www.wikidata.uk-ua.nina.az

Селенографія Селеногра фія грец Σελήνη місяць γραφή письмо розділ астрофізики що вивчає форму Місяця і метричні характер

Селенографія

Селеногра́фія (грец. Σελήνη — «місяць» + γραφή — «письмо»)  — розділ астрофізики, що вивчає форму Місяця і метричні характеристики його рельєфу. Основним завданням науки є нанесення на карту місячних морів, кратерів, гірських хребтів та інших геологічних утворень.

Місячний ландшафт
Карта висот Місяця, складена за вимірюваннями зонда LRO. Червоне — височини, синє — низовини; ліворуч — видимий бік, праворуч — зворотний.

Історія Редагувати

Карта, створена Яном Гевелієм (1647)

Зародження селенографії пов'язується з відкриттям Галілео Галілеєм у 1609 гір та кратерів на Місяці за допомогою власного телескопа — до нього більшість філософів вважали, що Місяць є ідеально гладкою сферою.

Першу карту Місяця, не складену на основі спостережень неозброєним оком, видав у 1619 німецький астроном Христоф Шейнер.

Спочатку карти через недосконалість оптики були малодеталізованими і неточними, але з її розвитком поступово покращувались.

В 1750 Йоганн Мейєр стандартизував вивчення місячної поверхні, розробивши систему місячних координат.

В 1834–1837 астрономи Вільгельм Бер і Йоганн Генріх фон Медлер створили першу детальну карту місяця (Mappa Selenographica), яку супроводжував розгорнутий опис місячної поверхні (Der Mond). Протягом кількох десятиліть їхні розробки вважались найкращими, і тільки у 1878 Йоганну Шмідту вдалось створити детальнішу карту. З розвитком фотографії місячна фотографія стала визнаним напрямком досліджень — Паризька обсерваторія випустила фотоатлас Місяця.

З появою космічних апаратів відбувся прорив у вивченні місячної поверхні. 1959 радянський космічний апарат Луна-3 зробив перші у світі знімки зворотнього боку Місяця. Апарати американської програми Рейнджер під номерами 7-9 з 1961 по 1965 передавали на Землю високоякісні знімки поверхні аж до зіткнення з супутником, апарати Сервеєр після м'якого приземлення на поверхню знімали панорами Місяця.

Біля полюсів Місяця є кратери вічної тіні[ru], фотографування дна яких є утрудненим.

Деталі поверхні Місяця Редагувати

Кратер Коперник

Навіть неозброєним оком на Місяці помітні моря — ділянки (часто великі кратери), вкриті темною застиглою лавою. При збільшенні видно, що поверхня Місяця всіяна кратерами, левова частка яких має імпактне походження. Вали великих кратерів є гірськими хребтами. Трапляються на Місяці й вулкани, гряди, долини, борозни різного походження, а також об'єкти загадкового походження, зокрема «вири» та інші.

Селенографічні координати Редагувати

Селенографічні координати, аналогічно до географічних, називають широтою і довготою.

  • Селенографічна широта (β) — кут між радіусом, проведеним з центру Місяця до певної точки поверхні, і площиною екватора.
  • Селенографічна довгота (λ) — кут між площиною початкового меридіана і площиною меридіана даної точки. Початковий меридіан визначається за кратером Местінг А, що розташований майже в центрі місячного диску.

Висота Редагувати

Висоту та глибину ділянок поверхні Місяця відраховують від умовної сфери. В цифрових моделях місячного рельєфу, складених за альтиметричними та стереоскопічними даними зонда Lunar Reconnaissance Orbiter, використана сфера радіусом 1737,4 км. Вона ж прийнята в деяких попередніх моделях — ULCN 2005 (побудованій за результатами «Клементини» та деякими іншими даними) та в моделі, створеній на основі вимірювань апарату «Каґуя». Для вимірювань «Чан'е-1» був використаний рівень відліку 1738,0 км. Для порівняння: середній радіус Місяця дорівнює 1737,153 ± 0,010 км.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Scholten, F.; Oberst, J.; Matz, K.-D.; Roatsch, T.; Wählisch, M.; Speyerer, E. J.; Robinson, M. S. (2012). GLD100: The near-global lunar 100 m raster DTM from LROC WAC stereo image data. Journal of Geophysical Research 117 (E12): 3. Bibcode:2012JGRE..117.0H17S. doi:10.1029/2011JE003926. 
  2. ↑ Smith, D. E.; Zuber, M. T.; Neumann, G. A. et al. (2010). Initial observations from the Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA). Geophysical Research Letters 37 (18). Bibcode:2010GeoRL..3718204S. doi:10.1029/2010GL043751.  ()
  3. LROC WAC DTM GLD100 118m Aug 2013. astrogeology.usgs.gov. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 30 березня 2015. 
  4. ↑ Fok, H. S.; Shum, C. K.; Yi, Yuchan et al. (2011). . Earth, Planets and Space 63 (1): 15–23. Bibcode:2011EP&S...63...15F. doi:10.5047/eps.2010.08.005. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 30 березня 2015. 

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Selenogra fiya grec Selhnh misyac grafh pismo rozdil astrofiziki sho vivchaye formu Misyacya i metrichni harakteristiki jogo relyefu Osnovnim zavdannyam nauki ye nanesennya na kartu misyachnih moriv krateriv girskih hrebtiv ta inshih geologichnih utvoren Misyachnij landshaftKarta visot Misyacya skladena za vimiryuvannyami zonda LRO Chervone visochini sinye nizovini livoruch vidimij bik pravoruch zvorotnij Zmist 1 Istoriya 2 Detali poverhni Misyacya 3 Selenografichni koordinati 4 Visota 5 Div takozh 6 Primitki 7 LiteraturaIstoriya RedaguvatiDokladnishe Doslidzhennya Misyacya nbsp Karta stvorena Yanom Geveliyem 1647 Zarodzhennya selenografiyi pov yazuyetsya z vidkrittyam Galileo Galileyem u 1609 gir ta krateriv na Misyaci za dopomogoyu vlasnogo teleskopa do nogo bilshist filosofiv vvazhali sho Misyac ye idealno gladkoyu sferoyu Pershu kartu Misyacya ne skladenu na osnovi sposterezhen neozbroyenim okom vidav u 1619 nimeckij astronom Hristof Shejner Spochatku karti cherez nedoskonalist optiki buli malodetalizovanimi i netochnimi ale z yiyi rozvitkom postupovo pokrashuvalis V 1750 Jogann Mejyer standartizuvav vivchennya misyachnoyi poverhni rozrobivshi sistemu misyachnih koordinat V 1834 1837 astronomi Vilgelm Ber i Jogann Genrih fon Medler stvorili pershu detalnu kartu misyacya Mappa Selenographica yaku suprovodzhuvav rozgornutij opis misyachnoyi poverhni Der Mond Protyagom kilkoh desyatilit yihni rozrobki vvazhalis najkrashimi i tilki u 1878 Jogannu Shmidtu vdalos stvoriti detalnishu kartu Z rozvitkom fotografiyi misyachna fotografiya stala viznanim napryamkom doslidzhen Parizka observatoriya vipustila fotoatlas Misyacya Z poyavoyu kosmichnih aparativ vidbuvsya proriv u vivchenni misyachnoyi poverhni 1959 radyanskij kosmichnij aparat Luna 3 zrobiv pershi u sviti znimki zvorotnogo boku Misyacya Aparati amerikanskoyi programi Rejndzher pid nomerami 7 9 z 1961 po 1965 peredavali na Zemlyu visokoyakisni znimki poverhni azh do zitknennya z suputnikom aparati Serveyer pislya m yakogo prizemlennya na poverhnyu znimali panorami Misyacya Bilya polyusiv Misyacya ye krateri vichnoyi tini ru fotografuvannya dna yakih ye utrudnenim Detali poverhni Misyacya Redaguvati nbsp Krater KopernikNavit neozbroyenim okom na Misyaci pomitni morya dilyanki chasto veliki krateri vkriti temnoyu zastigloyu lavoyu Pri zbilshenni vidno sho poverhnya Misyacya vsiyana kraterami levova chastka yakih maye impaktne pohodzhennya Vali velikih krateriv ye girskimi hrebtami Traplyayutsya na Misyaci j vulkani gryadi dolini borozni riznogo pohodzhennya a takozh ob yekti zagadkovogo pohodzhennya zokrema viri ta inshi Selenografichni koordinati RedaguvatiSelenografichni koordinati analogichno do geografichnih nazivayut shirotoyu i dovgotoyu Selenografichna shirota b kut mizh radiusom provedenim z centru Misyacya do pevnoyi tochki poverhni i ploshinoyu ekvatora Selenografichna dovgota l kut mizh ploshinoyu pochatkovogo meridiana i ploshinoyu meridiana danoyi tochki Pochatkovij meridian viznachayetsya za kraterom Mesting A sho roztashovanij majzhe v centri misyachnogo disku Visota RedaguvatiVisotu ta glibinu dilyanok poverhni Misyacya vidrahovuyut vid umovnoyi sferi V cifrovih modelyah misyachnogo relyefu skladenih za altimetrichnimi ta stereoskopichnimi danimi zonda Lunar Reconnaissance Orbiter vikoristana sfera radiusom 1737 4 km 1 2 3 Vona zh prijnyata v deyakih poperednih modelyah ULCN 2005 pobudovanij za rezultatami Klementini ta deyakimi inshimi danimi ta v modeli stvorenij na osnovi vimiryuvan aparatu Kaguya 4 Dlya vimiryuvan Chan e 1 buv vikoristanij riven vidliku 1738 0 km 4 Dlya porivnyannya serednij radius Misyacya dorivnyuye 1737 153 0 010 km 2 Div takozh RedaguvatiMisyac Selenologiya Doslidzhennya Misyacya AreografiyaPrimitki Redaguvati Scholten F Oberst J Matz K D Roatsch T Wahlisch M Speyerer E J Robinson M S 2012 GLD100 The near global lunar 100 m raster DTM from LROC WAC stereo image data Journal of Geophysical Research 117 E12 3 Bibcode 2012JGRE 117 0H17S doi 10 1029 2011JE003926 a b Smith D E Zuber M T Neumann G A et al 2010 Initial observations from the Lunar Orbiter Laser Altimeter LOLA Geophysical Research Letters 37 18 Bibcode 2010GeoRL 3718204S doi 10 1029 2010GL043751 arhiv LROC WAC DTM GLD100 118m Aug 2013 astrogeology usgs gov 1 serpnya 2013 Arhiv originalu za 29 bereznya 2015 Procitovano 30 bereznya 2015 a b Fok H S Shum C K Yi Yuchan et al 2011 Accuracy assessment of lunar topography models Earth Planets and Space 63 1 15 23 Bibcode 2011EP amp S 63 15F doi 10 5047 eps 2010 08 005 Arhiv originalu za 16 travnya 2013 Procitovano 30 bereznya 2015 Literatura RedaguvatiMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2013 T 3 S Ya 644 s Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Selenografiya amp oldid 40200869