Сапармура́т Ата́йович Нія́зов (туркм. Saparmyrat Ataýewiç Nyýazow; 19 лютого 1940 — 21 грудня 2006), Туркменбаші (туркм. Türkmenbaşy; «глава туркмен») — президент Туркменістану (27 жовтня 1990—21 грудня 2006), чиє правління характеризують встановленням диктатури в державі, а також масштабного культу особи. Одночасно був також прем'єр-міністром країни, головою Народної Ради (парламенту), головою Ради національної безпеки й оборони, головою Демократичної партії Туркменістану. Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках. Член Політбюро ЦК КПРС з 13 липня 1990 по 23 серпня 1991 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.
| Сапармурат Атайович Ніязов | |
|---|---|
| туркм. Saparmyrat Ataýewiç Nyýazow | |
| | |
| 1-й Президент Туркменістану | |
| 27 жовтня 1990 — 21 грудня 2006 | |
| Попередник | посаду запроваджено, він сам як перший секретар ЦК КП Туркменістану |
| Наступник | Гурбангули Бердимухамедов |
| Перший Секретар ЦК КП Туркменістану | |
| 21 грудня 1985 — 16 грудня 1991 | |
| Попередник | Мухамедназар Гапуров |
| Наступник | посаду скасовано, він сам як Президент Туркменістану |
| Народився | 19 лютого 1940 Гипджак, Туркменська РСР, СРСР |
| Помер | 21 грудня 2006 (66 років) Ашгабад, Туркменістан |
| Похований | |
| Відомий як | політик, автобіограф |
| Країна | СРСР і Туркменістан |
| Національність | туркмен |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого і Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] |
| Політична партія | Демократична партія Туркменістану |
| Батько | Atamyrat Nyýazowd |
| Мати | Gurbansoltan Ejed |
| У шлюбі з | Muza Niýazowad |
| Діти | Myrat Nyýazowd |
| Релігія | Іслам сунітської течії |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис Редагувати
Сапармурат Ніязов народився 19 лютого 1940 року в родині службовця в селищі Кипчак Туркменської РСР. Згідно з офіційною біографією, в 1941 році його батько, Атамурат Ніязов, добровольцем пішов на фронт і 24 грудня 1942 року загинув в боях за Кавказ. Мати — Гурбансолтан-едже, а також брати (десятирічний Мухамметмурат і шестирічний Ніязмурат) загинули під час Ашхабадського землетрусу 1948 року. Ставши сиротою, Сапармурат потрапив до дитячого будинку в місті Кизил-Арват. У 1959 році закінчив з відзнакою середню школу.
У 1959—1962 роках — інструктор Туркменського територіального комітету профспілки робітників і службовців геологорозвідувальних робіт.
У 1962 році кілька місяців провчився в Московському енергетичному інституті, продовжив освіту в Ленінградському політехнічному інституті, де в 1967 році здобув диплом інженера-енергетика. Одночасно з 1965 року працював формувальником на Кіровському заводі міста Ленінграда.
У 1967—1970 роках — майстер, старший майстер Безмеїнської ГРЕС імені Леніна в Ашхабадській області Туркменської РСР.
У 1970—1979 роках — інструктор, заступник завідувача промислово-транспортного відділу ЦК КП Туркменії.
У 1976 році закінчив заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.
У 1979—1980 роках — завідувач відділу промисловості ЦК КП Туркменії.
У 1980—1984 роках — 1-й секретар Ашхабадського міського комітету КП Туркменії.
У 1984—1985 роках — інструктор відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС у Москві.
18 березня 1985 — 4 січня 1986 року — голова Ради міністрів Туркменської РСР.
21 грудня 1985 — 16 грудня 1991 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Туркменії.
18 січня — 2 листопада 1990 року — голова Верховної Ради Туркменської РСР.
27 жовтня 1990 на всенародних виборах обрано першим президентом Туркменістану.
У зв'язку з ухваленням конституції незалежного Туркменістану, 21 червня 1992 р. відбулися повторні президентські вибори, що підтвердили повноваження С. Ніязова.
Унаслідок референдуму в січні 1994 року його президентську каденцію, ящо мала тривати 5 років, продовжено до 2002 року.
28 грудня 1999 року парламент оголосив Ніязова довічним президентом Туркменістану.
У країні збудовано численні пам'ятники Ніязову, день його народження є національним святом. Він узяв титул Туркменбаші (батька всіх туркменів). Спеціальна комісія істориків оголосила, що Ніязов є нащадком Олександра Македонського. На честь Ніязова місто Красноводськ перейменовано на Туркменбаші.
Під урядуванням Ніязова Туркменістан проводив політику нейтралітету. Ніязов не підтримав інтервенції США в Афганістані, а в 2005 році оголосив про послаблення зв'язків Туркменістану з СНД. 2006 року встановив діалог з Європейським Союзом.
Був офіційним автором книги «Рухнама» («Книга духу»), що в Туркменистані є основою освіти (поруч із Кораном).
Помер унаслідок раптового серцевого нападу. Поховано Ніязова 24 грудня 2006 року в мечеті Туркменбаші Рухи в селищі Гипджак (Кипчак).
Наступником президента Ніязова офіційно визнано Гурбангулу Бердимухамедова.
Примітки Редагувати
- http://mondediplo.com/2015/02/11bouyguestan
- http://www.humanities360.com/index.php/view-article/5da1bafd_a07b_47ab_ab51_1a46e2bcbd57/
- http://issuu.com/449981/docs/central-asia-4-turkmenistan_v1_m56577569830512340
- The Art of the Impossible: Political Symbolism, and the Creation of National Identity and Collective Memory in Post-Soviet Turkmenistan
- http://www.nytimes.com/2001/10/02/opinion/america-s-central-asian-allies.html
- http://www.nytimes.com/2005/04/03/international/asia/03kyrgyzstan.html?pagewanted=print&position=
- http://www.imdb.com/list/ls059556609/
- . web.archive.org. 26 жовтня 2013. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 22 травня 2020.
Література Редагувати
- Л. В. Губерський. Ніязов Сапармурат // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- М. Дорошко. Ніязов Сапармурат Атайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.502 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання Редагувати
- Сайт «Велика епоха»
- (англ.) (рос.) (тур.) (туркмен.) «Рухнама» — текст книги.
| Попередник: | Президент Туркменістану | Наступник: |
| Бердимухамедов Гурбангули Мялікгулійович |