«Серце матері» (рос. «Сердце матери») — радянський художній фільм 1965 року, знятий на Кіностудії ім. М. Горького. Перший фільм дилогії про родину Ульянових, знятий на основі однойменної книги Зої Воскресенської.
| Серце матері | |
|---|---|
| рос. Сердце матери | |
| | |
| Жанр | історичний біографічний |
| Режисер | Марк Донськой |
| Сценарист | Зоя Воскресенська Ірина Донська |
| У головних ролях | Олена Фадєєва Данило Сагал Ніна Меньшикова |
| Оператор | Михайло Якович |
| Композитор | Хозак Рафаїл Матвійовичd |
| Художник | Борис Дуленков |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. М. Горького |
| Тривалість | 100 хв. |
| Мова | російська |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1965 |
| IMDb | ID 0059702 |
| Наступний | Вірність матері |
Сюжет ред.
Дія фільму відбувається в 1884—1890 роках в сім'ї Ульянових. У фільмі відтворено образ матері Володимира Ілліча Леніна — Марії Олександрівни, яка мужньо пережила всі негаразди, які випали на її долю. Будучи жінкою із заможної сім'ї, представницею російської освіченої інтелігенції, вона зуміла зрозуміти своїх дітей — революціонерів і до кінця свого життя залишалася їх найближчим другом. Життя Марії Олександрівни було надзвичайно важким. У 1886 році помирає голова сім'ї Ілля Миколайович — сподвижник російської освіти. Тепер на ній одній вся тяжкість турботи про дітей. Тільки-но оговталася Марія Олександрівна від цього удару, як її наздоганяє нове горе — арешт і страта старшого сина Олександра. Вона сидить в залі серед безлічі людей і не бачить нікого і нічого, крім свого сина, оточеного вартою. І він теж бачить тільки її, тільки до неї звернені його останні слова. У них — прохання пробачити, зрозуміти, що не міг він вчинити інакше. І він, коханий, талановитий, безрозсудний в своїй відчайдушної сміливості, втрачений для неї назавжди! Після страти Олександра арештована і заслана Анна, вмирає від важкої хвороби Оленька, за участь у студентських заворушеннях потрапляє під поліцейський нагляд Володимир. Хоча матері пророкують для її сина Володимира «блискучу кар'єру» присяжного повіреного… І знову Ульяновим довелося міняти місце проживання. Разом з дітьми Марія Олександрівна переїхала до Самари. Вона шиє на ручній машинці, а з сусідньої кімнати доносяться суперечки учасників нелегального гуртка. І матері здається, що знову вона чує мову страченого Олександра: «Серед російського народу завжди знайдеться десяток людей, які настільки віддані своїм ідеям і настільки гаряче співчувають нещастю своєї батьківщини, що для них не проблема померти за свою справу…» Померти за свою справу — ось що їм загрожує! І мати приймає рішення: вона піде з дітьми, буде для них опорою, а не перешкодою. Адже, яким би небезпечним був шлях її дітей, іншого для них і не може бути. Осінь 1893 року. Молодий Ленін переїжджає в Петербург, назустріч великим класовим битвам… А мати, за словами В. І. Леніна, «вірний однодумець» своїх дітей, що стали професійними революціонерами, завжди буде з ними, навіть в розлуці…
У ролях ред.
- Олена Фадєєва — Марія Олександрівна Ульянова
- Данило Сагал — Ілля Миколайович Ульянов
- Ніна Меньшикова — Анна Іллівна Ульянова
- Геннадій Чортов — Олександр Ілліч Ульянов
- Родіон Нахапетов — Володимир Ілліч Ульянов
- Ніна Акімова — Ольга Іллівна Ульянова]]
- Андрій Богословський — Дмитро Ілліч Ульянов в дитинстві
- Юрій Соломін — Дмитро Ілліч Ульянов
- Ольга Ізгородіна — Марія Іллівна Ульянова в дитинстві
- Світлана Балашова — Марія Іллівна Ульянова
- Георгій Епіфанцев — Марк Тимофійович Єлізаров
- Всеволод Сафонов — Іван Володимирович Іщерський, художник
- Федір Нікітін — Неклюдов, прокурор
- Віктор Мизін — Горчилін
- Володимир Осенєв — міністр освіти
- Микола Ашихмін — Пашка Осьміхін
- Віталій Чуркін — Федько
- Віктор Салін — Льонька
- Манефа Соболевська — дама на похоронах
- Маргарита Жарова — співає баба
- Євген Гуров — член суду
- Дмитро Орловський — викладач гімназії
- Костянтин Барташевич — епізод
- Меркур'єв Петро — ув'язнений
Знімальна група ред.
- Автор сценарію: Зоя Воскресенська, Ірина Донська
- Режисер: Марк Донськой
- Оператор: Михайло Якович
- Художник: Борис Дуленков