www.wikidata.uk-ua.nina.az

Воскресенська Зоя Іванівна Зоя Воскресенська 28 квітня 1907 Узлова Російська імперія 8 січня 1992 Москва Росія радянська

Воскресенська Зоя Іванівна

Зоя Воскресенська (28 квітня 1907, Узлова, Російська імперія — 8 січня 1992, Москва, Росія) — радянська розвідниця і дитяча письменниця. Лауреат Державної премії СРСР (1968). Полковник. Почесний громадянин Тульської області.

Воскресенська Зоя Іванівна
Народилася 15 (28) квітня 1907 або 28 квітня 1907(1907-04-28)
Узлова, Богородицький повітd, Тульська губернія, Російська імперія
Померла 8 січня 1992(1992-01-08) (84 роки)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменниця, дитяча письменниця, перекладачка
Мова творів російська
Роки активності з 1992
Жанр оповідання
Членство СП СРСР
Партія КПРС
У шлюбі з Boris Rybkin
Нагороди

 Воскресенська Зоя Іванівна у Вікісховищі
  Роботи у  Вікіджерелах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воскресенська.

Біографія Редагувати

Зоя Воскресенська народилась 15 (28) квітня 1907 року в родині помічника начальника залізничної станції Вузлова (нині Тульської області). У 14 років стала бібліотекарем 42-го батальйону ВЧК Смоленської губернії, в 1923 році була політруком в колонії малолітніх правопорушників. У 1928 році перейшла на роботу в Задніпровський райком РКП (б) Смоленська. У 1928 році переїхала до Москви і з серпня 1929 року розпочала працювати в Іноземному відділі ОГПУ — у зовнішній розвідці. Член ВКП (б) з 1929 року. Перша поїздка на розвідувальну роботу у Зої Воскресенської була в Харбін, де значилася секретарем синдикату «Союзнафти», протягом двох років успішно виконувала відповідальні розвідзавдання під час гострої боротьби на КСЗ. З 1932 року очолювала Іноземний відділ постійного представництва ОГПУ в Ленінграді.

Пізніше була на розвідувальній роботі в Латвії, Німеччини та Австрії.

З 1935 по 1939 рік — заступник резидента розвідки НКВС у Фінляндії. Офіційно виконувала обов'язки керівника радянського представництва ВАО «Інтурист» в Гельсінкі. У 1936 році до Фінляндії була резидентом під прикриттям посади консула (пізніше — другий секретар повпредства) приїхав Б. А. Рибкін («Ярцев», «Кін»). Спочатку у резидента і його зама ділові стосунки не складалися. «Ми сперечалися з кожного приводу! — згадувала Зоя Іванівна. — Я… просила Центр відкликати мене». У відповідь було наказано допомогти новому резиденту увійти в курс справи, а потім повернутися до цього питання".

Надалі Воскресенська-Рибкіна взаємодіяла з П. А. Судоплатовим (у майбутньому генерал-лейтенант, начальник спеціального управління НКВС). У Москву повернулася перед самою війною з Фінляндією. Стала одним з основних аналітиків розвідки. На початку Великої Вітчизняної війни займалася підбором, організацією. навчанням і перекиданням за лінію фронту диверсійних груп. З кінця 1941 по березень 1944 року знаходилася в Швеції в якості прес-секретаря радянського посольства.

Після повернення в Москву займалася аналітичною роботою в центральному апараті розвідки, дослужилася до начальника німецького відділу, виїжджала у відрядження до Берліна з оперативним завданням.

У 1953 році, після арешту П. А. Судоплатова, виступила на його захист.

У 1953 році була звільнена з розвідки, в 1955 році направлена у Воркутинський ВТТ (один з таборів ГУЛАГу) начальником спецчастини, де прослужила близько двох років.

У 1956 році вийшла на пенсію у званні полковника МВС СРСР і зайнялася літературною діяльністю.

У 1965 році була прийнята в члени СП СРСР. Тільки за період з 1962 по 1980 роки її книги були опубліковані накладом в 21 мільйон 642 тисячі примірників. Вже важко хвора, вона написала книгу «Тепер я можу сказати правду». Вона померла 8 січня 1992 року, а книга у видавництві «Олма-Пресс» вийшла в грудні 1992 року.

З. І. Воскресенська похована в Москві на Новодівичому кладовищі.

Родина Редагувати

  • Брати — Микола (нар. 1910) і Євген (нар. 1913)
  • Перший чоловік (1927—1929) — Володимир Казутін, комсомольський і партійний активіст (розлучення)
  • Син — Володимир Володимирович Казутін (рід. 1928)
  • Другий чоловік — Борис Аркадійович Рибкін (1899—1947), радянський розвідник і дипломат.
  • Син — Олексій Борисович Рибкін (1944—2009).

Твори Редагувати

  • 1962 — «Крізь крижану імлу»,
  • «Зойка і її дядечко Санька» — М.: Детгиз, 1962
  • «Зустріч» — М.: Детгиз, 1963
  • «Серце матері» — М.: Дитяча література, 1965
  • «Антошка» — М.: Дитяча література, 1966
  • «Ранок» — М.: Дитяча література, 1967
  • «Секрет» (розповіді про сім'ю Ульянових). — М.: Дитяча література, 1967, 1969, 1970, 1972, 1977, 1984
  • «Дівчинка в бурхливому морі» — М.: Дитяча література, 1969
  • «Дороге ім'я» — М.: Дитяча література, 1970
  • «Пароль -» Надія "" — М.: Дитяча література, 1972
  • 1973 — «Рот Фронт», «Батькова вишня»
  • Зібрання творів у 3-х т. — М.: Дитяча література, 1974—1975. — 300 000 прим.
  • Слово про Великий Законі. — М.: Дитяча література, 1977, 1978, 1980
  • Надія. — М.: Дитяча література, 1979
  • 1980 — «Повісті та оповідання про Леніна»
  • «Батькова вишня» — М.: Дитяча література, 1980. — 16 стор. — 2 000 000 прим.
  • «Консул» (роман у двох книгах). — М.: Дитяча література, 1981. — 600 стор. — 200 000 прим.
  • Бабуся Параскева. — М.: Дитяча література, 1980, 1983
  • «Гніздо на балконі» — М.: Дитяча література, 1981
  • У цей пам'ятний травневий день. — М.: Дитяча література, 1981
  • Місячна тінь. — М.: Дитяча література, 1983
  • 1984 — «Надія», «Петя-пересмішник»
  • Ігорьок і Сивка-бурка. — М.: Малюк, 1990.
  • «Тепер я можу сказати правду». — М.: Республіка, 1993. — 224 с. — 35000 екз. — ISBN 5-250-02042-9.
  • «Під псевдонімом Ірина: записки розвідниці». — М.: Современник, 1997. — 350 с. — ISBN 5-270-01829-2.

Фільмографія Редагувати

Сценарії Редагувати

Фільми про Зою Воскресенську Редагувати

  • 2011 рік  — Поєдинки. Два життя полковника Рибкіної (реж. Леонід Белозорович)

Джерела Редагувати

Нагороди Редагувати

Література Редагувати

  • Зоя Воскресенська, Едуард Шарапов. Таємниця Зої Воскресенської. — М.: Олма-Пресс, 1998. — ISBN 5-87322-877-9.
  • Воскресенська Зоя Іванівна // Тульський біогр. слів: в 2-х т. — Тула, 1996. — Т. 1 (А-Л). — С. 119.

Посилання Редагувати

  1. ↑ https://tounb.ru/tulskij-kraj/istoriya-kraya/biograficheskie-ocherki/pisateli/74-tulskij-kraj/istoriya-kraya/biograficheskie-ocherki/pisateli/1159-Voskresenskaya-Zoya-Ivanovna-
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zoya Voskresenska 28 kvitnya 1907 Uzlova Rosijska imperiya 8 sichnya 1992 Moskva Rosiya radyanska rozvidnicya i dityacha pismennicya Laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR 1968 Polkovnik Pochesnij gromadyanin Tulskoyi oblasti Voskresenska Zoya IvanivnaNarodilasya 15 28 kvitnya 1907 abo 28 kvitnya 1907 1907 04 28 1 Uzlova Bogorodickij povitd Tulska guberniya Rosijska imperiya 1 Pomerla 8 sichnya 1992 1992 01 08 1 84 roki Moskva RosiyaPohovannya Novodivichij cvintarKrayina SRSR RosiyaDiyalnist pismennicya dityacha pismennicya perekladachkaMova tvoriv rosijskaRoki aktivnosti z 1992Zhanr opovidannyaChlenstvo SP SRSRPartiya KPRSU shlyubi z Boris RybkinNagorodi Voskresenska Zoya Ivanivna u Vikishovishi Roboti u VikidzherelahU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Voskresenska Zmist 1 Biografiya 2 Rodina 3 Tvori 4 Filmografiya 4 1 Scenariyi 4 2 Filmi pro Zoyu Voskresensku 5 Dzherela 6 Nagorodi 7 Literatura 8 PosilannyaBiografiya RedaguvatiZoya Voskresenska narodilas 15 28 kvitnya 1907 roku v rodini pomichnika nachalnika zaliznichnoyi stanciyi Vuzlova nini Tulskoyi oblasti U 14 rokiv stala bibliotekarem 42 go bataljonu VChK Smolenskoyi guberniyi v 1923 roci bula politrukom v koloniyi malolitnih pravoporushnikiv U 1928 roci perejshla na robotu v Zadniprovskij rajkom RKP b Smolenska U 1928 roci pereyihala do Moskvi i z serpnya 1929 roku rozpochala pracyuvati v Inozemnomu viddili OGPU u zovnishnij rozvidci Chlen VKP b z 1929 roku Persha poyizdka na rozviduvalnu robotu u Zoyi Voskresenskoyi bula v Harbin de znachilasya sekretarem sindikatu Soyuznafti protyagom dvoh rokiv uspishno vikonuvala vidpovidalni rozvidzavdannya pid chas gostroyi borotbi na KSZ Z 1932 roku ocholyuvala Inozemnij viddil postijnogo predstavnictva OGPU v Leningradi Piznishe bula na rozviduvalnij roboti v Latviyi Nimechchini ta Avstriyi Z 1935 po 1939 rik zastupnik rezidenta rozvidki NKVS u Finlyandiyi Oficijno vikonuvala obov yazki kerivnika radyanskogo predstavnictva VAO Inturist v Gelsinki U 1936 roci do Finlyandiyi bula rezidentom pid prikrittyam posadi konsula piznishe drugij sekretar povpredstva priyihav B A Ribkin Yarcev Kin Spochatku u rezidenta i jogo zama dilovi stosunki ne skladalisya Mi sperechalisya z kozhnogo privodu zgaduvala Zoya Ivanivna Ya prosila Centr vidklikati mene U vidpovid bulo nakazano dopomogti novomu rezidentu uvijti v kurs spravi a potim povernutisya do cogo pitannya Nadali Voskresenska Ribkina vzayemodiyala z P A Sudoplatovim u majbutnomu general lejtenant nachalnik specialnogo upravlinnya NKVS U Moskvu povernulasya pered samoyu vijnoyu z Finlyandiyeyu Stala odnim z osnovnih analitikiv rozvidki Na pochatku Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni zajmalasya pidborom organizaciyeyu navchannyam i perekidannyam za liniyu frontu diversijnih grup Z kincya 1941 po berezen 1944 roku znahodilasya v Shveciyi v yakosti pres sekretarya radyanskogo posolstva Pislya povernennya v Moskvu zajmalasya analitichnoyu robotoyu v centralnomu aparati rozvidki dosluzhilasya do nachalnika nimeckogo viddilu viyizhdzhala u vidryadzhennya do Berlina z operativnim zavdannyam U 1953 roci pislya areshtu P A Sudoplatova vistupila na jogo zahist U 1953 roci bula zvilnena z rozvidki v 1955 roci napravlena u Vorkutinskij VTT odin z taboriv GULAGu nachalnikom specchastini de prosluzhila blizko dvoh rokiv U 1956 roci vijshla na pensiyu u zvanni polkovnika MVS SRSR i zajnyalasya literaturnoyu diyalnistyu U 1965 roci bula prijnyata v chleni SP SRSR Tilki za period z 1962 po 1980 roki yiyi knigi buli opublikovani nakladom v 21 miljon 642 tisyachi primirnikiv Vzhe vazhko hvora vona napisala knigu Teper ya mozhu skazati pravdu Vona pomerla 8 sichnya 1992 roku a kniga u vidavnictvi Olma Press vijshla v grudni 1992 roku Z I Voskresenska pohovana v Moskvi na Novodivichomu kladovishi Rodina RedaguvatiBrati Mikola nar 1910 i Yevgen nar 1913 Pershij cholovik 1927 1929 Volodimir Kazutin komsomolskij i partijnij aktivist rozluchennya Sin Volodimir Volodimirovich Kazutin rid 1928 Drugij cholovik Boris Arkadijovich Ribkin 1899 1947 radyanskij rozvidnik i diplomat Sin Oleksij Borisovich Ribkin 1944 2009 Tvori Redaguvati1962 Kriz krizhanu imlu Zojka i yiyi dyadechko Sanka M Detgiz 1962 Zustrich M Detgiz 1963 Serce materi M Dityacha literatura 1965 Antoshka M Dityacha literatura 1966 Ranok M Dityacha literatura 1967 Sekret rozpovidi pro sim yu Ulyanovih M Dityacha literatura 1967 1969 1970 1972 1977 1984 Divchinka v burhlivomu mori M Dityacha literatura 1969 Doroge im ya M Dityacha literatura 1970 Parol Nadiya M Dityacha literatura 1972 1973 Rot Front Batkova vishnya Zibrannya tvoriv u 3 h t M Dityacha literatura 1974 1975 300 000 prim Slovo pro Velikij Zakoni M Dityacha literatura 1977 1978 1980 Nadiya M Dityacha literatura 1979 1980 Povisti ta opovidannya pro Lenina Batkova vishnya M Dityacha literatura 1980 16 stor 2 000 000 prim Konsul roman u dvoh knigah M Dityacha literatura 1981 600 stor 200 000 prim Babusya Paraskeva M Dityacha literatura 1980 1983 Gnizdo na balkoni M Dityacha literatura 1981 U cej pam yatnij travnevij den M Dityacha literatura 1981 Misyachna tin M Dityacha literatura 1983 1984 Nadiya Petya peresmishnik Igorok i Sivka burka M Malyuk 1990 Teper ya mozhu skazati pravdu M Respublika 1993 224 s 35000 ekz ISBN 5 250 02042 9 Pid psevdonimom Irina zapiski rozvidnici M Sovremennik 1997 350 s ISBN 5 270 01829 2 Filmografiya RedaguvatiScenariyi Redaguvati 1965 Serce materi film 1965 1966 Virnist materi 1973 Nadiya film 1973 Filmi pro Zoyu Voskresensku Redaguvati 2011 rik Poyedinki Dva zhittya polkovnika Ribkinoyi rezh Leonid Belozorovich Dzherela RedaguvatiNagorodi RedaguvatiDerzhavna premiya SRSR 1968 za scenarij i literaturnu osnovu filmu Serce materi 1965 Premiya Leninskogo komsomolu 1980 za knigu Nadiya Orden Lenina 06 05 1977 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 12 08 1987 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora Orden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya 1985 Dva ordena Chervonoyi Zirki Medal Za bojovi zaslugi ta inshi Zasluzhenij pracivnik NKVD 1940 Literatura RedaguvatiZoya Voskresenska Eduard Sharapov Tayemnicya Zoyi Voskresenskoyi M Olma Press 1998 ISBN 5 87322 877 9 Voskresenska Zoya Ivanivna Tulskij biogr sliv v 2 h t Tula 1996 T 1 A L S 119 Posilannya Redaguvati 1 na sajti 2 Arhivovano 26 kvitnya 2019 u Wayback Machine 3 Arhivovano 27 grudnya 2019 u Wayback Machine Polkovnik Zoya 4 Arhivovano 9 serpnya 2020 u Wayback Machine 5 Arhivovano 7 lyutogo 2020 u Wayback Machine 6 Arhivovano 18 bereznya 2020 u Wayback Machine Ovchinnikov D Dve zhizni Zoi Voskresenskoj Molodoj kommunar 03 10 2017 Arhivovano 11 zhovtnya 2017 u Wayback Machine a b v https tounb ru tulskij kraj istoriya kraya biograficheskie ocherki pisateli 74 tulskij kraj istoriya kraya biograficheskie ocherki pisateli 1159 Voskresenskaya Zoya Ivanovna Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Voskresenska Zoya Ivanivna amp oldid 39152238