Селяни-данники — найчисленніша категорія похожих селян у Великому князівстві Литовському у 15 — 16 століттях.
Селяни-данники жили в державних і приватних маєтках, багатих на лісові угіддя; займалися переважно мисливством, рибальством і бджільництвом, менше — хліборобством; до них належали також рудники, вуглярі, соляники тощо. Крім натуральної данини (хутром, медом та ін.), платили за користування орними землями грошову дань, так звану, серебщину.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- О. Русина. Селяни-данники // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 514. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |