www.wikidata.uk-ua.nina.az

Семенов Зусер Семен Анатолійович Ця стаття вживає скорочення які можуть бути неоднозначними та збивати з пантелику Будь

Семенов-Зусер Семен Анатолійович

Ця стаття вживає скорочення, які можуть бути неоднозначними та збивати з пантелику. Будь ласка, за можливості вдоскональте цю статтю.

Семен Анатолійович Семенов — Зусер (1886–1951) — археолог, історик античності.

Семенов-Зусер Семен Анатолійович
Народився 4 серпня 1887(1887-08-04)
Павлоград, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 8 листопада 1951(1951-11-08) (64 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Петербурзький археологічний інститутd
Науковий ступінь кандидат наук
Знання мов російська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Семенов.

Життєпис та науковий доробок Редагувати

Народився 4.08.1886 у Павлограді Катеринославської губ.у родині вчителя.

Від 1907 жив у С.-Петербурзі, де 1913 закінчив Археологічний ін-ут, отримавши дипломом першого ступеню та звання дійсного члена Імператорського археологічного товариства. У період навчання під керівництвом проф. М. Веселовського вивчав первісні давності, а у проф. С. Середоніна скіфо-сарматські питання. З початком імперіалістичної війни пішов добровольцем на фронт, але наступного року через близькозорість був демобілізований. 1915—1918 викладач навчальних закладів Петрограду: Знаменські курси, підготовчі курси психоневрологічного ін-ту, народний ун-ет та ін. 1918 запрошений до Прилук Полтавської губ., де як викладач і декан історико-філологічного ф-ту працював у Народному ун-ті. У виданнях північної столиці публікував статті з питань літератури та мистецтва, а 1917 на конкурсі ім. О. Островського за п'єсу «Перемога землі» отримав премію.

Бажання працювати за фахом приводить його 1920 до Миколаївського музею, в якому протягом року займав посаду наукового співробітника, а також викладав у місцевому народному ун-ті. 1921 з отриманням через Миколаївський губ. відділ народної освіти мандату народного комісаріату освіти на право проведення археологічних розкопок давньогрецької колонії Ольвії у селі Парутине очолив їх. Такі дії молодого вченого викликали різкий протест провідних спеціалістів-археологів і керівних археологічних інстанцій, що привело до закриття розкопок. Восени 1921 переїхав до Одеси, де за основними місцями роботи працював старшим асистентом вОдеський Державний Історико Археологічий Музей (1921—1922) і Одеський інститут народної освіти(1921—1923), а також зберігачем ОІАМ. Був вченим секретарем Одеського губ. архівного управління (1921—1925) та представником Держ. Академії історії матеріальної культури по охороні давньогрецької колонії Ольвії у селі Парутіно. Проводив в цей час і активну наукову діяльність, яка була зосереджена в археологічній (секретар секції) та соціально-історичній секціях — Одеська комісія краєзнавства при Всеукраїнській академії наук, на засіданнях яких він виступав з доповідями та брав участь в обговоренні виступів колег.

У листопаді 1924 на засіданні соціально-історичної секції виступив з доповіддю на тему «Студентський рух в Одесі в 1905 р.» основаної на матеріалах архіву Одеської губ. Будучи членом Комісії по історії жовтневої революції та комуністичної партії (Істпарт) до ХХ-го ювілею подій 1905 підготував матеріали на тему — «Студентський рух в Одесі 1905 р.» і «Єврейські погроми в Одесі й Одещині 1905 р.». 1926 переїхав до Ленінграду, де викладав у педагогічному інституті та ЛДУ. Працював вченим зберігачем музею антропології та етнографії АН СРСР (1929—1933), був учасником археологічних розкопок у Криму (1930—1933). 1937 став зав. кафедрою давньої історії та археології Харківського ун-ту, а 1939 без захисту кандидатської дисертації отримав науковий ступінь.

1941 евакуйований до Кзил-Орди (Казахська РСР), де протягом 1942—1943 зав. кафедрою загальної історії Об'єднаного українського ун-ту.

З 1947 по 1950 рік старший науковий співробітник відділу археології скіфо-сарматських племен і античних міст Інституту археології АН УРСР (м. Київ).

По закінченню війни повернувся до Харкова, де 1948 на Вченій Раді місцевого ун-ту захистив дисертацію на здобуття ступеню доктора історичних наук. Одночасно разом з іншими археологами почав проводити масштабні археологічні розкопки на Харківщині (1946—1948).

Автором багатьох праць, які присвячені різним питанням античної історії, археології, історії Київської Русі.

Його головними науковими доробками в області археології є польові дослідження — відкриття та розкопки низки археологічних пам'яток: на території Харківщини досліджував салтовську культуру, на Подонні — матеріали ранньосередньовічної салтово-маяцкої культури, на північному Причерномор'ї проводив розкопки античного міста Ольвії та скіфських курганів. Паралельно з практичною діяльністю вчений проводив розвідки з теоретичних питань кизилкобінської культури та скіфів. Основними спірними питаннями, що стали приводом для наукових дискусій, були організація суспільного ладу та відомості про наявність рабства у скіфів. Також він зробив перелік всіх робіт та думок по скіфській проблематиці за XIX і першу половину XX ст. Аспектом досліджень доби Київської Русі вчений обрав період утворення ранньофеодальної держави, де одним із питань стала діяльність князя Святослава.

Праці Редагувати

  • Новые находки в Ольвии // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. — Т. IV. — Л., 1925;
  • Еврейские погромы в Одессе и Одесщине в 1905 г. // Путь революции. — 1925. — № 2;
  • Родовая организация у скифов Геродота // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. — Т. ІХ. — Вып. 1. — Л., 1931;
  • Отчёт о раскопках в Ольвии в 1920—1921 // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. — Т. Х. — Вып. 5. — Л., 1931;
  • Дольмены в Крыму. К вопросу о циклопических памятниках в СССР // Вестник знания. — М., 1931;
  • Скіфи-кочовики на території Північного Причорномор'я // Наукові записки Харківського педагогічного інституту. — Т. 1. — Харків, 1939;
  • Физическая культура и зрелища в древнегреческих колониях Северного Причерноморья / Пред. и ред. проф. Е. Г. Кагарова. — Харьков, 1940;
  • Князь Святослав. — Харьков, 1946;
  • Рыбный рынок в Херсонесе // Вестник древней истории. — № 2. — 1947;
  • Опыт историографии скифов. Ч. 1. — Харьков, 1947;
  • Скифская проблема в отечественной науке (1692—1947 гг.). — Харьков, 1947;
  • Рыбное хозяйство и рынки на юге СССР в древности. — Харьков, 1947;
  • Ранні слов'яни і Київська Русь // Матеріали польових досліджень інституту археології АН УРСР за 1947—1948;
  • Дослідження Салтівського могильника // Археологічні пам'ятки УРСР. — Т. 3. — К., 1952.

Джерела та література Редагувати

Література Редагувати

  • Шрамко Б. А. Памяти профессора С. А. Семёнова-Зусера // Краткие сообщения Института археологии АН УССР. — Вып. 1 — К., 1952;
  • Аппатов С. И., Дёмин О. Б., Першина З. В. Историческая наука в Одессе за 200 лет // Очерки развития науки в Одессе. — Одесса, 1995. — С. 484;
  • Скирда В. В., Чернигова Н. В. Архивные материалы профессора С. А. Семёнова-Зусера // Археологічний літопис Лівобережної України. — № 2. — Полтава, 2001;
  • Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922—1930) // Проблемы славяноведения. — Вып. 6. — Брянск, 2004. — С. 104;
  • Ясь О. Семенов-Зусер Семен Анатолійович // Українські історики ХХ століття. — Вип. 2, ч. 3. — К., 2006. — С. 211.
  • Історія Національної академії наук України. 1946–1950 : Частина 2. Додатки / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Ред. кол.: О.С. Онищенко (голов. ред.) та ін.; Упоряд.: Л.М. Яременко, С.В. Старовойт, О.М. Березовський, В.А. Кучмаренко. – К.: НБУВ, 2008. – 716 c. – (Джерела з історії науки в Україні).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cya stattya vzhivaye skorochennya yaki mozhut buti neodnoznachnimi ta zbivati z panteliku Bud laska za mozhlivosti vdoskonalte cyu stattyu Semen Anatolijovich Semenov Zuser 1886 1951 arheolog istorik antichnosti Semenov Zuser Semen AnatolijovichNarodivsya 4 serpnya 1887 1887 08 04 Pavlograd Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer 8 listopada 1951 1951 11 08 64 roki Harkiv Ukrayinska RSR SRSRDiyalnist naukovecAlma mater Peterburzkij arheologichnij institutdNaukovij stupin kandidat naukZnannya mov rosijskaZaklad HNU imeni V N KarazinaU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Semenov Zmist 1 Zhittyepis ta naukovij dorobok 2 Praci 3 Dzherela ta literatura 3 1 LiteraturaZhittyepis ta naukovij dorobok RedaguvatiNarodivsya 4 08 1886 u Pavlogradi Katerinoslavskoyi gub u rodini vchitelya Vid 1907 zhiv u S Peterburzi de 1913 zakinchiv Arheologichnij in ut otrimavshi diplomom pershogo stupenyu ta zvannya dijsnogo chlena Imperatorskogo arheologichnogo tovaristva U period navchannya pid kerivnictvom prof M Veselovskogo vivchav pervisni davnosti a u prof S Seredonina skifo sarmatski pitannya Z pochatkom imperialistichnoyi vijni pishov dobrovolcem na front ale nastupnogo roku cherez blizkozorist buv demobilizovanij 1915 1918 vikladach navchalnih zakladiv Petrogradu Znamenski kursi pidgotovchi kursi psihonevrologichnogo in tu narodnij un et ta in 1918 zaproshenij do Priluk Poltavskoyi gub de yak vikladach i dekan istoriko filologichnogo f tu pracyuvav u Narodnomu un ti U vidannyah pivnichnoyi stolici publikuvav statti z pitan literaturi ta mistectva a 1917 na konkursi im O Ostrovskogo za p yesu Peremoga zemli otrimav premiyu Bazhannya pracyuvati za fahom privodit jogo 1920 do Mikolayivskogo muzeyu v yakomu protyagom roku zajmav posadu naukovogo spivrobitnika a takozh vikladav u miscevomu narodnomu un ti 1921 z otrimannyam cherez Mikolayivskij gub viddil narodnoyi osviti mandatu narodnogo komisariatu osviti na pravo provedennya arheologichnih rozkopok davnogreckoyi koloniyi Olviyi u seli Parutine ocholiv yih Taki diyi molodogo vchenogo viklikali rizkij protest providnih specialistiv arheologiv i kerivnih arheologichnih instancij sho privelo do zakrittya rozkopok Voseni 1921 pereyihav do Odesi de za osnovnimi miscyami roboti pracyuvav starshim asistentom vOdeskij Derzhavnij Istoriko Arheologichij Muzej 1921 1922 i Odeskij institut narodnoyi osviti 1921 1923 a takozh zberigachem OIAM Buv vchenim sekretarem Odeskogo gub arhivnogo upravlinnya 1921 1925 ta predstavnikom Derzh Akademiyi istoriyi materialnoyi kulturi po ohoroni davnogreckoyi koloniyi Olviyi u seli Parutino Provodiv v cej chas i aktivnu naukovu diyalnist yaka bula zoseredzhena v arheologichnij sekretar sekciyi ta socialno istorichnij sekciyah Odeska komisiya krayeznavstva pri Vseukrayinskij akademiyi nauk na zasidannyah yakih vin vistupav z dopovidyami ta brav uchast v obgovorenni vistupiv koleg U listopadi 1924 na zasidanni socialno istorichnoyi sekciyi vistupiv z dopoviddyu na temu Studentskij ruh v Odesi v 1905 r osnovanoyi na materialah arhivu Odeskoyi gub Buduchi chlenom Komisiyi po istoriyi zhovtnevoyi revolyuciyi ta komunistichnoyi partiyi Istpart do HH go yuvileyu podij 1905 pidgotuvav materiali na temu Studentskij ruh v Odesi 1905 r i Yevrejski pogromi v Odesi j Odeshini 1905 r 1926 pereyihav do Leningradu de vikladav u pedagogichnomu instituti ta LDU Pracyuvav vchenim zberigachem muzeyu antropologiyi ta etnografiyi AN SRSR 1929 1933 buv uchasnikom arheologichnih rozkopok u Krimu 1930 1933 1937 stav zav kafedroyu davnoyi istoriyi ta arheologiyi Harkivskogo un tu a 1939 bez zahistu kandidatskoyi disertaciyi otrimav naukovij stupin 1941 evakujovanij do Kzil Ordi Kazahska RSR de protyagom 1942 1943 zav kafedroyu zagalnoyi istoriyi Ob yednanogo ukrayinskogo un tu Z 1947 po 1950 rik starshij naukovij spivrobitnik viddilu arheologiyi skifo sarmatskih plemen i antichnih mist Institutu arheologiyi AN URSR m Kiyiv Po zakinchennyu vijni povernuvsya do Harkova de 1948 na Vchenij Radi miscevogo un tu zahistiv disertaciyu na zdobuttya stupenyu doktora istorichnih nauk Odnochasno razom z inshimi arheologami pochav provoditi masshtabni arheologichni rozkopki na Harkivshini 1946 1948 Avtorom bagatoh prac yaki prisvyacheni riznim pitannyam antichnoyi istoriyi arheologiyi istoriyi Kiyivskoyi Rusi Jogo golovnimi naukovimi dorobkami v oblasti arheologiyi ye polovi doslidzhennya vidkrittya ta rozkopki nizki arheologichnih pam yatok na teritoriyi Harkivshini doslidzhuvav saltovsku kulturu na Podonni materiali rannoserednovichnoyi saltovo mayackoyi kulturi na pivnichnomu Prichernomor yi provodiv rozkopki antichnogo mista Olviyi ta skifskih kurganiv Paralelno z praktichnoyu diyalnistyu vchenij provodiv rozvidki z teoretichnih pitan kizilkobinskoyi kulturi ta skifiv Osnovnimi spirnimi pitannyami sho stali privodom dlya naukovih diskusij buli organizaciya suspilnogo ladu ta vidomosti pro nayavnist rabstva u skifiv Takozh vin zrobiv perelik vsih robit ta dumok po skifskij problematici za XIX i pershu polovinu XX st Aspektom doslidzhen dobi Kiyivskoyi Rusi vchenij obrav period utvorennya rannofeodalnoyi derzhavi de odnim iz pitan stala diyalnist knyazya Svyatoslava Praci RedaguvatiNovye nahodki v Olvii Izvestiya Gosudarstvennoj Akademii istorii materialnoj kultury T IV L 1925 Evrejskie pogromy v Odesse i Odesshine v 1905 g Put revolyucii 1925 2 Rodovaya organizaciya u skifov Gerodota Izvestiya Gosudarstvennoj Akademii istorii materialnoj kultury T IH Vyp 1 L 1931 Otchyot o raskopkah v Olvii v 1920 1921 Izvestiya Gosudarstvennoj Akademii istorii materialnoj kultury T H Vyp 5 L 1931 Dolmeny v Krymu K voprosu o ciklopicheskih pamyatnikah v SSSR Vestnik znaniya M 1931 Skifi kochoviki na teritoriyi Pivnichnogo Prichornomor ya Naukovi zapiski Harkivskogo pedagogichnogo institutu T 1 Harkiv 1939 Fizicheskaya kultura i zrelisha v drevnegrecheskih koloniyah Severnogo Prichernomorya Pred i red prof E G Kagarova Harkov 1940 Knyaz Svyatoslav Harkov 1946 Rybnyj rynok v Hersonese Vestnik drevnej istorii 2 1947 Opyt istoriografii skifov Ch 1 Harkov 1947 Skifskaya problema v otechestvennoj nauke 1692 1947 gg Harkov 1947 Rybnoe hozyajstvo i rynki na yuge SSSR v drevnosti Harkov 1947 Ranni slov yani i Kiyivska Rus Materiali polovih doslidzhen institutu arheologiyi AN URSR za 1947 1948 Doslidzhennya Saltivskogo mogilnika Arheologichni pam yatki URSR T 3 K 1952 Dzherela ta literatura RedaguvatiO V Yas Semenov Zuser Semen Anatolijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 523 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Literatura Redaguvati Shramko B A Pamyati professora S A Semyonova Zusera Kratkie soobsheniya Instituta arheologii AN USSR Vyp 1 K 1952 Appatov S I Dyomin O B Pershina Z V Istoricheskaya nauka v Odesse za 200 let Ocherki razvitiya nauki v Odesse Odessa 1995 S 484 Skirda V V Chernigova N V Arhivnye materialy professora S A Semyonova Zusera Arheologichnij litopis Livoberezhnoyi Ukrayini 2 Poltava 2001 Levchenko V V Diyalnist naukovo doslidnoyi kafedri Odeskogo istoriko arheologichnogo muzeyu 1922 1930 Problemy slavyanovedeniya Vyp 6 Bryansk 2004 S 104 Yas O Semenov Zuser Semen Anatolijovich Ukrayinski istoriki HH stolittya Vip 2 ch 3 K 2006 S 211 Istoriya Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini 1946 1950 Chastina 2 Dodatki NAN Ukrayini Nac b ka Ukrayini im V I Vernadskogo In t arhivoznavstva In t ukr arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo Red kol O S Onishenko golov red ta in Uporyad L M Yaremenko S V Starovojt O M Berezovskij V A Kuchmarenko K NBUV 2008 716 c Dzherela z istoriyi nauki v Ukrayini Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Semenov Zuser Semen Anatolijovich amp oldid 40752723