Юрський Сергій Юрійович

Сергі́й Ю́рійович Ю́рський (рос. Ю́рский Серге́й Ю́рьевич; 16 березня 1935, Ленінград — 8 лютого 2019, Москва) — радянський та російський актор, режисер. Народний артист РРФСР (1987). Член Спілки кінематографістів Росії.

Сергій Юрійович Юрський
Народився	16 березня 1935(1935-03-16) Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	8 лютого 2019(2019-02-08) (83 роки) Москва, Росія зупинка серця
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського і юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1955)
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерів^d, ВДТ імені Товстоногова, Театр імені Моссовєта і Школа сучасної п'єси^d
Роки діяльності	1957—2019
Дружина	Зінаїда Шарко Наталія Тєнякова
Діти	Дарія Юрська
IMDb	nm0951084
Нагороди та премії
Царскосільська мистецька премія^d (1996) Ніка
Сергій Юрійович Юрський у Вікісховищі

Життєпис

Сергій Юрський народився 16 березня 1935 року в Ленінграді, в театрально-музичній сім'ї. Його батько, Юрій Сергійович Юрський (Жихарєв) (1902—1957), дворянин, був відомим режисером, актором, театральним діячем. Він родом з України, виступав із Держоркестром України, взяв вельми поширений на той час у акторському середовищі псевдонім — Юрський. Мати Сергія Юрського, Євгенія Михайлівна (Мойсеївна) Юрська-Романова, єврейка, була музичним педагогом.

Закінчив середню школу із золотою медаллю. Поступив без іспитів і навчався на юридичному факультеті Ленінградського університету імені А. А. Жданова. Під час навчання в університеті брав участь в постановках Театру-студії Санкт-Петербурзького державного університету під керівництвом актриси й педагога Євгенії Володимирівни Карпової.

Сергій Юрський в ролі Остапа Бендера (1968)

У 1955 році, після 3-го курсу юрфаку, він вступив на акторський факультет Ленінградського театрального інституту імені А. Н. Островського. Після закінчення 2-го курсу, у 1957 році, Сергій Юрський був запрошений до Великого драматичного театру імені Максима Горького.

З середини 1960-х років був одним з провідних акторів трупи Георгія Товстоногова; серед кращих ролей — Чацький, Тузенбах, Езоп в «Лисиці і винограді» Гільєрме Фігейредо, професор Полежаєв в «Неспокійної старості» Леоніда Михайловича Рахманова. Тут же Сергій Юрський дебютував як режисер, поставивши у 1974 році спектакль «Мольєр» по Михайлу Булгакову.

Широку популярність акторові принесли ролі Викниксора у фільмі Геннадія Полоки «Республіка ШКІД» (1966) і Остапа Бендера в «Золотому теляті» (1968) Михайла Швейцера. Виступав як читець з програмами (біля п'ятнадцяти) класичних і сучасних авторів.

У 1978 році Сергій Юрський переїхав до Москви і став актором, а згодом і режисером Театру імені Мосради. З 1991 року одночасно грав і ставив спектаклі на сцені театру «Школа сучасної п'єси».

Повість «Чернов», написана ним у середині 1970-х років, стала літературною основою режисерського дебюту в кіно в 1990 році («Чернов»).

З 1996 року був членом опікунської ради Свято-Філаретівського православно-християнського інституту.

У 2011 році став Лауреатом премії «Зірка Театрала».

Сергій Юрський був автором декількох книг з прозами та п'єс, написаних ним під псевдонімом Вацетіс.

Народний артист РРФСР Сергій Юрський помер рано вранці, 8 лютого 2019 року в московській лікарні. Акторові було 83 роки. Донька артиста Дарина Юрська назвала причиною смерті Сергія Юрського зупинку серця.

Громадянська позиція

У 2001 році Сергій Юрський підписав відкритого листа на захист телекомпанії НТВ. У 2003 році був серед діячів культури й науки, які закликали російську владу зупинити війну в Чечні і перейти до процесу перемовин. У 2006 році приєднався до звернення, що засуджувало примусову депортацію громадян Грузії з Росії, пов'язані з цим випадки етнічної дискримінації та загальне погіршення відносин між країнами. Виступав за звільнення Григорія Паська, Максима Рєзника, Світлани Бахміної, Михайла Ходорковського, Платона Лебедева, Кирила Серебренникова, учасниць гурту «Pussy Riot». У 2007 році підпис Юрського з'явився під зверненням до Володимира Путіна з рекомендацією залишити свою посаду після закінчення другого терміну і під жодним приводом не залишатися очільником держави — «ні в статусі президента, ні у вигляді якогось „загальнонаціонального лідера“», проте пізніше актор заперечував цей факт, припустивши, що хтось підписався його ім'ям. Брав участь у масових акціях протесту опозиції. Неодноразово підтримував ініціативи щодо захисту тварин. Висловлювався за збереження Центрального будинку актора імені А. А. Яблочкіної і петербурзької клінічної лікарні № 31, проти будівництва хмарочосу «Охта-центр».

Напередодні парламентських виборів 2016 року в Росії підтримав заклик до створення коаліції між партіями «Яблуко» і «ПАРНАС» з метою порятунку Росії «від повернення до сталінізму, від націоналізму і старечого імперського синдрому, від репресій у внутрішній політиці, від тотального злодійства і нехтування права».

Відповідаючи на питання про свої погляди в інтерв'ю 2018 року, Юрський зазначав, що ніколи не перебував у політичних рухах і вказав на різницю між «опозицією» і «позицією». За словами артиста, його позиція полягає в роботі над новими виставами, а свої відчуття і тривоги він прагне передавати художніми засобами.

Позиція щодо агресії Росії в Україні

У 2014 році Сергій Юрський назвав ставлення російської влади і суспільства до України «несподіваним і жахливим проявом національного безкультур'я», засудивши прагнення втручатися в справи сусідньої країни. Коментуючи висловлювання про Крим, який нібито є «споконвічно російською землею», актор порівняв їх з гіпотетичними претензіями жителів сучасних Греції і Туреччини на великі території, що належали цим країнам у минулому.

Своє ставлення до дій Росії щодо України в інтерв'ю російському виданню «Зеленоград» у березні 2014 року Сергій Юрський описував так:

Це жахлива неввічливість, це жахливе порушення не тільки правил пристойності, але і того, що створює певний баланс в світі. Це інша нація — дружня, історично пов'язана з Росією, але інша. Зараз Україна — це інша країна.

Міністерство культури України включило Юрського до «білого списку» артистів, які підтримують територіальну цілісність країни і виступають проти агресії Росії.

Фільмографія

Режисер-постановник

• 1990 — Чернов/Chernov

Акторські роботи

1. 1958 — Вулиця сповнена несподіванок — громадянин в капелюсі, епізод у будки регулювальника
2. 1959 — Повість про молодят — Данило, друг Володі
3. 1961 — Людина нізвідки — Дивак
4. 1962 — Чорна чайка — Хосе Гієльматель, снайпер-артист бродячого цирку
5. 1963 — Кріпосна акторка — князь Микита Петрович Батурін, гусар (співає Лев Морозов)
6. 1965 — Часе, вперед! — Давид Маргулієс
7. 1966 — Республіка ШКІД — Віктор Миколайович Сорокін (Вікмиксор), директор школи
8. 1968 — Золоте теля — Остап Бендер
9. 1968 — Інтервенція — маски (аристократ, спекулянт, дама і білогвардієць)
10. 1969 — Король-олень — Тарталья
11. 1973 — Зламана підкова — Жюль Ардан
12. 1974 — Вибір мети — Оппенгеймер
13. 1976 — Дервіш підриває Париж — мусьє Жордан
14. 1977 — Одного прекрасного дня (Кіноальманах, ф. 2-й) — актор
15. 1977 — Лев пішов з дому — злий мисливець
16. 1978 — Дачний будиночок для однієї сім'ї — директор
17. 1978 — Расмус-волоцюга — Ліф, злодій
18. 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Іван Сергійович Груздєв
19. 1979 — Маленькі трагедії — імпровізатор
20. 1981 — 20 грудня — Сідней Райлі
21. 1981 — Не бійся, я з тобою — поліцейський пристав
22. 1982 — Шукайте жінку — метр Роше
23. 1982 — Падіння Кондора — диктатор
24. 1982 — Старовинний детектив — Огюст Дюпен, Слінктон
25. 1984 — Виграш самотнього комерсанта — Людвіг
26. 1984 — Любов і голуби — дядько Мітя
27. 1984 — Казки старого чарівника — хранитель казок
28. 1985 — Береги в тумані — Сідней Райлі
29. 1986 — Шлях до себе — Ілля Сергійович Котов, керівник відділу НДІ, науковий керівник Крилова
30. 1986 — Звіздар — Дітц
31. 1987 — Кінець вічності — Гоббі Фінджі, обчислювач
32. 1990 — Чернов/Chernov — Арнольд Арнольд, маестро
33. 1991 — Ау! Пограбування поїзда — професор Лебедєв, геолог
34. 1992 — Гравці XXI (телеспектакль)
35. 1992 — Екстрасенс — майстер
36. 1993 — Пістолет з глушником — Боб, американський шпигун
37. 1995 — Одкровення незнайомцю — інспектор
38. 1996 — Королева Марго — Рене, парфумер королеви-матері
39. 1998 — Чехов і Ко
    1. «Письменник» — старий-письменник
    2. «Пасажир 1-го класу» — Крикунов, інженер
40. 2000 — Охоронці пороку
41. 2003 — П'ятий янгол — Яків Семенович
42. 2007 — Корольов — Ціолковський
43. 2008 — Не думай про білих мавп — один з авторів
44. 2008 — Батьки і діти — Василь Іванович, батько Базарова
45. 2009 — Півтори кімнати, або Сентиментальна подорож на батьківщину — батько Бродського
46. 2009 — Природний відбір — Віктор Коробов, батько Ольги, бізнесмен
47. 2011 — Фурцева — Борис Пастернак
48. 2011 — Товариш Сталін — Сталін

Нагороди і почесні звання

• Заслужений артист РРФСР (1968)
• Народний артист РРФСР (1987)
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (14.03.2010) — за значний внесок у розвиток вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну творчу діяльність
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (31.08.2005) — за значний внесок у розвиток театрального мистецтва й багаторічну творчу діяльність
• Медаль Пушкіна (2000)
• Премія «Кінотавр» у номінації Головні призи конкурсу «Фільми для обраних» за 1991 рік

Література

• Актеры советского кино. Вып. 6. — Л., 1970
• Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 517
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 908
• Кинословарь. Т. З. — СПб., 2001. — С. 435—437
• Юрский С. Игра в жизнь. — М., 2002.

Примітки

1. Десять поглядів Сергія Юрського. Оксана Денякова 30 березня, 2007 — 00:00
2. «Маэстро играет на волне» — Новая газета
3. . Архів оригіналу за 9 липня 2009. Процитовано 8 лютого 2019. 
4. «К 75-летию Сергея Юрского вышла книга его литературного двойника» — РГ
5. У РОСІЇ ПОМЕР АКТОР СЕРГІЙ ЮРСЬКИЙ, ВІДОМИЙ ЗА РОЛЛЮ ОСТАПА БЕНДЕРА У ФІЛЬМІ «ЗОЛОТЕ ТЕЛЯ»
6. . Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 8 лютого 2019. 
7. Письмо видных деятелей науки, культуры и политики в защиту НТВ. NEWSru.com. 27 березня 2001. Процитовано 3 травня 2016. 
8. . Новая газета. 29 березня 2001. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 3 травня 2016. 
9. . Новая газета. 20 березня 2003. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 3 травня 2016. 
10. 60 известнейших деятелей культуры и науки призывают государство и народ России остановить войну в Чечне. Грани.ру. 18 березня 2003. Процитовано 3 травня 2016. 
11. В Москве прошел митинг против войны в Чечне. Коммерсантъ. 16 червня 2003. Процитовано 3 травня 2016. 
12. Антигрузинская кампания Кремля: мнение российской общественности. Кавказский узел. 24 жовтня 2006. Процитовано 3 травня 2016. 
13. За Григория Пасько заступились артисты и писатели. Время новостей. 5 лютого 2002. Процитовано 3 травня 2016. 
14. Григорий Пасько останется в тюрьме. NEWSru.com. 5 лютого 2002. Процитовано 3 травня 2016. 
15. Басилашвили и Юрский готовы поручиться за Резника. Грани.ру. 7 березня 2008. Процитовано 3 травня 2016. 
16. Андрей Шарый (21 березня 2008). Максим Резник будет дожидаться суда на свободе. Радіо «Свобода». Процитовано 3 травня 2016. 
17. . Новая газета. 30 жовтня 2008. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2016. 
18. Дело об УДО Бахминой обещают передать в Москву. Справка. Открытое письмо деятелей культуры президенту России в защиту Светланы Бахминой. Грани.ру. 31 березня 2009. Процитовано 3 травня 2016. 
19. Юрский, Стругацкий, Искандер и Улицкая требуют освободить Ходорковского. Грани.ру. 13 травня 2004. Процитовано 3 травня 2016. 
20. Сергей Юрский высказался в защиту Ходорковского. Росбалт. 28 червня 2010. Процитовано 3 травня 2016. 
21. Общественность просит Amnesty International признать Ходорковского и Лебедева узниками совести. Грани.ру. 14 березня 2011. Процитовано 3 травня 2016. 
22. Юрский об аресте Серебренникова: это как стреножить артиста балета. РИА Новости. 23 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017. 
23. Сергей Юрский о Серебренникове: Вижу сходство с арестом Христа. Собеседник. 30 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017. 
24. Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot. Эхо Москвы. 27 червня 2012. Процитовано 3 травня 2016. 
25. Накануне приговора Pussy Riot в их поддержку выступили Стругацкий, Юрский, Акунин и Пол Маккартни. NEWSru.com. 16 серпня 2012. Процитовано 3 травня 2016. 
26. Феликс Шведовский (2012). Народный артист России Сергей Юрский: «К Церкви уже обращались по поводу „Pussy riot“ — Церковь сжала губы и обиженно говорила: „Наказывать, наказывать!“». Портал-Credo.Ru. Процитовано 3 травня 2016. 
27. Письма в один конец. Деятели культуры просят Путина уйти. Грани.ру. 26 жовтня 2007. Процитовано 3 травня 2016. 
28. Вячеслав Марков (27 жовтня 2007). С кем вы, мастера культуры. Труд. Процитовано 3 травня 2016. 
29. Денис Зинченко (5 квітня 2018). Сергей Юрский: У меня не оппозиция, а позиция. Собеседник. Процитовано 8 квітня 2018. 
30. Артур Соломонов (8 червня 2012). Сергей Юрский: Я выбираю протестующих, а не защитников того, что и так слишком хорошо защищено ОМОНом. Сноб. Процитовано 3 травня 2016. 
31. Егор Виноградов (13 травня 2012). Сергей Юрский: Происходящее в России - это пока все-таки шоу. Deutsche Welle. Процитовано 3 травня 2016. 
32. Екатерина Савина (14 травня 2012). Чисто погуляли. Газета.Ru. Процитовано 3 травня 2016. 
33. Павел Полуйчик (17 квітня 2009). По личному разрешению мэра защитники животных проверили городской приют для собак. Первый канал. Процитовано 3 травня 2016. 
34. Елена Новоселова, Елена Яковлева (25 січня 2010). Люди и звери. Российская газета. Процитовано 3 травня 2016. 
35. Вера Копылова (5 жовтня 2012). Леонид Ярмольник: «В теме защиты животных я отделяюсь от государства». Аргументы и факты. Процитовано 3 травня 2016. 
36. Антон Васецкий (15 січня 2008). Российские актеры будут бастовать. Взгляд. Процитовано 3 травня 2016. 
37. Петиция в поддержку 31-й больницы Петербурга собрала 90 000 подписей (рос.). forbes.ru. 22 січня 2013. Процитовано 4 травня 2019. 
38. Вера Копылова (24 вересня 2009). Известные петербуржцы просят Медведева разобраться с «Охта-центром». Газета.Ru. Процитовано 3 травня 2016. 
39. «Такому союзу нет и не будет альтернативы». Общественные деятели, представители науки и культуры России призвали «Яблоко» и «Парнас» объединиться на выборах. Новая газета. 23 лютого 2016. Процитовано 8 квітня 2018. 
40. Общественные деятели призвали «Яблоко» и ПАРНАС объединиться на выборах. Московский комсомолец. 23 лютого 2016. Процитовано 8 квітня 2018. 
41. Юрский: Отношение России к Украине – это чудовищная невежливость и нарушение правил приличия. Гордон. 10 березня 2014. Процитовано 3 травня 2016. 
42. Анна Школьная (30 липня 2014). Сергей Юрский об Украине: «То, что сейчас происходит, вызывает у меня чувство ужаса и мрака». Сьогодні. Процитовано 3 травня 2016. 
43. Помер актор Сергій Юрський, який зіграв Остапа Бендера
44. Настя Березина (30 липня 2015). Киев включил Макаревича и Земфиру в белый список деятелей культуры. РБК. Процитовано 3 травня 2016. 
45. . Апостроф. 2 серпня 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 3 травня 2016. 
46. Указ Президента Російської Федерації від 14 березня 2010 р. № 308
47. Указ Президента Російської Федерації від 31 серпня 2005 р. № 1013^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Посилання