 1988 по 2003 рік Ніксон співмешкала з англійським професором Денні Мозесом. У колишньої пари є двоє дітей: дочка — Саманта Мозес (нар. листопад 1996) і син Чарльз Изекіель Мозес (нар. 16.12.2002).

З 2004 року вона у стосунках з активісткою освітнього руху Крістін Маріноні. Вони познайомилися на протестній акції, в якій взяли участь батьки, обурені зменшенням бюджету державних шкіл. Деяких учасників пікету заарештували, у тому числі Ніксон і Маріноні — так вони і пізнали одне одного. У 2009 році пара оголосила про заручини. У лютому 2011 року Ніксон народила сина Макса Еллінгтона Ніксон-Маріноні. 27 травня 2012 року в штаті Нью-Йорк відбулося її весілля з Маріноні.

У жовтні 2006 року, Ніксон був поставлений діагноз — рак молочної залози. Вона вирішила приховати хворобу від громадськості й оголосила про неї лише в квітні 2008 року. Після цього вона стала активісткою в русі допомоги жінкам, які страждають хворобою і випустила кілька спеціальних документальних програм для NBC.

Ніксон є активним прихильником Демократичної партії. Вона їздила по країні за програмою підтримки легалізації одностатевих шлюбів. В рамках кампанії на пост мера Нью-Йорка Ніксон виступала з активною підтримкою Білла де Блазіо.

Фільмографія

Фільми

Рік	Назва (укр.)	Назва (англ.)	Роль	Примітки
1980	Маленькі спокусниці	Little Darlings	Саншайн
1981	The Private History of a Campaign That Failed	Сью Еллен
1981	Принц міста	Prince of the City	Джинні
1981	Тату	Tattoo	Сінді
1982	The Secret Adventures of Tom Sawyer and Huck Finn	Аліса	Телевізійний фільм
1982	My Body, My Child	Телевізійний фільм
1983	I Am the Cheese	Емі Гертц
1984	Амадей	Amadeus	Лорн
1985	O.C. and Stiggs	Мішель
1986	Мангеттенський проект	The Manhattan Project	Дженні Ендерман	Номінація — Премія «Молодий актор»
1989	Let It Ride	Еванджелін
1990	The Love She Sought	Джанет Рафт	Телевізійний фільм
1991	Love, Lies and Murder	Донна	Телевізійний фільм
1991	Face of a Stranger	Тіна	Телевізійний фільм
1992	Through an Open Window	Ненсі Купер
1993	Моральні цінності сімейки Адамсів	Addams Family Values	Гізер
1993	The Pelican Brief	Аліса Старк
1994	Baby’s Day Out	Джильбертін
1996	Marvin’s Room	Голова дома для людей похилого віку
1996	The Cottonwood	Донна
1999	The Out-of-Towners	Шина
1999	Advice from a Caterpillar	Міссі
2000	Papa’s Angels	Шарон Дженкінс	Телевізійний фільм
2002	Іґбі йде на дно	Igby Goes Down	Місіс Піггі
2005	Теплі джерела	Warm Springs	Елеонора Рузвельт	Телевізійний фільм Номінація — Премія «Еммі» Номінація — Премія «Золотий глобус» Номінація — Премія Гільдії кіноакторів США Номінація — Премія «Супутник» Номінація — OFTA Television Award
2005	One Last Thing…	Керол
2005	Little Manhattan	Леслі
2007	The Babysitters	Гейл Белтран
2008	Секс і Місто	Sex and the City	Міранда Гоббс
2008	Lymelife	Мелісса Брегг
2009	An Englishman in New York	Пенни Аркаде	FilmOut Festival Award
2010	Sex and the City 2	Міранда Гоббс
2011	Too Big to Fail	Мішель Девіс	Телевізійний фільм
2011	Rampart	Барбара
2014	Ruth & Alex	Нісі
2015	Stockholm, Pennsylvania	Марсі	Номінація — Премія «Вибір телевізійних критиків»
2015	James White	Гейл Вайт
2015	The Adderall Diaries	Джен Девіс
2016	A Quiet Passion	Емілі Дікінсон

Телебачення

Рік	Назва	Роль	Примечания
1979	ABC Afterschool Specials	Мелані Гембл	Епізод: «Seven Wishes of a Rich Kid»
1983	ABC Afterschool Specials	Эмі Кессіді	Епізод: «It’s No Crush, I’m in Love»
1988	Tanner '88	Алекс Таннер	Міні-серіал
1988	The Murder of Mary Phagan	Дорін	Міні-серіал
1989	Gideon Oliver	Еллісон	Епізод: «Sleep Well, Professor Oliver»
1989	The Equalizer	Джекі	Епізод: «Silent Fury»
1990	The Young Riders	Энні	Епізоди: «Gathering Clouds: Part 1» и «Gathering Clouds: Part 2»
1990	Law & Order	Лора ді Бісі	Епізод: «Subterranean Homeboy Blues»
1993	Murder, She Wrote	Эліс Морган	Епізод: «Threshold of Fear»
1996	Nash Bridges	Мелісса	Епізод: «Aloha Nash»
1996	Early Edition	Шейла	Епізод: «Baby»
1999	The Outer Limits	Труді	Епізод: «Alien Radio»
1999	Touched by an Angel	Меліна Річардсон / Сестра Сара	Епізод: «Into the Fire»
1998-2004	Sex and the City	Міранда Гоббс	Регулярна роль, 94 епізоди Премія «Еммі» (2004) Премиі Гільдії акторів США(2002, 2004)
2004	Tanner on Tanner	Алекс Теннер	Міні-серіал
2005	ER	Еллі Шор	Епізод: «Alone in a Crowd»
2005	House	Эніка Йованович	Епізод: «Deception»
2007	Закон і порядок: Спеціальний корпус	Дженіс Донован	Епізод: «Alternate» Премія «Еммі»
2011	Law & Order: Criminal Intent	Аманда Роллінс	Епізод: «Icarus»
2010-2011	Невиліковне Це	Ребекка	10 епізодів
2012	World Without End	Петранілла	Мини-сериал
2013-2014	Alpha House	Сенатор Карлі Ермінстон	6 епізодів
2014	Ганнібал	Кеді Прарнелл	4 епізоди
2020	Сестра Ретчед	Гвендолін Бріггс	9 епізодів

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #137210922 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Internet Broadway Database — 2000.
   d:Track:Q31964
5. Cynthia Nixon. TV Guide. Процитовано 24 серпня 2014. 
6. Life After ‘Sex’. The New York Times. 19 января 2012. Процитовано 24 серпня 2014. 
7. Review/Theater; 'Romeo and Juliet' in the Shakespeare Marathon. The New York Times. 25 мая 1988. Процитовано 24 серпня 2014. 
8. Cynthia Nixon. Процитовано 24 серпня 2014. 
9. Actress Cynthia Nixon. NPR. 22 августа 2002. Процитовано 24 серпня 2014. 
10. Cynthia Nixon Returns to 'The Real Thing' on Broadway. The Hollywood Reporter. 13 марта 2014. Процитовано 24 серпня 2014. 
11. Natalie Abrams (6 сентября 2013). Sex and the City Star Cynthia Nixon Joins the Cast of Hannibal. TV Guide. Процитовано 24 серпня 2014. 
12. Eric Kohn (23 января 2015). Sundance Review: Christopher Abbott and Cynthia Nixon Triumph in Devastating 'James White'. Indiewire. Процитовано 24 січня 2015. 
13. Brent Lang (23 января 2015). Sundance: Cynthia Nixon, Christopher Abbott on Love, Death and ‘James White’. Variety. Процитовано 24 січня 2015. 
14. Peter Debruge (23 января 2015). Sundance Film Review: ‘Stockholm, Pennsylvania’. Variety. Процитовано 24 січня 2015. 
15. Rodrigo Perez (24 января 2015). . The Playlist. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 24 січня 2015. 
16. Ryan Lattanzio (5 мая 2015). . Indiewire. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 червня 2015. 
17. Cynthia Nixon and Christine Marinoni Get Married. People. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 29 травня 2012. 
18. Cynthia Nixon and Girlfriend Tie the Knot!. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 29 травня 2012. 
19. Sterns, Olivia; Periera, Jen; Trachtenberg, Thea; Zaccaro, Laura (15 квітня 2008). Cynthia Nixon Beats Breast Cancer, Becomes Advocate. ABC News. Процитовано 13 березня 2014. 
20. . American Breast Cancer Guide. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 19 березня 2018. 
21. De Blasio appoints Cynthia Nixon to advisory board. New York Post. 27 июня 2014. Процитовано 24 серпня 2014. 

Посилання