Семен (Симеон) Іванович на прізвисько Гордий, в схимі — Созонт (7 вересня 1317 — 27 квітня 1353) — князь московський і великий князь владимирський (1340—1353), князь новгородський (1346—1353) з династії Московських Даниловичів. Старший син князя Івана Калити і його першої дружини, княгині Олени.
| Семен Іванович Гордий рос. Симео́н Иоа́ннович | |
| 1340 — 1353 | |
|---|---|
| Попередник: | Іван І Калита |
| Наступник: | Іван ІІ Красний |
| Народження: | 7 листопада 1316 Москва, Велике князівство Московське |
| Смерть: | 27 квітня 1353 (36 років) Москва, Велике князівство Московське |
| Причина смерті: | чума |
| Поховання: | Архангельський собор |
| Країна: | Руські князівства[d] |
| Релігія: | православна церква |
| Рід: | Рюриковичі |
| Батько: | Іван I Данилович Калита |
| Мати: | Олена |
| Шлюб: | Augusta Anastasia of Lithuaniad, Eupraxia Fedorovnad і Maria Alexandrovna of Tverd |
| Діти: | Vasilisa Simeonovnad |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
По смерті свого батька, Семен вирушив у Золоту Орду і без особливих труднощів отримав ярлик на Велике князівство Володимирське, за яким «вси князи Русскии под руце его даны». Семен уклав із братами договір про мир і дружбу, за яким «бысть им за один до живота и безобидно владеть каждому своим», але насправді досить суворо ставився до них, за що й отримав прізвисько «Гордий». У зазначеній грамоті Семен називається великим князем всієї Русі, проте його фактична влада поширювалась лише на частину московського і велике князівство Володимирське з його уділами. Більшість удільних князів були покірними Семену й визнавали його владу.
У 1340 році Велике князівство Смоленське перестало платити данину Золотій Орді, через що татари у тому ж році організували великий похід на Смоленськ. До татарського війська приєднались дружини більшості руських князів, у тому числі й Семен. Облога міста тривали кілька днів і завершилась без результату, татари були змушені відступити. У 1352 році Семен знову здійснив похід на Смоленськ, однак ще до підходу до міста смоляни уклали з ним мир.
Семен за прикладом своїх попередників намагався контролювати Новгородську землю. У 1341 році разом із союзними йому князями північно-східної Русі здійснив похід проти новгородців. Дійшов до Торжка, після чого у місті розпочалось повстання. Новгородці змушені були укласти мир, за яким сплатили учасникам походу контрибуцію, а Семена визнали своїм номінальним князем.
У 1349 році повернув до Литви посольство, очолюване князем Коріятом-Михайлом, яке напередодні взяли в полон татарами.
Помер 1353 року під час мору, ймовірно став жертвою пандемії чуми середини XIV ст., відомої як Чорна смерть. Перед смертю постригся у монахи. Тоді ж померли й два молодших сини Семена, московське князівство наслідував його брат Іван Красний.
Дружини та діти Редагувати
1. Айгуста-Анастасія Гедимінівна — в шлюбі з Семеном у 1333—1345 роках. Діти від неї:
- Василій Семенович (1336—1337)
- Костянтин Семенович (1340—1340)
- Василіса Семенівна — з 1349 р. дружина князя Михайла Васильовича Кашинського.
2. Євпраксія Федорівна — дочка смоленського князя Федора Святославича. Вийшла за Семена у 1345 р., у тому ж році була відіслана князем назад до батька з незрозумілої причини.
3. Марія Олександрівна — дочка тверського князя Олександра Михайловича. В шлюбі з 1347 р., померла монахинею у 1398 р. Всі діти від Марії померли малими:
- Данило Семенович (15 грудня 1347—?)
- Михайло Семенович (1348—1348)
- Іван Семенович (1349 — квітень 1353)
- Семен Семенович (3 лютого 1352 — березень 1353)
Примітки Редагувати
Література та джерела Редагувати
- Кучкин В.А. Велике князівство Московське / Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.
- Симеон Иоаннович Гордый / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — Т. XXIXa (1900): Семь озер — Симфония, с. 925.
Посилання Редагувати
- Симеон Гордый — электронная энциклопедия Кругосвет.