Свенцянський прорив (26 серпня (8 вересня) — 19 вересня (2 жовтня) 1915) — невдала спроба наступальної операції військ 10-ї армії Імперської армії Німеччини проти російської імператорської 10-ї армії генерала Радкевича Є. О. в районі Свенцян на Східному фронті за часів Першої світової війни.
| Свенцянський прорив Schlacht bei Wilna | |
|---|---|
| Віленська операція Східний фронт | |
Атака російської козачої кінноти. 1915 | |
| Сторони | |
| Антанта: Російська імперія | Четверний Союз: Німецька імперія |
| Командувачі | |
| Радкевич Є. О. | Герман фон Ейхгорн |
| Військові формування | |
| Західний фронт 10-та армія | 10-та армія |
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Свенцянский прорыв и его ликвидация |
Історія Редагувати
Після опанування російської фортеці в Ковно, в ході Віленської операції німецька армія була зупинена, але північніше Вільно між 5-ю та 10-ю російськими арміями утворився розрив.
Командувач 10-ї німецької армії генерал-полковника Г.фон Ейхгорн здійснив спробу глибоким охопленням обійти Вільно з півночі та оточити армію Радкевича Є. О..
8 вересня чотири німецькі кавалерійські дивізії генерала Гарньє за підтримки двох піхотних дивізій, вклинились у стик між 10-ю та 5-ю арміями. Спочатку німецьке ударне угруповання мало успіх, 1(14) вересня вони зайняли Вілейку і підійшли до Сморгони, Молодечно, в ході рейду тилові структури російської армії знищувались, залізничні споруди руйнувались. Німецькі кавалеристи дійшли до Мінська і навіть перерізали шосе Мінськ — Смоленськ.
Однак, у ході битви, що спалахнула, зав'язалися запеклі зустрічні бої, в яких російські війська зуміли утримати свої позиції. 15-16 вересня російські війська завдали контрудар по німецькій кінноті й відкинули її до озера Нароч.
До 19 вересня (2 жовтня) Свенцянський прорив був ліквідований, і фронт стабілізувався на лінії озеро Дрісвяти — озеро Нароч — Сморгонь — Пінськ — Дубно — Тернопіль. Обидві сторони перейшли до позиційної оборони.
Підсумок Редагувати
Свенцянскій прорив мав велике значення для німецької армії на Східному фронті. Перш за все російська армія втратила останню рокадну залізничну магістраль, яка перебувала в її руках після залишення Польщі, залізниці, яка йшла від Двінська через Вільно. У кампанії 1916 року цей фактор не дозволить Ставці Верховного Головнокомандувача перекидати резерви з фронтів, розташованих на північ від Полісся, на Південно-Західний фронт, який вів наступ у Луцькому прориві. Німецьке командування спромоглося здійснювати перегрупування набагато раніше російських, що дозволяло австро-німецьким військам організовано відбивати російські удари, маючи менші за чисельністю сили.
З іншого боку, Гінденбург і Людендорф не досягли своєї головної мети в ході стратегічного наступу 1915 року — знищення російських армій у «котлах». Маючи чисельну перевагу, значну різницю в якісній підготовці резервів і, нарешті, зовсім непорівнянну перевагу в боєприпасах, німці не змогли створити жодного «котла». Останній шанс для німців — прорив на Вільно — Свенцяни потужним ударом у стик між російськими фронтами — також не увінчався успіхом. Кайзерівська армія запізнилась із початком Свенцянської операції як мінімум на місяць, бо в липні-серпні 1915 року головні сили армій Північно-Західного фронту вже встигли вийти з оточення в Польщі, а німці до осені втратили ініціативу.
Див. також Редагувати
- Битва при Раранці
- Віленська губернія
- Вільнюська операція
- Бузька армія (Німецька імперія)
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Зайончковский, Андрей Медардович. Первая мировая война. — СПб : Полигон, 2000. — 878 с. — ISBN 5-89173-082-0. (рос.)
- История Первой мировой войны 1914—1918 гг / под редакцией И. И. Ростунова. — М. : Наука, 1970. — Т. в 2-х томах. — 25 500 прим. (рос.)
Посилання Редагувати
- Свенцянский прорыв 1915 [ 5 вересня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Свенцянский прорыв [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Свенцянский прорыв [ 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Н. Евсеев. Свенцянский прорыв [ 28 грудня 2017 у Wayback Machine.]