Санто Прунаті (італ. Sante Prunati; 1656, Верона — 1728, Верона) — італійський художник доби бароко.
| Санто Прунаті | |
|---|---|
| Sante Prunati | |
|
| |
| При народженні | Sante Prunati |
| Народження | 1656 Верона |
| Смерть | 1728 |
| Верона | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія |
| Навчання | у |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | бароко, рококо |
| Роки творчості | 1750 −1725 |
| Вплив | Йоган Карл Лот |
| Вчитель | Biagio Falcierid і Andrea Voltolinod |
| Відомі учні | Giambettino Cignarolid |
| Твори | вівтарні образа, портрети, картини алегорії |
| Діти | Michelangelo Prunatid |
| | |
| Санто Прунаті у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився в місті Верона. Художню майстерність опановував в майстерні Андреа Вольталіні. Навчався також у художника Б'яджо Фалькієрі (1628—1703), у якого навчались також Алессандро Маркезіні(1664—1738) та Андреа Вольталіні.
В 19-річному віці запрошений на працю у Віченцу на тераферму, де створив вівтар для церкви Сан Антоніо Сан-Феліче.
Згодом перебрався в Венецію, де вивчав твори художника Йогана Карла Лота (1632—1698), німця за походженням. Веронські митці давно втратили риси самобутньої художньої школи і їх художні манери розчинились в інтернаціональному мистецтві бароко, одним із центрів якого наприкінці 17 і на початку 18 століть була Венеція.
Став мандрівним художником, котрий в пошуках нових замовлень працював у Болоньї, Турині, Бергамо. Повернувся у Верону, де виконав декілька різних замовлень, серед яких і вівтар для приватної каплиці в Катедральному соборі міста.
Мав власну художню майстерню, де стажувалась низка провінційних художників, серед яких його син Мікеланджело Прунаті та Феліче Тореллі (1667—1748), батько художника Стефано Тореллі. Останній перебрався в Петербург, де став придворним художником імператриці Катерини ІІ.
Помер у Вероні.
Галерея ред.
Див. також ред.
- Бароко
- Живопис бароко
- Вівтар
- Рококо
- Феліче Тореллі
- Стефано Тореллі
- Джамбеніто Чіньяролі
- Веронська школа
- Венеційська школа
- Прунаті (значення)
- Академія мистецтв Болоньї
Джерела ред.
- Diego Zannandreis e Giuseppe Biadego, «Le vite dei pittori, scultori e architetti veronesi», 1891.
- Гос. Эрмитаж. «Западноевропейская живопись». каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 112.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2020.