Сергій Каюмович Шакуров (рос. Сергей Каюмович Шакуров; нар. 1 січня 1942, Москва, РРФСР) — радянський та російський актор театру і кіно, телеведучий татарського походження. Народний артист РРФСР (1991), лауреат Державної премії СРСР (1980). Фігурант бази даних сайту «Миротворець».
| Шакуров Сергій Каюмович | |
|---|---|
| Народився | 1 січня 1942 (81 рік) Москва, СРСР |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Діяльність | актор, актор дубляжу, ведучий, телеведучий, телеактор |
| Роки діяльності | 1964 — тепер. час |
| IMDb | nm0787699 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Шакуров Сергій Каюмович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 1 січня 1942 року в Москві в російсько-татарській сім'ї.
У десять років Сергій зайнявся акробатикою, ставши згодом майстром спорту. У сьомому класі вступив у драмгурток. Після закінчення школи, у 1961 році, за рекомендацією відомого драматурга Віктора Розова, Сергій Шакуров вступив до школи-студії при Центральному дитячому театрі.
У 1964 році, закінчивши школу-студію, молодий актор почав працювати в Театрі на Малій Бронній, а через рік його прийняли в трупу Центрального театру Радянської Армії. Пішов з театру разом з Леонідом Хейфецем у Малий театр після закриття вистави «Два товариша» за Володимиром Войновичем, але прийнятий не був.
З 1971 року Сергій Шакуров служив у драматичному театрі ім. К. С. Станіславського. Входив до трупи Московського театру юного глядача.
У кіно Сергій Шакуров дебютував у 1966 році, знявшись відразу в головній ролі у фільмі Маноса Захаріаса «Я солдат, мама». Він зіграв Пегакова — впертого новобранця, що не піддається дисципліні, з яким стикається досвідчений старшина (Валентин Зубков).
Серед робіт актора нульових років: картина «Дикунка», поставлена за класичним матеріалом Олександра Островського, фільм Дмитра Месхієва «Щоденник камікадзе» і біографічний серіал Сергія Снєжкина «Брежнєв». Роль Леоніда Ілліча Брежнєва варто відзначити особливо. На неї пробувалися двадцять артистів, серед них — В'ячеслав Шалевич, Богдан Ступка, Родіон Нахапетов, Юрій Стоянов. Оскільки картина була проектом «Першого каналу», затвердженням займався особисто Костянтин Ернст. В результаті були затверджені Артур Ваха і Сергій Шакуров, які зіграли Брежнєва в різні періоди його життя. Серйозного портретного гриму не знадобилося. Сергій Шакуров розповідає:
Тільки брови — адже вони основна риса Леоніда Ілліча — і наклали сиве волосся. Більше нічого з обличчам не робили. Щоки і друге підборіддя я «наростив» сам. Потім розучував його повільний погляд — щоб дуже органічно і точно увійти в роль.
Оскільки Леонід Ілліч був вищим від Шакурова і щільнішим за статурою, акторові довелося використовувати спеціальні туфлі з каблуком в п'ять сантиметрів і носити спеціальний ватяний каркас, який імітував груди і живіт. Головним же виявився не грим і не інші пристосування, а мистецтво актора. Володіючи дивовижною здатністю перевтілення, Сергій Шакуров створив образ старої, змученої хворобою й інтригами людини.
Знімався у фільмах Вадима Абдрашитова, Анджея Вайди, Андрія Кончаловського, Єгора Кончаловського, Еміля Лотяну, Микити Михалкова, Алли Сурикової, Петра Тодоровського, Марлена Хуцієва, Світлани Дружиніної, Ігоря Масленникова, Галини Юркової-Данелії, Євгена Марковського, Сергія Соловйова.
Ставав членом журі Вищої ліги КВК. Виступав на московській Красній площі: 9 травня 2005 року на концерті з піснею «Від героїв минулих часів», 12 червня 2015 — на святковому концерті «Від Русі до Росії». З 3 вересня по 18 грудня 2016 року був закадровим голосом документального проекту «Герої нашого часу» на телеканалі НТВ. З 27 жовтня 2017 по 11 серпня 2018 року вів телепередачу «Жди мене» на цьому ж каналі.
Сім'я ред.
- Батько — Каюм Туффітович Шакуров, професійний мисливець, етнічний татарин.
- Мати — Ольга Сергіївна Шакурова (уроджена Щеглова), етнічна росіянка, тітка радянського художника-карикатуриста Євгена Щеглова.
- Перша дружина — Наталія Оленєва, акторка Центрального дитячого театру (нині РАМТ)
- Син Іван (нар. 1969)
- Онука Олена
- Онука Марія
- Онук Іван
- Син Іван (нар. 1969)
- Друга дружина — Тетяна Кочемасова, акторка
- Дочка Ольга (нар. 1986)
- Онук Михайло
- Онука Анастасія
- Дочка Ольга (нар. 1986)
- Третя дружина — Катерина Михайлівна Шакурова (уроджена Бабалова), театральний продюсер
- Син Марат (нар. 2004)
Громадянська позиція ред.
Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.
Фільмографія ред.
- 1966 — Я солдат, мама — Пегаков
- 1967 — Розбудіть Мухіна! — Саша Мухін
- 1967 — Відплата — Микола Ільїн
- 1969 — Каратель — Тоні
- 1970 — У лазуровому степу — Ігнат Бодягін
- 1970 — Був місяць травень — Маргослін
- 1970 — У Москві проїздом… — Стьопа
- 1971 — Місяць серпень — Олексій Крашенінніков
- 1972 — На розі Арбата і вулиці Бубулінас — Гена
- 1972 — Четвертий — Дік
- 1973 — Земля Санникова — Губін (немає в титрах)
- 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Забелін
- 1975 — Сто днів після дитинства — Серьожа
- 1978 — Сибіріада — Спиридон Соломін
- 1979 — Смак хліба — Степан Сєчкин, директор цілинного радгоспу «Безмежний»
- 1979 — Вірою і правдою — Сергуня
- 1980 — Рятувальник — Андрій Ларіков
- 1980 — Крах операції «Терор» — Иван Васильевич, «эсер Пронин», чекист
- 1981 — Жарт? — Риконд
- 1981 — Портрет дружини художника — Павло
- 1981 — Два рядки дрібним шрифтом — Голубков
- 1981 — Всім — дякую! — Дмитро
- 1981 — Кохана жінка механіка Гаврилова — механік Гаврилов
- 1982 — Хто стукає у двері до мене... — Гера
- 1982 — Спадкоємиця по прямій — О. С. Пушкін
- 1983 — Анна Павлова — Михайло Фокін
- 1983 — Термін давності
- 1983 — Рецепт її молодості — Бомбіто, шлюбний аферист
- 1983 — Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри — Джонатан Смолл
- 1984 — Парад планет — Султан, м'ясник
- 1985 — Площа Повстання — Максим Федоров
- 1985 — Особиста справа судді Іванової — Сергій Іванов
- 1986 — Сліди перевертня (Vilkolakio pėdsakai) — Альошин
- 1986 — Літні враження про планету Z — Олексій Павлович
- 1986 — Обличчям до обличчя — Дмитро Степанов
- 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі — Пелей / Діоген / Птах / Старий
- 1987 — Друг — Микола Нікітін, «Колюн», колишній артист «Москонцерта»
- 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Шольц
- 1987 — Візит до Мінотавра — Слідчий Тихонов / Антоніо Страдіварі
- 1988 — Француз — Анатолій
- 1988 — Артистка з Грибова — Шура Гололобов
- 1989 — Дві стріли. Детектив кам'яного століття — Ходок
- 1989 — Острів — Рудий
- 1990 — Розпад — Журавльов
- 1990 — Самогубець — Семен Семенович Подсєкальников
- 1990 — Собачий бенкет — Аркадій
- 1990 — Ворог народу — Бухарін — Сталін
- 1991 — Армавір — Аксюта
- 1991 — Божа тварина — Олексій Сичов
- 1992 — Воля
- 1992 — Ескадрон — поручик Єгор Журін
- 1994 — Роман в російському стилі (Роман «Alla Russa») — Сергій Петрович
- 1994 — Один посеред Росії
- 1994 — Пси-2. Остання кров — полковник Якушин
- 1994 — Хагі-Траггер — Аль Гарун
- 1995 — Журавлина в цукрі — Олександр Васильович Йолкін
- 1997 — Вальс-Бостон
- 2000 — Пан Тадеуш — капітан Микита Риков
- 2000 — Різдвяна містерія
- 2000—2001 — Таємниці палацових переворотів (фільми 1-4) — Олександр Меншиков
- 2001 — Дикунка — Олександр Львович Ашметьєв
- 2002 — Щоденник камікадзе — Вадим Коливанов
- 2002 — Антикілер — «Хрест», злодій в законі
- 2002 — Лялька — губернатор
- 2003 — Антикілер 2: Антитерор — «Хрест», злодій в законі
- 2005 — Брежнєв — Леонід Ілліч Брежнєв
- 2006 — Жесть — головлікар
- 2007 — Консерви — Фома
- 2007 — На шляху до серця — Леонід Андрійович Солодовников
- 2007 — Параграф 78 — член Військового трибуналу
- 2008 — Дурна зірка — Едуард Романович
- 2009 — О, щасливчик! — Костянтин Германович
- 2009 — Приватний розшук полковника у відставці — Валерій Петрович Ходасевич
- 2010 — Приватний розшук полковника у відставці 2 — Валерій Петрович Ходасевич
- 2010 — Пірат і піратка
- 2010 — Зворикін-муромець — Володимир Зворикін
- 2011 — Петро Перший. Заповіт — Ромодановський
- 2011 — Біла гвардія — Скоропадський
- 2011 — Висоцький. Дякую, що живий — Семен Володимирович, батько Висоцького
- 2011 — Товариші полицейські — Василь Сергійович Кислов («Базіль»), кримінальний авторитет
- 2012 — Після школи — Ярослав Єгорович, директор школи, учитель домоводства для дівчаток
- 2013 — Скарби О. К. — дід Азім
- 2013 — Дід 005 — Олег Степанович
- 2014 — Повітова драма — князь Грохольський
- 2015 — Велика — Олексій Петрович Бестужев-Рюмін
- 2016 — Слідчий Тихонов — генерал-полковник МВС СРСР Володимир Шарапов
- 2016 — Екіпаж — Ігор Миколайович Гущін, батько Олексія Гущіна
- 2018 — Берізка — Олександр Миколайович Яковлєв, міністр
- 2019 — Балканський рубіж
- 2019 — Молодіжка
Примітки ред.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Discogs — 2000.
- . Триколор ТВ. 3 вересня 2016. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
- . ТАСС. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 17 жовтня 2017. Проігноровано невідомий параметр
|description=(довідка) - . Собеседник. 29 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
Література ред.
- Закржевская Л. С. Шакуров. М., 1982;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.491;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.859;
- Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.399-400.