Сигма

Си́гма (велика Σ, мала σ, мала наприкінці слів ς) — вісімнадцята літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 200.

Сигма
Вимова
давня	[s]
сучасна	[s]
Схожі
Транскрипція
Кодування
Велика
Код Юнікод	U+03A3
Назва Юнікод	GREEK CAPITAL LETTER SIGMA
HTML	Σ
HTML-сутність	Σ
Мала
Код Юнікод	U+03C3
Назва Юнікод	GREEK SMALL LETTER SIGMA
HTML	σ
HTML-сутність	σ
Варіант малої^1
Код Юнікод	U+03C2
Назва Юнікод	GREEK SMALL LETTER FINAL SIGMA
HTML	ς
HTML-сутність	ς
^1 остання літера слова

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сигма (значення).

Історія

Згідно з однією з гіпотез, назва «сигма» може походити від фінікійської 𐤎 («самех») .

Нащадки

Від сигми походять латинська S і кирилична С.

Використовування

Велика літера

• У математиці — позначення суми.

Мала літера

• В астрономії — вісімнадцята (як правило) за яскравістю зоря в сузір'ї (позначення Байєра).
• У фізиці — позначення поверхневого натягу рідин.
• У математичній статистиці — позначення стандартного відхилення.

Інше

• Сигматичний аорист — різновид аориста в деяких давніх мовах (давньогрецькій, праслов'янській, староцерковнослов'янській) з суфіксом -s- (який у давньогрецькій позначався σ).
• Сигмоподібна кишка — ділянка кишечника між спадною і прямою кишками.

Примітки

1. Jeffery, Lilian H. (1961). The Local Scripts of Archaic Greece. Oxford: Clarendon. с. 25–7. 
2. Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского языка. — М. : КомКнига, 2006. — С. 103—106. — ISBN 5-484-00328-8.
3. Schenker A. Proto-Slavic // The Slavonic Languages / Comrie B., Corbett G. — London, New York : Routledge, 1993. — P. 98. — ISBN 0-415-04755-2, ISBN 978-0-415-04755-5.
4. Т. А. Иванова Старославянский язык Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005