Санктуарій (лат. Sanctuarium від Sanctus «святий») — термін, що використовують для опису святих місць, часто ототожнюється з храмом чи будівлею, спорудженою на місці, що вважається священним.
Зустрічається в багатьох релігіях. Одним з найстаріших санктуаріїв Європи вважається монументальна споруда в Стоунхенджі. Давні слов'яни місця для санктуарію зазвичай обирали з їх географічних чи рельєфних властивостей — вершини гір та великі пагорби, вигини річок, острови та півострови. Такі священні місця називали капищами або требищами. Під час християнізації переважно були зруйновані або на їх місці будували християнські храми.
Католицька церква Редагувати
У католицькій церкві санктуарій — це простір, що вважається святим місцем, в якому Бог надприродним чином дарує свою благодать; це місце до якого здійснюють прощу численні вірні. У багатьох із цих місць відбулися надзвичайні речі, об'явлення, чудесні зцілення та навернення.
Зазвичай санктуарій — це церква або її частина. У католицькій церкві є ерекційні[pl] санктуарії, тобто ті, існування яких санкціоновано компетентними церковними органами, і ті, які не мають такого статусу (наприклад, парафіяльні, місцеві, регіональні).
Ерекційний католицький санктуарій повинен мати свого настоятеля чи іншого керівника, завданням якого є піклування про паломників, надання їм вільного доступу до форм богослужінь у літургійній формі (церковних таїнств), адже однією з основних цілей вірних є отримання відпущення гріхів. Настоятель санктуаріуму також збирає і зберігає документацію та воти.
Кодекс Канонічного права розділяє ерекційні санктуарії в залежності від влади, що їх заснувала:
- дієцезіальний або єпархіальний (зведений єпархіальним єпископом)
- національний (через Єпископальну конференцію)
- міжнародний (через Святий Престол).
В Україні серед дієцезіальних санктуаріїв можна виділити, наприклад, Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях (Івано-Франківська область, Львівська архідієцезія), відродженням якого опікується орден братів менших конвентуальних. Національним в Україні є санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві.
Сучасна католицька моральна теологія зазвичай використовує визначення людського сумління, встановлене ІІ Ватиканським собором, в якому застосовується метафоричне посилання на санктуарій, називаючи його «найтаємничішим осередком та санктуарієм людини».
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Sanktuaria w Polsce |
- Słownik Wyrazów Obcych
- ↑ Andrzej Szyjewski: Religia Słowian. Kraków: Wydawnictwo WAM, 2003, s. 151.
- ↑ Waldemar Kulbat (2007). Sanktuaria − miejsca Bożej obecności. www.niedziela.pl. Процитовано 15 лютого 2014.
- ↑ Kodeks Parawa Kanonicznego, kan. 1231—1232.
- ↑ Gaudium et Spes. W: Sobór Watykański II. Konstytucje, dekrety, deklaracje.... S. 548.
Джерела Редагувати
- ABC chrześcijanina. Mały słownik, Sylwester Zalewski (red.), Warszawa 1999. ISBN 83-85762-95-7
- Edward Sztafrowski (tłumaczenie) i komisja naukowa pod redakcją Kazimierza Dynarskiego, ред. (1984). Kodeks prawa kanonicznegoю .Przekład polski zatwierdzony przez Konferencję Episkopatu (польська). Poznań: Pallottinum.
- Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції, декрети, декларації. Львів: Свічадо. 2014. ISBN 978-966-395-784-5.