Олег Леонідович Салюков ((21 травня 1955, Саратов)) — російський воєначальник, головнокомандувач Сухопутними військами з 2 травня 2014 року . Генерал армії (2019) .
| Салюков Олег Леонідович | |
|---|---|
| Нині на посаді | |
| Народився | 21 травня 1955 (68 років) Саратов, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | військовослужбовець |
| Країна | Росія |
| Alma mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
З 11 січня 2023 року заступник командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції в Україні .
Знаходиться під санкціями Євросоюзу, Великої Британії, Канади та інших країн.[⇨]
Життєпис Редагувати
Олег Салюков народився 21 травня 1955 року у місті Саратові в родині військовослужбовця. Батько — Леонід Іванович Салюков (1920—2006), учасник німецько-радянської війни, танкіст, генерал-майор. Виріс у Пензі, в 1972 році закінчив середню загальноосвітню школу № 6 Пензи з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1977 році закінчив Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна із золотою медаллю.
1985 року закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського з відзнакою. В 1996 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.
Військову службу проходив командиром взводу, командиром роти, начальником штабу та командиром батальйону в Київському військовому окрузі (1977—1982), заступником командира навчального танкового полку (в/ч 47866, Ковров), командиром танкового полку, заступником командира 4-ї гвардійської танкової Кантеміровської дивізії імені Ю. В. Андропова у Московському військовому окрузі, командиром 121-ї мотострілецької дивізії (1997—1998), командиром 81-ї гвардійської мотострілецької дивізії (1998—2000), начальником штабу та командувачем 35-ї загальновійськової армії Далекосхідного військового округу (2000 — жовтень 2003), заступником командувача військ (жовтень 2003 — 12 квітня 2005), начальником штабу (12 квітня 2005 — 31 грудня 2008), командувачем військами (31 грудня 2008 — 10 грудня 2010 Далекосхідного військового округу.
Військові звання «майор» та «полковник» присвоєно достроково. 12 червня 2006 року присвоєно військове звання «генерал-полковник».
10 грудня 2010 року указом Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва призначено заступником начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.
2 травня 2014 року указом Президента Російської Федерації Володимира Путіна № 291 призначено Головнокомандувачем Сухопутними військами Російської Федерації . 6 травня 2014 року вручено штандарт Головнокомандувача Сухопутними військами ЗС РФ . Одночасно є начальником Московського територіального гарнізону.
Учасник бойових дій.
Командував військовими парадами на Червоній площі в Москві на День Перемоги 9 травня 2014—2022 років.
22 лютого 2019 року Олегу Салюкову присвоєно військове звання « генерал армії». Він став 65-м в історії сучасної Росії воєначальником, який отримав це військове звання.
11 січня 2023 року разом з генерал-полковником Олексієм Кімом призначений заступником командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції.
Родина Редагувати
Одружений. Є син.
Невістка - Салюкова Діна Георгіївна.
Санкції Редагувати
Олег Салюков відповідав за російські наземні операції в Україні. Несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, Салюков є підсанкційною особою в багатьох країних світу.
23 лютого 2022 року, в результаті вторгнення Росії в Україну, включений до списку санкцій Євросоюзу, оскільки «відповідає за російські наземні операції в Україні. Тому він несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності чи безпеці в Україні» .
Пізніше включений до списку санкцій Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії .
Нагороди Редагувати
Москва, Красная площадь, 9 мая 2016 года
- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» IV ступеня;
- Орден Олександра Невського (2020);
- Орден «За військові заслуги» ;
- Орден Пошани ;
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ;
- Орден «За особисту мужність» ;
- Медаль "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 гг. " ;
- Медаль Жукова ;
- Ювілейна медаль «300 років Російському флоту» ;
- Медаль «На згадку 850-річчя Москви» ;
- Ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ;
- Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» ;
- Медаль «За військову доблесть» І ступеня (Міністерство оборони Російської Федерації);
- Медаль «За відмінність у військовій службі» І ступеня (Міністерство оборони Російської Федерації);
- Медаль «200 років Міністерству оборони» (Міністерство оборони Російської Федерації);
- Медаль Маргелова (Міністерство оборони Російської Федерації);
- Медаль «За бездоганну службу» ІІ ступеня ;
- Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня ;
- Диплом та знак Вищої ради форуму «Громадське визнання» (2003) .
Примітки Редагувати
- ↑ Сухопутные войска России получили нового командующего. — Указом президента Владимира Владимировича Путина от 2 мая 2014 года № 291 генерал-полковник Салюков Олег Леонидович назначен главнокомандующим Сухопутными войсками. [ 2014-10-31 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (6 мая 2014 года)
- ↑ Главком Сухопутных войск Салюков получил звание генерала армии. [ 2020-06-17 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (22 февраля 2019 года)
- ↑ Герасимова назначили командующим Объединённой группировкой войск
- Генерал Салюков: вехи биографии. «Улица Московская». оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Салюков Олег Леонидович. Главнокомандующий Сухопутными войсками ВС РФ, генерал армии. Биография. [ 2021-08-02 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации // structure.mil.ru
- ↑ В России появился первый с 2015 года генерал армии. // lenta.ru. 22 лютого 2019. оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
- Генерал-полковнику Олегу Салюкову вручён штандарт главнокомандующего Сухопутными войсками. [ 2016-08-16 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации // function.mil.ru (6 мая 2014 года)
- "Має постраждати": Путін у катастрофічній ситуації, тому часто змінює воєначальників, — ЗМІ. Фокус (укр.). 13 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023.
- Как главнокомандующий зарабатывает на патриотических праздниках | Илья Барабанов (uk-UA). Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Салюков Олег Леонидович - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Процитовано 3 січня 2023.
- Official Journal of the European Union L 042I. COUNCIL REGULATION (EU) 2022/259. — 2022. — 17 жовтня. — ISSN 1977-0677.
- . Информационное агентство «Оружие России» // arms-expo.ru. 16 січня 2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 24 грудня 2011.
Література Редагувати
- Военная элита России. Российская Федерация. — М., 2014. — С. 134.
- Горбачёв А. Н. 10000 генералов страны: Краткий биобиблиографический справочник. — 5-е изд. — М.: Infogans, 2017.
- Зенькович Н. А. Дмитрий Медведев. Третий Президент. Энциклопедия. — М., 2009. — С. 375.
- Кто есть кто в России. Исполнительная власть. = Кто правит современной Россией / авт.-сост. К. А. Щёголев. — М.: Астрель: ACT, 2007.
- Тихонов А. Новые звёзды зажглись на погонах // Красная Звезда. — 2019. — 25 февраля.