Сибірське обласництво — суспільно-політична течія серед сибірської інтелігенції (середина 1850-х років — початок XX століття). Також в якійсь формі і мірі існує і до сьогодні. Сибірське областництво має історію у більш ніж 150 років, боротьби за незалежність Сибіру.
| Сибірське обласництво | |
| Країна | Російська імперія, СРСР і Росія |
|---|---|
| Місце розташування | Сибір |
| На противагу | Російський імперіалізм |
Зародження Редагувати
Обласництво зародилося в петербурзькому гуртку сибірських студентів, в який входили Григорій Потанін, Микола Ядрінцев, Серафим Шашков, Микола Наумов, Федір Усов та інші. У 1860-ті роки областники виступали за революційну боротьбу з самодержавством, за демократичні свободиі права людини. Після повернення до Сибіру (1863) активізували свою діяльність. Виступали на захист «інородців», проти колоніального гніту. Діючи в контакті з політичними засланцями росіянами і поляками, областники готували повстання проти Росії. Розглядаючи Сибір як політичну та економічну колонію Росії, а сибіряків — як нову сибірську націю, окремі областники висунули гасло відділення її від Росії або надання Сибіру автономного статусу. Влітку 1865 року Г. Н. Потанін і інші областники були заарештовані у справі «Товариства незалежності Сибіру», притягнуті до суду і засуджені до різних жорстоких покарань.
Для діяльності сибірських областників 1870-х роках характерно захоплення революційним народництвом. На початку 1880-х років відбувалася еволюція обласників в сторону ліберального народництва, а з 2-ї половини 1890-х років — буржуазного лібералізму. На початку XX століття серед обласників відбулося розмежування на праве (Олександр Адріанов, А. Н. Гаттенбергер, Н. Н. Козьмін та ін .) і ліве перебіг. Останнє (Е. Е. Колосов, Петро Дербер) та інші були тісно пов'язано з партією есерів.
У роки громадянської війни Редагувати
Конференція в Томську (2-9 серпня) 1917 року прийняла постанову «Про автономний устрій Сибіру» в рамках федерації з самовизначенням областей і національностей, і навіть затвердила біло-зелений прапор Сибіру. 8 жовтня відкрився I Сибірський обласний з'їзд. Він постановив, що Сибір повинен володіти всією повнотою законодавчої, виконавчої та судової влади, мати Сибірську обласну думу і кабінет міністрів. Передбачалася можливість перетворити саму Сибір у федерацію.
Взимку-навесні 1918 року ряд обласників взяв участь у підготовці антибільшовицького повстання в Сибіру і увійшов у Тимчасовий Сибірський уряд. Після Повстання Чехословацького корпусу, завдяки якому була ліквідована влада більшовиків у Сибіру, 4 липня 1918 року була проголошена державна самостійність Сибірської республіки. У вересні того ж року разом з іншими регіональними та національними урядами сибірські обласники взяли участь у Уфімській нараді. Після узурпації влади Олександром Колчаком деякі обласники співпрацювали з ним, а після завоювання більшовиками Сибіру емігрували. У період між світовими війнами у Японії та Китаї діяла сибірська обласницька емігрантська організація.
Сучасність Редагувати
На початку 1990-х років ідея Сибірської республіки була відроджена. У березні 1992 доку відбувся З’їзд народних депутатів Сибіру за участі 136 делегатів - депутатів усіх сибірських регіонів. На ньому Аман Тулєєв заявив, що "Центр штовхає нас до створення нікому не потрібної Сибірської Республіки". У той же час представник Тюмені Б. Перов пропонував наступне: "З’їзд приймає декларацію про державну незалежність Сибіру та проголошує себе вищим органом державної влади Сибіру, при цьому усі органи колоніальної російської влади на місцях скасовуються...". Був створений ряд партій на організацій, що виступали за автономію або незалежність Сибіру.
У 2000-х нова генерація сибірських обласників об’єдналася у "Сибірську Раду", а на основі сибірських діалектів російської була розроблена сибірська мова.
У липні 2013 року представниками Громадської палати Новосибірської області та засновники громадське об'єднання «Сибірська національно-культурна автономія» Олександр Бакаєв та Євген Митрофанов у відкритому листі повпреду президента в Сибіру Віктору Толоконському попросили його «ініціювати на рівні вищого керівництва країни процес об'єднання сибірських регіонів у макрорегіон Сибір з підвищенням податкових, управлінських і законодавчих повноважень суб'єктів Федерації». На думку Бакаєва та Митрофанова, максимальна централізація розподілу податкової бази між регіонами та федеральним центром перешкоджає розвитку Сибіру. Наприклад, в Томській області в 2012 році з 130 млрд рублів зібраних податків до бюджету РФ пішло 92 млрд, а назад регіон отримав лише 10,3 млрд.
Марш Редагувати
1 серпня 2014 року влада Росії заблокувала спільноту вконтакте «Марш за федералізацію Сибіру» і Артема Лоскутова. Роскомнадзор виніс попередження 14 ЗМІ про неприпустимість розміщення інформації про «Марші за федералізацію Сибіру», який планується провести в Новосибірську 17 серпня 2014 року і більшість ресурсів була змушена видалити будь-яку інформацію про цей Марш[1].
Цікаві факти Редагувати
- Групу сибірських літераторів «Памір», створену в 1928 році, звинувачували в обласницьких прагненнях, що закінчилося для її членів в 1932 році великою письменницькою кримінальною справою.
- У грудні 2012 року московська рок-група «Подія» випустила пісню «Вільний Сибір», присвячену сибірському обласництву. Автором слів і музики став фронтмен колективу Олексій Караковський. Пісня прозвучала на хвилях радіо «TOK-FM» і стала набирати популярність в Інтернеті.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Тулеев Аман-гельды Молдагазыевич // Агентство Федеральных Расследований
- Андрей Зубов. Будущее российского федерализма // «Знамя» 1996, №3
- Олексій Тарасов. Сибір у пошуках себе. Новосибірці попросили про деколонізацію — «Нова газета», 24.07.2013
Література Редагувати
- Лапін Н. А. Революційно-демократичний рух 60-х рр.. XIX в. в Західному Сибіру. Свердловськ, 1967.
- Перейра Н. областнічества і державність в Сибіру під час громадянської війни // Громадянська війна в Росії: перехрестя поглядів. М.: Наука, 1994.
- Розгін І. М., Плотникова М. Е. Г. Н. Потанін в роки соціалістичної революції та громадянської війни в Сибіру // Питання історії Сибіру. Вип. 2. Томськ, 1965.
- Сесюніна М. Г. Г. Н. Потанін і Н. М. Ядрінцев — ідеологи сибірського обласництва. Томськ, 1974.
- Сибірське обласництво: Біобібліографічний довідник / Гол. ред. С. С. Бикова. Томськ: Водолій, 2001. 228 с.
Посилання Редагувати
- Сибірське обласництво
- Сибірська заїмка
- Сибірський сепаратизм і його фатальна доля [3]